Є теми, на які можна говорити нескінченно. Це – одна з них. Навряд чи знайдеться на світі жінка, яка хоч раз в житті не звертає уваги на чужого чоловіка. Але звернути увагу і закохатися, а тим більше, завести роман – речі різні. Ймовірно, є якась особлива сума якостей, що змушує нас страждати за тими, чиє серце вже зайняте іншою. Що це за якості і які причини їхнього походження - ось в чому питання?Мене, як психолога, цікавить, звідки це бажання виникає взагалі? Звичайно, ти можеш сказати, що це кохання. Ні, навіть не просто кохання, а КОХАННЯ!
Але таке буває одне на мільйон і завжди вирішується якось вдало. У решті ж випадків у людини завжди є вибір – закохатися чи ні, запустити або не запустити той гігантський маховик, який виробляє і генерує почуття і змушує щохвилини думати, страждати, мріяти, бажати…
Словом, кохання - це, до того ж, почуття енерговитратне і дуже вже клопітке. Який сенс випробовувати його до того, від кого, як ти приблизно здогадуєшся, буде украй проблематично отримати адекватну відповідь? Тим більше, коли довкола так багато вільних, необтяжених відповідальністю чоловіків? Багатьох вабить до чужого мужчини заздрість. Банальна заздрість до його дружини, теплого вогнища, красивих завісок на вікнах, машини з дитячим кріслом на задньому сидінні, зустрічам і проводженням на роботу і недільним походам в кіно.
Углядівши такого, утихомиреного у всьому щасливця, інша жінка думає, що та володіє якимсь особливим секретом життєвого щастя і звертає увагу на того, хто, як їй видається, цей секрет їй розкрив – на її мужа. Або іншого чоловіка зі схожими ознаками – не має значення. Завжди здається, що чужий чоловік кращий, а вікна – світліші. Потім - нікчемна битва, що супроводжується тимчасовими перемогами і частими поразками, розчаруванням, тугою і злістю на весь світ, включаючи його творця, Господа Бога. А хто винен? Не заздри!
Друга причина – невміння вибирати самій. Воно буває у жінок, які зростали поза чоловічим, частіше – батьківським і дідівським оточенням.
До ладу не знаючи, що взагалі таке – чоловік, не маючи перед собою зразків нормальних родинних відносин, частенько понад міру навантажена негативами історія з минулого матері, із змішаним відчуттям ненависті і бажання, така дівчинка-жінка виходить в дорослий світ з переконанням, що є погано – це як у нас, і є добре – як у них.
У них – це у всіх інших жінок, які мають свою законну половину. Коли приходить час вибирати для себе супутника життя, розуміючи, що сама вона навряд чи що-небудь вибере (адже досвіду ж немає), доросла дівчинка йде шляхом найменшого спротиву. Вона вибирає те, що вже вибрала інша, керуючись примітивною логікою – якщо це потрібно тобі, то потрібно і мені. При цьому, зовнішній вигляд і статус дружини предмету своєї пристрасті грає не останню роль. Адже вибирає вона, по суті не його, а її! Вважаючи, що хороша жінка поганого чоловіка не вибере, і навпаки.
Також треба розуміти, що до заміжніх і щасливих жінок така дівчинка-жінка може відчувати приховану (що дісталася по спадку від матері) ненависть. Адже частенько саме інших жінок матері таких дівчаток вважають винуватицями своєї самоти і всіма силами прагнуть донести цю думку до своїх дочок.
До одружених чоловіків – навпаки, нездоланний потяг. Адже в них дівчатка несвідомо шукають батька. Ти, ймовірно, знаєш про одвічний конфлікт дитини за любов протилежного родителя з родителем своєї статі. Так от – ненависна дружина – це мати, за «логікою», її треба перемогти. Її чоловік – все правильно – її чоловік! – «батько» дівчинки, за чию увагу вона бореться. Перемога означає, що дитя, досягнувши свого, на якийсь час наситить свою нездоланну потребу в любові і заспокоїться. Жінка-дитина може навіть проявити великодушність до суперниці і повернути їй чоловіка.
