Іноді здається, що в якийсь із моментів, коли у тебе нічого не виходить, ти спотикаєшся на кожному кроці, на роботі від одного доторку спалахує основне знаряддя праці - твій дорогенький комп, вдома з рук летять тарілки і діти ходять навколо тебе навшпиньки, бо розумують, що з мамою щось не так, саме в цей момент тобою починає керувати хтось інший. Ти виходиш на вулицю, вдихаєш жменьку свіжого повітря, тобі усміхається незнайомий перехожий, життя триває, чорт забирай!Інгеборга Моотц - майже типова німецька пенсіонерка. Її маленька квартирка в крихітному містечку Гісен нагадує музей стародавніх часів, обставлена старовинними меблями та настінними фотографіями померлих чи зниклих родичів. Її улюбленим напоєм - соком чорної смородини заповнена більша частина холодильника. Ідеальний портрет середньостатистичної німкені її віку, якби не одне „але”. Пані Моотц - одна з найуспішніших приватних біржових спекулянтів Німеччини. За вісім останніх років їй пощастило заробити на біржі 500 тисяч євро і зупинятися на досягнутому вона не збирається.
На запитання журналістів, що ж стало поштовхом до гри на біржі, пані Моотц розповідає свою сумну історію на щастя, зі щасливим кінцем. Сімдесят п’ять років свого життя німецька пенсіонерка прожила в страшній бідноті. Вона народилася та виросла в сім’ї, де було дуже багато дітей і дуже мало грошей. Потім вона вийшла заміж і стала домогосподаркою. Сказати, що німецька нація відрізняється своєю прискіпливістю та скупістю - це значить охарактеризувати її дуже поверхнево. В сім’ї, де Інгеборга стала хазяйкою, грошей знову не було. Ні, взагалі-то гроші як такі були, але чоловік дружині їх просто напросто не давав. Іноді доводилося випрошувати у нього кожну марку - якщо пані Моотц просила у нього 5 марок на купівлю певних речей, він давав їй три, а на решту додавав прискіпливу фразу „На більше не розраховуй”. Був момент, коли молода домогосподарка вирішила піти працювати, і почула таке ж зверхнє резюме чоловіка -„Але ж ти дурепа, ти ніколи не зможеш заробляти гроші”, на що вона гнівно відповіла - „Якщо ти думаєш, що я не здатна працювати, тоді я буду грати на біржі”. Через півроку чоловік помер. Але слова його дружини десь мабуть міцно зачепили його, тому що незадовго до смерті він купив тисячу акцій концерну VEBA (повна назва компанії VEBA Oil - прим. автора). Саме вони і тали стартовим капіталом пристаркуватої німкені. Вона вирішила, що це знак долі - вона хотіла грати на біржі і ось до її рук впала тисяча акцій. Основним девізом Інгеборги стала мета зробити з цієї тисячі акцій мільйон. „Я жила в таких злиднях і моя пенсія була настільки мізерною, що мені не було чим ризикувати” - каже вона. Іншого вибору у мене не було. Я просто мала знайти спосіб для виживання.”
І спосіб цей виявився дує вдалим. За 1997 рік її статки виросли на сто, а за 1998 - вже на сто тридцять відсотків. По всьому світу ці два роки були роками фінансових криз у світі. Зараз, через вісім років, вона має у кишені півмільйона євро. Таким чином, бідна вдова перетворилася на „бабцю на мільйон доларів”. Тепер вона спокійно подорожує світом, свої щоденні витрати компенсує дивідендами від акцій і більше не хвилюється про те, що їй не буде чим платити за опалювання.
