Незважаючи на зростання економічних показників країни, українці продовжують виїжджати, обираючи більш перспективні "об'єкти". Активно в процесі бере участь українська молодь. Студенти кидають університети, бо не вірять у кар’єрні перспективи на батьківщині.49,65% українців хотіли б працювати за межами своєї країни. Про це говорять дані соціологічного дослідження Київського інституту з проблем управління, що проводилося в грудні 2006 року. За словами уповноваженого з прав людини Ніни Карпачової, сьогодні на заробітках за кордоном працює близько 5 млн. чоловік - кожний п’ятий українець. Найпопулярнішою серед українських заробітчан є Росія. Там працює від 1 до 1,5 млн. чоловік. На другому місці - сусідня Польща, куди громадяни нашої країни в основному відправляються на сільськогосподарські роботи. Слідом за ними йде Іспанія (250 тис. чоловік, у більшості випадків - чоловіки на будівництві), Італія (250 тис. - жінки, що доглядають за дітьми й людьми похилого віку). У Чехії, Греції, Португалії - по 100 тис.
Факт невдоволення українців рівнем життя у своїй країні підтверджує й головний редактор газети "Заграница" Дмитро Оніщук, який разом зі своїм виданням відслідковує еміграційний ринок уже восьмий рік. "Судячи з наших спостережень, тих, хто бажає знайти собі нову батьківщину, менше не стало. Показовий приклад - кількість заявників у щорічній американській візовій лотереї DV (Грін Кард): тільки торік було подано 619 тис. заявок від уродженців України". Також, за його словами, сьогодні українців продовжують зманювати урядові імміграційні програми Канади й Чехії. Що стосується виїздів у Німеччину й Ізраїль, то тут спостерігається помітний спад. Наприклад, деякі репатріанти з Ізраїлю починають повертатися назад. "Єдине, що змінилося в останні роки, так це "якість" еміграції. Українці зрозуміли, що не слід сліпо вірити першій "конторі", що пропонує виїзд за кордон - зізнається Оніщук.
Студентська манія
Дев’ятнадцятирічна вінничанка Ольга покинула Україну рік тому. Дівчина виїхала в США по найпопулярнішій нині студентській програмі "Work and Travel" і залишилася в Америці нелегально. Сьогодні Ольга живе в Нью-Йорку, знімає крихітну кімнатку в "російському" Брукліні й працює у двох ресторанах офіціанткою. Грошей вистачає, але статус не дозволяє вступити до американського коледжу і навіть "спокійно", без штампа в паспорті, повернутися додому. А на Україні її чекає зхвильована мама й незакінчений університет, з якого Ольгу виключили після закінчення її заокеанської відпустки. Молода українка двояко реагує на ситуацію - жалкує, що кинула університет, але в той же час сумнівається, що в рідній країні її б очікувала більша перспектива.
В Україні за студентів, здатних з величезним бажанням кинутися на фінансові промисли, узялося чимало агентств. Щорічно за літній сезон у США їде тисячі студентів. Найбільш популярними є програми "Work and Travel" (найбільш "дорога", але найбільш "дохідна"), "Сamp Amerіca" (робота в американських дитячих таборах) і "Au-Paіr" (тривалі програми по догляду за дітьми в американських родинах). Іноді студентам доводитися викладати до $3000, щоб виїхати на заробітки. Олександр, співробітник одного з київських агентств Au-Paіr, зізнається, що кількість бажаючих виїхати на літні робочі канікули росте з кожним роком. Так, якщо торік компанія відправила закордон близько 430 кандидатів, то цього року активність збільшилася майже вдвічі - 750 студентів.
Усе б нічого. Чим поганий заокеанський досвід - жива мовна практика, можливість непогано заробити й побачити країну? Але кількість неповернень росте з кожним роком. Молодь не лякає ні нажитий досвід у країні, ні загублені роки в університетах - вони просто тікають. Агентства, у свою чергу, придумують усілякі "страховки", намагаючись уберегти хлопців та дівчат від необдуманих рішень і не впасти в бруд перед американським консульством (кількість неповернень негативно впливає на видачу віз наступним попередникам). Від деяких учасників програм вимагають так звану заставу (від $300 до $500), яка у випадку неповернення студента на Україну вчасно, переходить в "ощадний" фонд агентства. Від деяких - довідку про оплату за навчання на рік уперед, якщо студенти навчаються в комерційному вузі. Студентам 4-их курсів не рекомендується здавати державні іспити до поїздки, адже з дипломом більше мотивації залишитися в США. Двадцатидвохрічний Сергій з Житомирської області їхав у США цілеспрямовано, щоб залишитися: "Я був студентом 4-го курсу. Показав довідку в посольстві про те, що іспити здам восени по поверненню зі Штатів. А сам - не повернувся. Коли існує можливість реально заробити, пластиковий папірець у конкуренцію не стане. Тим більше в Україні".
