Людей різного віку, які проводять за комп’ютером по кілька годин щодня — чи це фахова діяльність, комунікації чи розваги, — стає дедалі більше. І дедалі частіше професіонали й користувачі усього світу говорять про однакові характерні проблеми із самопочуттям, потік таких скарг на здоров’я збільшується. Деякі з них з’явилися ще в 70-х роках минулого століття, інші стали очевидні останніми роками. Сукупність цих розладів отримала назву «комп’ютерний синдром», або «синдром «білих комірців», тобто офісних працівників.Світлофор для очей
Особливо часто з боку користувачів ПК звучать скарги, об’єднані під назвою «комп’ютерний зоровий синдром» (КЗС).
— Вважається, що рівні УФ-випромінювання нинішніх ПК перебувають у межах фону і не дуже впливають на користувача, — каже професор Харківського медичного університету, доктор біологічних наук Марина Кочина. — Проте під час проведення офтальмологічного огляду у 70% харківських операторів молодого віку ми відзначили такі ознаки патології, як кон’юнктиви, що характерні для людей похилого віку і жителів кліматичних зон із палючим сонцем, сухим повітрям, вітрами та піщаними бурями. Очевидно, річ у тому, що, працюючи з монітором, користувачі дивляться на джерело УФ-випромінювання тривалий час і з близької відстані. Крім того, для більшості операторів характерна ще одна ознака — пігментні відкладення навколо диска зорового нерва, які можна спостерігати, наприклад, в електрозварників або медиків, котрі працюють із кварцовими лампами.
Є і ще одна важлива обставина. Наш парний орган зору був створений еволюцією для орієнтації в живій природі, тобто для постійного переведення погляду з предмета на предмет і, відповідно, безперервної зміни фокусної відстані очного яблука. А картинка на моніторі — це плоске зображення. Конфлікт між нашим органом зору і плоским зображенням виник, як і окуляри, з винайденням друкарства, посилився з поширенням телебачення і набув нового дихання з появою комп’ютера. Річ у тому, що для сприйняття плоского зображення не потрібен якісний бінокулярний зір, вироблений еволюцією. Цю особливість використовує наша центральна нервова система — коли двома очима дивитися стає фізіологічно невигідно, вона, незалежно від бажання господаря, невідчутно одне з них виключає з роботи.
Цей феномен фахівці Харківського медичного університету виявили під час досліджень настроювання зорового апарата операторів. Як засвідчили фотознімки в поляризованому світлі, зазвичай в одному з очей людини кришталик був опуклішим, зіниця — більше звуженою, а вісь самого очного яблука — повернена трохи всередину. Це характерні ознаки зорової роботи на близькій відстані. Тим часом в іншого ока цих ознак не було — саме воно і не брало участі в роботі. По закінченні робочого дня нормальний об’ємний зір зазвичай відновлюється, проте в деяких людей ця різниця в настроюванні згодом закріплюється. Око, що виключається з акту бачення, детренується й починає втрачати зір.
Механізм відключення одного ока побудований на тому, що люди народжуються з асиметричними очима. Невеличкі дефекти зорової системи, як правило, компенсуються, але якщо людина годинами сидить перед монітором, на зовні благополучні очі, у яких насправді є дефекти, чиниться дуже велике навантаження, і система не витримує.
Якщо вжити до роботи з комп’ютером принцип світлофора, кажуть вчені, то можна сказати, що в зеленій зоні перебувають люди, котрі мають епізодичні контакти з ПК. У жовтій — ті, у кого ці контакти регулярні. А в червоній — професіонали і геймери. Сучасна людина, котра контактує з комп’ютером, повинна розуміти, в якій вона зоні, і відповідно піклуватися про своє здоров’я. Якщо «зеленим» для збереження нормального зору не потрібні особливі заходи, то «жовтим» — украй потрібні: чергування роботи й відпочинку, самоконтроль самопочуття під час роботи, спеціальна гімнастика для очей та вітамінні препарати. Для тих, хто перебуває в червоній зоні, треба говорити не лише про профілактику і загальне оздоровлення, а й про реабілітацію, оскільки в багатьох із них за час роботи зорова функція тією чи іншою мірою вже порушилася. У такому разі потрібно звертатися до професіоналів-офтальмологів.
Не порушуйте інтерфейс!
За монітором ми сидимо багато годин поспіль у жорстко заданій робочій позі. При цьому одні групи м’язів плечового поясу та спини піддаються тривалим статичним навантаженням і перенапружуються, інші ж — детренуються. Бідний «стовп життя» поступово викривлюється, перекошується, хребці починають тиснути один на одного, нерви, які передають сигнали від мозку, затискаються...
Дослідження останніх років засвідчили, що больовий синдром — це ще квіточки. Захворювання хребта можуть призвести до порушення діяльності різних органів та систем організму: розладу нервової системи і рухового апарату, головного болю, зниження апетиту, погіршення діяльності органів дихання, кровообігу, зору і травлення.
Висловлюючись мовою користувачів, при виникненні дегенеративних процесів у хребті порушується інтерфейс між мозком та різними частинами тіла, і пристрій, тобто наш організм, якщо й не вийде з ладу зовсім, то вже точно «заглючить».
