Букет
      
  Реєстрація або вхід Головна    
Букет
Головна
Новини
Статті
Опитування
Анекдоти
Галерея
Погода на тиждень
Свята на тиждень
Святковий довідник
Файли
Друзі та партнери
Звязок з нами
Рекомендуємо
Гумор

Учора обмили новий унітаз. Випили по п'ять літрів пива. Відмінно працює! Сьогодні встановлюватимемо його на місце.

Google рекомендує
Закордонний туризм

А чи не майнути на Різдво у Чехію?


 Таки недарма Чехію називають серцем Європи. У цьому довелося переконатися і в стольному граді (Прага – третя на континенті за кількістю туристів), і в кожному з трьох регіонів країни – в Богемії, Моравії, Силезії. Не переповідатиму легенди про братів-слов'ян Руса, Леха й Чеха, які освоїли європейські терени та заснували держави. Однак не можу не зізнатися, що в Чехії на кожному кроці відчуваєш дивовижне переплетіння минувшини і сьогодення. Водночас ловиш себе на думці, що Прага, яка була й в іпостасі столиці Священної Римської імперії, претендує на подібну роль вже у спільному європейському домі.



Із восьми святих, яких пошановує християнська Чехія, останки п'ятьох покояться у храмі Святого Віта, що в Празькому Граді. Правда, у святині, що будувалася впродовж тисячоліття – з 926 по 1929 рік, наразі не відправляють літургій. Коли після чеського соціалістично-атеїстичного періоду храм, згідно з указом президента країни, 2005 року передано, точніше, повернуто католикам, вони почали вимагати від кожного туриста за вхід, без права мандрування завівтарною частиною, по сто корунів. Реакція лідера нації була негайною: оскільки імператор Священної Римської імперії та король Богемії Карл ІV заповідав храм народові, святиню йому і повернули. РКЦ, правда, з цього приводу шукає справедливості у Гаазькому суді.
Тож у соборі завдовжки 124 метри та заввишки 96,6 метра тепер вирує різномовний людський натовп.

Надзвичайно казкове це місто вночі: споглядаєш срібно-містичний Тинський храм, помешкання Франца Кафки, майдани, що поєднали найрізноманітніші архітектурні стилі, єврейський квартал. А ще з Карлового мосту, де у мінливому чорному дзеркалі Влтави білі спалахи чаїних крил, – бурштинові міріади-відсвіти ліхтарів... Поряд, біля бетонного парапету, на якому золотий хрест із п'ятьма зірками на честь Яна Непомуцького, після двадцять першої зазвичай гурт жіночок просить у святого здійснення найсокровеннішого бажання.

Сьогоднішня Чехія навдивовижу демократична. Хлопці з почесної варти біля президентського палацу залюбки фотографуються із заїжджими спокусницями. Жодного 600-го «мерса» навіть у перших осіб. Незважаючи на те, що в столиці Чехії немало заробітчан-чужоземців, які привозять з собою й кримінальні звички, у будь-яку пору доби можна спокійнісінько мандрувати і центральними вулицями та майданами, і закапелками. Можливо, даються взнаки суворі уроки, що не забуваються. Скажімо, коли зайдете в церкву Святого Якуба (Якова) і глянете вгору, побачите підвішену на ланцюгу руку. Виявляється, колись грабіжник спробував зняти коштовності з чудотворної статуї Богоматері, але рука злодія опинилася у руці статуї. В такій позі переляканого виявили вранці ченці. Вони теж не змогли «визволити» правиці крадія. Довелося звернутися до ката...

Як пам'ятник для всіх, хто хоче за певні послуги отримати хабара, – один із будинків на центральній площі Праги, де ратуша зі знаменитим годинником із образами смерті та апостолів. Цей дім виступає на кілька метрів за лінію в рамках середньовічної квадратури. Коли королівська комісія довідалася, що на таке порушення зважилися чотири чиновники магістрату, перед спорудою «виросли» чотири шибениці, на яких і завершився їхній земний шлях.

Однак сьогодні Прага усміхнена, велемовна, велелюдна і водночас несуєтна. А ще –чиста-чиста, на бруківці – ні смітини. Хіба часом, коли чується російська, долинають до вух такі знайомі в Україні матюки. Автор цього тексту мав нагоду бачити, як поліції (високим, міцним хлопцям) довелося легко «умиротворити» бандюганів-уболівальнників із Москви та Санкт-Петербурга перед початком матчу «Спарта» – «Спартак». Не допомогли їм ні ножі, ні димові шашки, ні зображення серпа і молота та свастики.

А от де привілля для російськомовних – то це Карлові Вари. Колишній Карлсбад, який був колись курортом № 1 Австро-Угорської імперії (там і тепер щороку відбуваються бали королівських, царських, імператорських, князівських родин) навіть жартома-всерйоз називають Івановими Варами. Найпрестижніший готель «Імперіал» (60 відсотків акцій!) викупив «Газпром». У місті на берегах річки Тепла тепло для заможних росіян – лікуються водичкою, багато хто придбав там нерухомість. Навіть у місцевих школах вивчають російську. Такий собі острівок Московії (правда, заможної) в центрі Європи.

Тим часом чехи зізнаються, що незабаром для опалення вже не використовуватимуть «кремлівського» газу – через зростання ціни змушені переходити на вугілля та дрова. Незважаючи на непросту соціально-економічну ситуацію (хоча рівень безробіття не перевищує й восьми відсотків), громадяни цієї країни не шукають щастя по закордонах. Тричі на день посмоктують світле або темне пиво, радіють життю.