Однак, не вся молодь погоджується їхати закордон і працювати на полях або ж у ресторанах. Приміром , міжнародна організація AІESEC, офіс якої вже кілька років функціонує в Києві, пропонує дуже перспективні можливості для молодих кар’єристів - для тих, кому від 18 до 25. Правда, спочатку за перспективами ховається волонтерська робота в організації від 15 до 30 годин на тиждень. Але масштаби організації більш ніж вражаючі - робота в 95 країнах, із 3000 організаціями в 800 університетах світу. Програма дає можливість 4000 членам організації щорічно жити й працювати за кордоном. Від України в 2006 році скоряти іноземні офіси відправилося 89 студентів, більшість - у країни ближнього зарубіжжя. За умовами програми, учасник обміну стає повноцінним співробітником компанії (серед них зустрічаються такі гіганти як Alcatel, ABN, AMRO, DHL, Electrolux, P&G, UBS). Представники AІESEC не виключають, що по закінченні програми, студент може заключити контракт і залишитися працювати в компанії.
Перспективи - за горами
За даними Міністерства праці й соціальної політики України в країні легально займаються посередництвом з працевлаштування 598 фірм. У Києві таких - 80, в Одеській області - 205 (!). Що вже говорити про кількість тих, котрим ліцензії не дали?
"Неодноразових" агенств, які професійно займаються працевлаштуванням кваліфікованих кадрів за кордоном, все-таки мало. І це не дивлячись на настільки вражаючі цифри зі списку Міністерства праці. У деяких з них просто неможливо додзвонитися, у деяких - із трубки день у день чутно тільки автовідповідач. Ну а в "найпрогресивніших" - в офісі навіть нема Інтернету. Цікаво, як такі налагоджують контакти зі своїми іноземними роботодавцями?
Більш-менш спеціалізовану роботу сьогодні можуть запропонувати медикам. Приміром, Київський молодіжний центр активно набирає медсестр в Італію. Більшим попитом наші медспівробітники користуються в Ірландії та Англії. Не виключено, що можна пробитися й до позицій вищої ланки в медичній сфері. Але тут необхідний пристойний досвід і переатестація диплома співробітника. У США українці приїжджають працювати програмістами, медиками й підприємцями. Тоді як у Канаду - інженерами та у якості медперсоналу. Представники українського рекрутингового агентства World Staff говорять, що компанія в дуже рідких випадках працевлаштовує за кордоном. Якщо "щось" і є, то звичайно, вони наймають топ-менеджерів з великим досвідом, щоправда, і не менш надзвичайною зарплатою.
М’ясокомбінати, грибні ферми, овочеві фабрики, сфера обслуговування (офіціанти, прибиральники) - от невеликий перелік, куди охоче беруть наших. Біля сотні агенств можуть запропонувати "морську" роботу на Мальті, Кіпрі, Греції, Латвії, Ірландії. Що сприяє вибору такого "другосортного" життя? Аргументи різні - від невідповідності українських дипломів європейським стандартам до рівня володіння іноземною мовою.
29-літня киянка Лора вирішила емігрувати з України "цивілізовано". Вона скористалася пропозицією нині популярної державної програми Канади, а саме - залучення фахівців тих категорій, яких сьогодні не вистачає для провінції Квебек.
У Києві Лора працює економістом. Порівнюючи зарплати українських і канадських економістів, дівчина з посмішкою віддає перевагу останнім: "Гарний фахівець у Києві заробляє біля $650, у Канаді я зможу "розігнатися" до $3500. З таким заробітком там у мене хоча б проблем з житлом не буде, де Україна зі своїми 20-річними кредитами на житло й у порівнянні не стоїть". Лора не боїться труднощів. Дівчина самостійно й без посередників вирішила змінити громадянство й країну. Зараз активно шукає роботу економіста в далекому Квебеці. Французьку мову почала вчити два місяці тому. Попереду - співбесіда в посольстві, здача тесту на "профпридатність" і навіть перевірка здоров'я - у розвинені країни хворих і слабких не беруть. Та й "непорозуміння" у професійній сфері не відразу дадуться. Але не дивлячись на всі труднощі, через пару років Лора, вже іноземкою, обіцяє, повернутися на батьківщину, щоб поглянути на Україну.
Два місяці назад після 9-місячного перебування в Штатах повернувся додому й житомирянин Сергій. Але не тому, що побачив у країні більші зміни. "Україна - гарний старт для кар’єри, тут вирости професійно набагато легше, ніж, скажімо, у США" - зізнається юнак, але через років п’ять хоче повернутися в Америку або в Європу. В Україні, за його словами, перспективи з’являться через років 20-30. А чекати - він не має наміру.
http://www.greenmama.ua
