Службовий роман завжди був притчею во язицех. Про нього складаються пісні, знімається кіно. А про чоловіка та жінку, у яких зароджувались певні стосунки на робочому місці, поза очі завжди пліткували колегиСпецифіка багатьох сучасних професій в тому, що іноді на робочому місці проводиш більше часу, ніж у власній домівці. З дому ти виходиш рано-вранці і повертаєшся пізно ввечері, часто не в кращому гуморі. У такі моменти більше хочеться обняти улюблену подушку, ніж вирушати на зустріч із друзями чи знайомими. Або ж інший випадок: раніше ви домовились про зустріч із цікавою людиною протилежної статі, а через роботу не змогли вирватися на неї.
- Сучасне життя і справді дуже насичене, - розповідає психолог Ірина Ковиліна. - Людям через брак часу немає де і коли познайомитися. А це призводить до того, що вони знайомляться на роботі. І в цьому, якщо мова йде про молодих і вільних людей, нічого поганого немає. Особливо на перших етапах стосунків.
Так зав'язується службовий роман. Він і вона проводять все більше часу разом, зміни у їх поведінці починають підмічати колеги, виникають чутки. Далі потрібно вирішувати чи переводити стосунки в офіційний статус, чи і далі давати співробітникам можливість точити ляси на дану тему.
Іноді такі стосунки закінчуються шлюбом, іноді розлученням, іноді не закінчуються нічим, поки начальник не скаже щось на кшталт "любі мої, продуктивність вашої праці зменшилася..." Та іноді, за висновками психологів, результат може бути і зворотній: він і вона приходитимуть на роботу, щоб побачити одне одного, посміхнутися одне одному, спільно вирішити складне питання. Велику роль у подальшому розвитку таких стосунків відіграють різниця у віці, сімейний стан учасників службового роману та щирість їх почуттів. Якщо в даному випадку іде мова про насправді щирі почуття, які виникли між двома вільними людьми, де відсутні корисні розрахунки, вони часто "приречені" на happy end.
Якщо ж учасниками службового роману стають люди, які уже мають сім'ю, то в такому випадку, на думку лікаря-сексопатолога Центру планування сім'ї Обласної лікарні ім. Пирогова Михайла Гуріна, слід говорити про зраду, а не роман.
- За багато років практики зустрічалося чимало цікавих життєвих ситуацій, - розповідає начальник міського РАЦСу Галина Левицька. - Приходили до нас реєструвати шлюб студентка та викладач, набагато від неї старший. Пам'ятаю, вона була дуже красива. Але довго вони в шлюбі не прожили, через деякий час прийшли подавати заяву на розлучення. Мені взагалі тоді здалося, що ця жінка таким чином просто робила собі кар'єру. Вона у тому вузі так і залишилася працювати. А взагалі, на мою думку, службовий роман прийнятний у тому випадку, коли обоє вільні, якщо ж ні, то це вже проблема. На роботі ж людину бачиш лише з однієї сторони. Все сприймається у рожевих тонах, а згодом романтика зникає.
На думку психологів, проблема в тому, що вступаючи у шлюб із колегою по роботі, люди замість того, щоб розширювати коло свого спілкування, обмежують його. Коханцям може стати нецікаво одне з одним, теми для розмов поступово вичерпають себе (про все вже сказано на роботі). Тому перед тим, як стосунки наберуть такого повороту, потрібно вирішити, що важливіше: продовжувати працювати на одній роботі чи жити під одним дахом.
Разом із тим існує й інша точка зору. Вона доводить зворотнє: союзи укладені між колегами по роботі існують довше.
Михайло Гурін, лікар-сексопатолог Центру планування сім'ї Обласної лікарні ім. Пирогова:
- Люди багато часу проводять на роботі і це призводить до службових романів, які нерідко закінчуються шлюбом. Багато людей зустрічають свою половинку саме на робочому місті. Однак у службового роману є свої мінуси. Особисте життя на виду у колег - це постійні обговорення вас за вашою ж спиною. Невільних свідків вашої сварки вона може потішити. Коли ж закохані розходяться, колектив може розділитись: частина за неї, частина - за нього. Працювати в такому ворогуючому колективі дуже важко.