Звісно, Чехія – вічна казка. Та, повернувшись в Україну й діткнувшись до наших реалій, мовчки кажеш собі: ліпше було б туди не мандрувати, аби не усвідомлювати безодні рідного бедламу, еверестів вітчизняної продажності та неминучості безвиході. У Крумлові, коли я запитав екскурсовода Дагмар, чому на одному з гербів, що на стінах мерії, зображено дві козацькі голови, вона делікатно сказала, що це начебто турки, а герб отримано на честь перемоги над османами. А відтак підійшла ближче й різко кинула: «Та це ви, українці, які захищали й турків. Як і москалів, поляків, литовців... Подивіться у свою совість, у свою історію – за кого тільки ви не воювали!».

Мені ж пригадувалися незабутній чех Йозеф Томанек, що родом із Купичева на Волині, і київський готель, де показували кімнату, у якій мешкав Ярослав Гашек – батько Швейка, і Мілан Кундера, який, отримавши цьогорічну Державну премію Чехії за давно написаний роман «Нестерпна легкість буття», так і не приїхав із Парижа на батьківщину. А ще – перед очима поставав Ольшанський цвинтар у Празі: там покоїться прах славетного українсько поета Олександра Олеся, батька Олега Ольжича. Відтак укотре схилявся перед пам'яттю Томаша Масарика, першого президента відродженої Чехії, який допоміг українцям відкрити й Український вільний університет, й сільськогосподарську академію в Подебрадах... У Чехії та в чехів є чого повчитися (де речі, їхні виші за умови належного студіювання – безплатні).

У ЗАПИСНИК НЕПИСАНІ ПРАВИЛА

Забути в Україні кислу міну на обличчі.
Входячи до будь-якої установи, варто вітатися: «Добрі ден!» («Добрий день»), звертатися: «пан», «пані» (українські відповідники пане, пані). Чеською «дєкуі», «просім», «проміньте» українською – «дякую», «будь ласка», «вибачте».
Жодного матюка! Жодної крапельки сечі в недозволеному місці (під деревом чи біля кущика). Інакше штраф – 3 тисячі крон.
Мінімум спиртного (окрім пива і бехеровки).

НЕПРИПУСТИМІ ПОМИЛКИ

Щоб не потрапити в пастку знайомих слів, варто пам'ятати, що відповідник чеського «позор» український іменник «увага». Відповідно: потравіни – продукти, херна – кафе, черстви – свіжий, вонявка – парфуми, дівадло – театр, слєва – знижки, єзденка – проїзний квиток.

simya.com.ua

Дата публікації: 24.12.2007
Прочитано: 3434 раз



Додатково на дану тему
Подорож до ПарижуПодорож до Парижу
Відпочинок у ХорватіїВідпочинок у Хорватії
Романтична подорожРомантична подорож
Край світу. Марокко.Край світу. Марокко.
Подорожуємо світом. ІталіяПодорожуємо світом. Італія
Карлові-Вари (Чехія)Карлові-Вари (Чехія)
АнталіяАнталія
Країна мрій. Мальовнича ШвейцаріяКраїна мрій. Мальовнича Швейцарія
Все що вам варто знати про подорожі літакомВсе що вам варто знати про подорожі літаком
Домінікана. Країна морського вітру і прекрасних квітівДомінікана. Країна морського вітру і прекрасних квітів
[ Назад | Початок | Наверх ]
Немає коментарів. Чому б Вам не залишити свій комертар?
Ви не можете відправити коментар анонімно, будь ласка зареєструйтесь.
Останні статті
Halloween
10 ідей для ідеального Хеловіну
Подарунки на День Валентина за знаком зодіаку
Ідеї для валентинок та святкування дня свято...
Як День Святого Валентина відзначають у різни...
Де краще зустрічати Новий рік?
У чому зустрічати новий рік 2010
Тіло - це годинник
Як запобігти курортних пасток
Здорове чи дешеве: як правильно обирати дитяч...
Новини партнерів
Завантаження ...
Галерея
Картинка з галереї

Картинка з галереї

Картинка з галереї

Посміхніться

— Тату, тату, мене учитель у школі навчив до п'яти рахувати.
— Ану, покажи!
— Один, два, три, невже це так важко, баране, — б'є себе по голові, — чотири, п'ять!

Реклама
Опитування
Як Ви відноситесь до вінчання?

На мою думку вінчання має бути обов'язковим
Перед вінчанням потрібно деякий час прожити разом
Мені подобається обряд, але вінчатись не хочу
Мені не подобається обряд вінчання
Мені байдуже



Результати
Інші опитування

Всього голосів: 1881
Коментарів: 2
Головна |  Вверх
статистика  користувачів онлайн: 208 | користувачів сьогодні: 786 | переглянуто сторінок сьогодні: 12006 | всього сторінок переглянуто: 110926957




Використання матеріалів цього сайту тільки за умови вказання прямого гіперпосилання на першоджерело та сайти, що виконали суттєві допрацювання матеріалів (переклад, доповнення довідковими даними, тощо).
Якщо першоджерело не вказано - важати першоджерелом і вказувати пряме гіперпосилання на сайт https://buket.ck.ua



© 2006-2008 студія GVM
рекламна підтримка: черкаська рекламна мережа

Генерація сторінки: 0.087 сек. і 19 запитів до бази даних за 0.038 сек.
Web site engine code is Copyright © 2006 by SLAED CMS. All rights reserved.