Сьогодні пані Моотц видала книгу з практичними порадами гравцям на біржі, і це при тому, що ні спеціальної освіти, ні попереднього досвіду роботи з цінними паперами у неї не було. Всім своїм статкам вона зобов’язана одному єдиному трюку, яким керується ось вже восьмий рік. „Я не вкладаю гроші ні в інвестиційні фонди, ні в банківські накопичувальні програми. Я просто купую акції та продаю їх.” Акції, що дісталися Інгеборзі у спадок через рік вона продала зі стовідсотковим прибутком. На ці гроші купила акції банків IKB та Commerzbank. Дочекалася поки вони виростуть в ціні, і продала знову. Здавалось б, що може бути простіше - купувати акції за низьким курсом і через рік-півтора продавати їх за високим, купувати на виручені кошти інші акції і все починати спочатку.
Свої способи заробітку вона ні від кого не приховує. Її книги розходяться великими тиражами вже далеко за межами Німеччини. Здається, дуже просто купити акції, продати їх, але як знайти папери, які через рік-другий гарантовано піднімуться в ціні. Ось що радить Інгеборга Моотц.
Вона купує акції за примітивним, але дуже жорстким алгоритмом. По-перше, вона чітко визначає коло компаній, з якими можна мати справу: її увагу привертають лише ті, чиї акції формують біржовий індекс DAX-30 (30 найбільших компаній Німеччини - прим. автора) та в крайньому випадку M-DAX (70-100 компаній), тобто в її полі діяльності лише акції найдорожчих компаній Німеччини. З них вона виділяє ті, що існують вже більше ста років, а значить простоять і в найближчі роки. Крім того, Інгеборга вкладає кошти в нові дочірні підприємства цих компаній-гігантів. Це вона пояснює тим, що всі нові дочірні компанії страхуються від ризиків, а значить, у випадку зниження вартості їх акцій, страхова компанія покриє усі витрати.
Другий основний принцип пані Моотц - купувати лише акції банків. Це її особиста примха, яка знаходить своє пояснення в тому, що банки мають на рахунках величезні кошти. Їх доходи від надання послуг ростуть з року в рік, і, в свою чергу, ці доходи дозволяють не лише виплачувати своїм клієнтам по вкладах 3-6 відсотків річних, а й платити акціонерам непогані дивіденди. Банки не так сильно залежать від коливань попиту та пропозиції, до того ж, з моменту введення в обіг євро працювати їм стало набагато простіше. Як приклад, Інгеборга приводить 2001 рік, коли в Німеччині виплатили мільярд вісімсот мільйонів євро по платежах по спадщині. Що зробили спадкоємці з цими грошима? Звичайно, частина відразу ж витратилася і через каси магазинів, сервісних центрів, центрів відпочинку попала на рахунки в банк. Іншу ж частину грошей люди несуть в банк, де їх переконують відкрити ощадний рахунок під три- п’ять відсотків річних. „Саме тому я купую акції банків, - хитро посміхаючись каже Інгеборга - у них ніколи не буває проблем з припливом готівки, вони завжди дадуть собі раду”.
Наступний етап дослідження стану акцій - це біржовий огляд. Доречі, пані Моотц не має комп’ютера, всю потрібну інформацію вона отримує з газет. В біржовому огляді вона звертає увагу лише на три цифри: скільки коштують акції компанії сьогодні і яка була їх максимальна та мінімальна ціна за останній рік. Якщо нинішня вартість близька до мінімуму, це значить, що у компанії серйозні проблеми. Але оскільки ця компанія має столітню історію, можна бути впевненим, що через рік-два вона з подолає ці труднощі, і ціна на акції знову підніметься. Аби переконатися, що після купівлі ціна не впаде ще нижче, перевіряється мінімум падіння паперів за останні п’ять років. Після цього віднімаємо від максимальної ціни акцій мінімальну - і ось маємо прогноз на найближчий рік.
