Когось вдовольняє ситуація, коли його люблять, обожнюють, а він у відповідь лише приймає таке ставлення до себе і насолоджується цим. А буває, що людина сама закохана до нестями у партнера, який і не уявляє, що таке „дарувати такі ж самі почуття у відповідь”.

У будь-якому випадку, кожен живе так, як вважає за потрібне, і кожен отримує певну насолоду від існуючої любові, а саме: хтось дає, хтось отримує. Можливо, той, хто дарує такі прекрасні почуття, зовсім і не потребує відповідних у свою адресу? Можливо, його задовольняє сам процес кохання? Цілком можливо, що та людина, яка приймає як дане любов до себе і не віддає стільки ж, і щаслива від подібної ситуації. Але рано чи пізно і у першому, і у другому типі стосунків з’являються сумніви щодо правильності і взагалі потреби у існуванні „однобічного” кохання. Спочатку виникають сумніви, а потім і прямі запитання. Чи варто витрачати своє життя на людину, яка не цінує твоїх почуттів? Що краще - відмовитись зараз від партнера, який ніколи тебе не покохає і шукати іншого, чи страждати, сподіваючись, що через роки вас оцінять? А ось які запитання задають собі партнери із „протилежного табору”, ті, які не кохають, а лише приймають. Чи варто прирікати себе на життя без кохання? Що зробити, якщо до свого партнера не відчуваєш нічого, крім вдячності: залишитись чи шукати бурхливі почуття?

До психологів звертаються вже потім, коли хтось один не витримує і знаходить інший об’єкт для захоплення. Або через роки спільного життя зустрічає людину, з якою нарешті дізнається про невідоме до цього часу почуття. Та складність полягає у тому, що роки, прожиті у сім’ї, несуть за собою певну відповідальність щодо партнера, щодо дітей. Який вихід із ситуації? Як їй запобігти вже зараз?

Недаремно перед одруженням чи створенням спільного сімейного вогнища існує період, коли двоє людей зустрічаються. Саме цей час потрібен для того, щоб краще пізнати один одного, щоб зрозуміти, чи це саме та людина, яка потрібна вам. Я б радила не нехтувати цим часом і не прискорювати події.

Будьте чесними самі з собою і щиро дайте відповіді на наступні запитання. Хто ви із цієї пари: той, хто дарує любов, чи той, хто отримує? Чому ви опинилися саме у цій ролі? Що ви зробили для того, щоб склалася така ситуація? Хто був ініціатором такого повороту подій? Яке сімейне життя було у ваших батьків? У батьків партнера? Чи не подібні чимось ваші історії з історіями батьків? Чий приклад ви наслідуєте зараз? Чи хочете ви щось змінити? І останнє, чому ви погоджуєтесь на те, щоб не отримувати кохання (чи не дарувати його)? Лише відверто „поговоривши” із самим собою, розібравшись зі своїм минулим, ви зрозумієте чиїм життям ви живете. Якщо у вас все ідентичне з життям родичів, то ви просто ідете по знайомій стежці, не наважуючись повернути туди, куди справді вам хочеться. Не повторюйте помилок інших, зазирніть у свою душу і вирішіть, що потрібно саме вам.

Не забувайте і про те, що для кожного кохання – це своєрідне почуття. Хтось бачить його у ніжних словах і романтичних вчинках, а хтось вважає, що воно по-справжньому проявляється у повсякденній турботі один до одного. Не робіть поспішних висновків і обговоріть це питання з партнером. Можливо, ви відкриєте для себе багато чого нового і навчитесь любити по-іншому.

У вашому житті рано чи пізно все одно станеться саме те, чого ви хочете. Пам’ятайте про це і намагайтеся зробити правильний вибір. Кохання вам!