Але не назавжди. Лише до того часу, поки їй знову не буде потрібний «татусь». Насправді, з такої ситуації практично немає виходу. «Самозвану дитину» треба відсікати від своєї сім'ї будь-яким можливим способом.
Біда в тому, що вони нерідко маскуються під молодших подружок і далеких родичок, а мужа підкуповують своєю майже дитячою наївністю і вічним любовним голодом в очах. До речі, про подружок. Інколи жінка закохується не просто в чужого чоловіка, а в мужа близької подруги.
Як показує практика, найчастіше це зразок тієї самої заклятої дружби, де одна подруга видає з себе отакою бідною овечкою, а інша щиро її жаліє і допомагає. Далі сюжет розвивається за відомою приказкою - «води попити, бо їсти хочеться і переночувати ніде». Причому переночувати хочеться неодмінно в подружній спальні. Тут проблема тягнеться взагалі в стороні від кохання.
Якщо дуже довго давати людині, яка нічого не може (або не хоче) віддавати натомість, то рано чи пізно у нього виявиться або злість і зарозумілість по відношенню до того, що дає, або відчуття провини, яке зростатиме і напружуватиме його до тих пір, поки не станеться своєрідний вибух.
Це схоже на наповнення водою стакана, рано чи пізно вона переллється через край. А любов до мужа подруги - це такий зручний спосіб поміняти розставляння сил. Тепер уже подруга стане нещасною і проситиме, а «бідна» інша, що відчувала себе до цього приживалкою на чужому щасті, займе чільне місце.
Втім, адже чоловік може і не відповісти на кохання. Тоді – образа, ненависть і… розрив з подругою, який дасть «бідній» закономірний привід не повертати жодних боргів. Ще одна причина, коли жінці дуже хочеться перемогти! Перемогти саме в такого роду битві і за будь-яку ціну. Зазвичай, у неї вже був роман з одруженим колись давно, в юності, і він закінчився нічим. Вона ображена, їй здається, що їй щось не вдалося.
Вона зустрічає іншого і думає, що витягне з родини хоча б цього. Такий сюжет не стільки про кохання, скільки знову про суперництво, де основним суперником виступає найперша жінка, в якої не удалося витягти з родини чоловіка, а всі решта - лише засобом досягнення мети. Але чому ми всі лише про помсту говоримо? Буває, звичайно, й інший варіант. Коли вона кохає одруженого бо це… зручно!
Адже що таке одружений коханець? Це той же чоловік, лише з урізаними функціями. А відповідно, і вимоги до тебе невеликі, і «пального» витрачається менше. Всі вершки дістаються тобі, брудні сорочки і мігрень – дружині. Зручно! Трапляється, що за цим прихована брехня самій собі. Ти його кохаєш, бо він тобі зручний, але сама це не усвідомлюєш. Адже за будь-яким нещастям (а все-таки вважаю, що кохання до одруженого - це велика жіноча біда) цілком може ховатися так звана «вторинна вигода». Коли кайф від страждань більший, ніж біль від поразок.
Це ті самі дівчатка, які в дитинстві зачитувалися романами Шарлоти Бронте і щиро вважали, що сила кохання до чоловіка вимірюється галонами пролитих сліз. А блідість обличчя і темні круги під очима прикрашають більше, ніж посмішка і щасливий сміх. Зрозуміло, що для таких дівчаток одружений коханець – найзручніший варіант.
Словом, причин, через які ми – жінки - вибираємо одружених, немало. Але всі вони так чи інакше ведуть до однієї – до спотворення у сприйнятті світу. Тому, якщо ти впізнала в якомусь із описів себе, то звернися до професійного психолога і наведи лад у завалах власного життя. Можливо, кохати його від цього менше не станеш, але ясно будеш дивитися на це кохання. А це, якщо розібратися, теж чимало!
Олена Шубіна
http://www.panianka.info