Звичайно, прогнози збуваються не завжди. У 1998 році пані Моотц купила акції банка Bankgesellshaft Berlin. Основний принцип, яким керувалася тоді Інгеборга був склад акціонерів, куди входили провідні політики країни. Однак, все виявилося зовсім по-іншому: весь цей час банк спонсорував Християнсько-демократичний союз і практично працював збитково. (Саме тоді виплив скандал з канцлером Колем. У 2000 р. Гельмута Коля примусили піти у відставку з посади почесного голови Союзу Християнських демократів після викриття нелегальних пожертв на користь ХДС за часів його головування. ХДС втратив 3, 5 мільйони доларів на державних субсидіях через цей скандал; Коль відмовився назвати ім’я прихованих донорів; голова ХДС з фінансів та бюджету, Вольфгагнг Хюллен, за нез’ясованих обставин повісився; в подальшому ХДС виплатив 20, 5 мільйонів доларів штрафів за окремі злочини в Гессені, пов’язані з політичними фінансами - прим. автора). Так ось, коли подробиці цієї „каші” стали відомі, акції впали ще більше і їх довелося продавати зі збитками. Інгеборга втратила на цьому десять тисяч марок. З того часу вона ніколи не довіряє політикам і купує акції лише тих компаній, в раді директорів яких немає партійних функціонерів.
Після попереднього аналізу Інгеборга дивиться на дивіденди, які платить компанія акціонерам. „Я ніколи не куплю акції компанії, яка платить маленькі дивіденди. Для мільйонерів та великих інвесторів вони може й не мають великого значення, але копійка рубль береже. Я одинока жінка похилого віку, я маю на щось жити” - пояснює вона своє рішення. Ще одним з важливих моментів є склад акціонерів компанії. Якщо більшість акцій належить парі великих акціонерів, це вже тривожний сигнал - скоріше за все, дивіденди будуть незначними - у великих акціонерів немає стимулу ділитися з малими власниками.
Після виходу її книги та лекцій в жіночих клубах, їй посипалися гори листів. При чому, основна маса від жінок похилого віку. Всіх їх цікавить лише одне питання - -з чого почати і як досягти успіху.
І так:
1. Початківець повинен розуміти, яких цілей він прагне досягнути. Інгеборга завжди рекомендує починати з малого - купити акцій на тисячу євро і поставити собі за мету через певний проміжок часу стати власником тисячі акцій компанії-гіганта. „Тому що як тільки у вас з’явиться тисяча акцій будь-якої з цих компаній, об’єм дивідендів, які ви будете отримувати, буде вже достатньо великий, а це додаткове джерело доходів.” - вчить Моотц.
2. Майте терпіння, але вмійте вчасно вискочити з потяга. Держіть акції не менше року, але й не більше двох.
3. Ви не повинні ставитися до грошей, які вклали в папери, як до „заначки на чорний день”. Відклали - значить відклали. Давайте цим коштам рости, направляйте їх, але не виводьте з обороту. Жага до споживання - одна з головних проблем для біржового гравця. Через рік-два ви зможете купити на зароблені гроші машину. Це, звичайно, краще, ніж кредит, але що далі? Знову починати все спочатку? Чи не краще почекати ще два-три роки, коли ви станете мільйонером в буквальному розумінні цього слова?
4. Не зациклюйтеся на грошах. Інгеборга володіє не грошима, а акціями. Вона не боїться їх втратити. Головне - не піддаватися паніці при короткострокових коливаннях курсу, не гнатися за надприбутком, відмовитися від споживчої гарячкуватості і спокійно йти до свого мільйону. Ніхто не має зупинятися на досягнутому.
Ех, немає нічого простішого навіть пересічному німецькому громадянину сказати: „Не зациклюйтеся на грошах”. Особисто я намагаюся, але пам’ятаєте перефразовану народну мудрість: „Не в грошах щастя? - Не треба мені такого щастя”.
От і думайте. Думайте і починайте. А я незабаром приєднаюся. Як кажуть біржові брокери „нехай усі „блакитні фішки” (акції найбільших компаній) пливуть вам в руки”. Па-па
http://www.greenmama.ua