Як правило, під службовими романами чомусь розуміють стосунки вже одружених людей. Однак в такому разі вже треба говорити про зраду, причин якої багато: нестача відчуттів, потреба в самоствердженні ....
Ірина Ковиліна, психолог:
- Якщо робота людей пов'язана з творчим моментом, і до того ж ці люди молоді і вільні, то це, напевно, не шкодить роботі та і їх стосункам, принаймні на перших порах. Навпаки, в такому випадку може з'являтися додатковий стимул ходити на роботу, гарно виглядати, тощо. З іншого боку, якщо це більш технічна робота - тут можуть виникати певні труднощі. Через стосунки робота може відійти на другий план.
Зовсім інший момент, якщо люди не є вільними, наприклад, уже мають сім'ю. Тут хорошого мало.
Але в будь-якому випадку, люди не повинні звужувати свій кругозір, коло спілкування. А службові романи, які переросли у серйозні стосунки, дещо обмежують простір. Люди бачать одне одного і на роботі, і вдома. Через це іноді навіть може не виникати тем для розмов, про щ ж говорити, коли все вже сказано під час робочого дня. У таких випадках пари починають ділити хобі. Вони починають відпочивати окремо і зрештою розходяться. Тут потрібно вирішувати, що важливіше - робота чи особисте життя.
Але ще один момент полягає в тому, що сучасне життя і справді дуже насичене. Людям, через брак часу, немає де знайомитися.
Галина Левицька, начальник міського РАЦСу:
- За багато років практики зустрічалось чимало цікавих життєвих ситуацій. Приходили до нас реєструвати шлюб студентка та викладач, звісно набагато від неї старший. Пам'ятаю, вона була дуже красива. Але довго вони в шлюбі не прожили, через деякий час прийшли подавати заяву на розлучення. Мені взагалі тоді здалося, що ця жінка таким чином просто робила собі кар'єру. Вона у тому вузі так і залишилась працювати.
В іншому випадку чоловік був старший за наречену на 15 років. Познайомились вони на роботі, він залишив сім'ю і одружився з нею. Але потім прийшов до мене просто порадитись. Розповідав, що в колі друзів дружини почуває себе незручно. Йому не вистачає спільних знайомих з минулої сім'ї. Всі друзі теперішньої дружини набагато молодші, в нього з ними немає спільних інтересів.
Була ще одна ситуація, коли прийшли подавати заяву на реєстрацію шлюбу також студентка і викладач. Тільки в цьому випадку різниця у віці складала 25 років. Наречена була вагітною. То коли цей чоловік прийшов уже реєструвати народження дитини, то залицявся ще й до наших співробітниць.
Близько десяти років тому службовий роман трапився і в нашій установі. До нас на роботу прийшов новий співробітник. Він був одружений. Тут познайомився із незаміжньою колегою, між ними зав'язались стосунки. Тільки сім'ї він, усе ж не залишив. А вона настільки сильно сприйняла все до серця, що звільнилася з роботи, а потім і виїхала за кордон.
А взагалі, на мою думку, службовий роман прийнятний у тому випадку, коли обоє вільні, якщо ж ні, то це вже проблема. На роботі ж людину бачиш лише з однієї сторони, іншої не видно. Все сприймається в рожевих тонах, а згодом романтика зникає.
Марина, колишній секретар:
- Два роки тому, коли працювала секретарем в будівельній фірмі, до мене почав залицятися мій бос. Спочатку мені було просто приємна його увага, а потім я сама закохалась. Він переконав мене, що його шлюб - чиста формальність. Мовляв, вони з дружиною живуть окремо. Але одного дня на фірму завітала ВОНА... Спочатку оцінила мене, почала спілкуватись і так повільно перейшла до розпитувань, чи немає, часом, у її благовірного коханки. Адже "секретар має все знати"... Більш незручну ситуацію годі й уявити. Я зробила вигляд, що нічого не знаю, а в той час мені хотілось залізти під землю...
Проте це не єдиний неприємний момент мого "службового роману". Бос частенько використовував мої професійні здібності "не за призначенням" - просив знайти майстра-плиточника, щоб той виклав плитку на його дачі, давав у газету об'яви особистого характеру і подавав мій номер, щоб я відповідала на дзвінки і влаштовувала зустрічі. Тепер я переконана: краще не вступати в особисті стосунки на роботі.
http://20minut.ua/