Що ж робити, якщо вже виник біль у хребті або з’явилися інші неприємні відчуття? З цим запитанням я звернулася до старшого наукового співробітника відділення невідкладної травматології і відновлювальної хірургії Інституту патології хребта і суглобів імені М.Ситенка, кандидата медичних наук О.Бариша.
— Якщо оператор ПК або офісний працівник не дотримується режиму роботи за комп’ютером, він ризикує придбати захворювання, яке характеризується зсувом хребців, порушенням їхньої структури, ураженням міжхребцевих суглобів, грижами міжхребцевих дисків, а також різними порушеннями постави, — розповів Олександр Євгенович. — Найпоширеніша недуга — остеохондроз, де «остео» у перекладі з грецької означає «кістка», а «хондроз» — «хрящ». Зараз ця хвороба бурхливо молодіє значною мірою завдяки людям, для яких комп’ютер — робочий інструмент.
Остеохондроз багатоликий. У одних хворих при характерному для користувачів шийному остеохондрозі німіють руки, пальці, знижується їхня м’язова сила, в інших з’являються запаморочення і шум у вухах, а в третіх може виникнути стійкий больовий синдром. Одним із поширених рефлекторних синдромів шийного остеохондрозу в користувачів є так званий плечелопатковий періартрит, при якому виникають біль у плечі та обмеження руху. Зазвичай страждає права рука, яка має справу з комп’ютерною «мишкою».
Поставивши точний діагноз, ми навчаємо пацієнта-користувача основ ортопедичного режиму. Тобто пояснюємо, як треба правильно сидіти за комп’ютером, як саме і скільки відпочивати, які робити фізичні вправи, як використовувати прийоми релаксації і так далі. У разі потреби вдаємося до медикаментозної терапії, фізіопроцедур, масажу. Можемо порекомендувати такий варіант, як іммобілізація шийного відділу хребта м’яким ортезом, свого роду ортопедичним коміром. Це могутній лікувальний чинник. У нашому інституті є відділення, яке виготовляє такі ортези за індивідуальною міркою, з урахуванням розміру і форми шиї та інших анатомічних особливостей пацієнтів. У крайньому разі, можемо вдатися до оперативного втручання, але це вже метод «лікування розпачу».
— Олександре Євгеновичу, а може все «минутися»? Наприклад, я поїду у відпустку на море, плаватиму, багато ходитиму пішки, до комп’ютера два тижні не наближуся ближче ніж на 100 метрів...
— Певна річ, якщо людина уникає звичайних робочих навантажень, змінює життєвий режим і збільшує рухову активність, можуть спрацювати компенсаторні можливості організму і вийде непоганий результат. Але це буває далеко не завжди, усе-таки консультація лікаря потрібна.
— Можна дати користувачам якісь заочні поради для профілактики?
— Під час робочого дня треба робити регулярні перерви для легких фізичних вправ. Наприклад, кожні 40—45 хвилин вставати з-за комп’ютера, лягати на рівну поверхню, покачати прес, повіджиматися. Хоча б просто пройтися коридорами або кілька разів піднятися й спуститися пішки східцями на два-три поверхи. Що стосується спорту, то можна порекомендувати плавання: воно дає хребту необхідну свободу рухів і зміцнює м’язи спини, які виконують роль фізіологічного корсету.
КП для рук — не подарунок
Комп’ютерна «мишка» у мене в лівій руці — і не тому, що я лівша. Змінити її місце розташування порадив лікар, якому я поскаржилася, що до кінця робочого дня почала відчувати у зап’ясті, долоні та пальцях правої руки неприємні відчуття — поколювання, слабкість, інколи навіть біль.
Ці симптоми загрожують користувачам ПК, які годинами виконують одноманітні рухи, соваючи «мишку» і набираючи текст на клавіатурі. Інтенсивна робота з клавіатурою викликає больові відчуття в ліктьових суглобах, передпліччях, зап’ястях, кистях та пальцях рук. За такими симптомами, на думку спеціалістів, криється цілий букет хворобливих станів кінцівок, який свідчить про пошкодження суглобного і зв’язкового апарату. Зрештою, медики об’єднали всі ці випадки під загальною назвою RSI (від англійського repetitive strain injury), тобто «травма від постійної напруги». До речі, сюди потрапили не лише фанати ПК, а й любителі маніпулювати кнопочками мобільників.
Людська рука, яку ми так бездумно експлуатуємо, — складний витвір еволюції, здатний виконувати найрізноманітніші і навдивовижу точні рухи. Щоб ми змогли просто клацнути «мишкою» за посиланням, кора головного мозку має дати відповідну рухову команду нервам, які передадуть її понад трьом десяткам м’язів кисті та передпліччя, прикріпленим до опорного каркасу з 27 кісточок. Спеціальні слизові сумки, які виконують роль мастила, забезпечать безперешкодне ковзання сухожиль, а кровоносні судини принесуть тканинам поживні речовини та кисень.
Під час роботи з пристроями введення — «мишкою» і клавіатурою — жодного різноманіття немає. Ми годинами виконуємо одні й ті самі рухи, тисячі і тисячі одних і тих самих рухів кистю протягом дня, а живе тіло, як і будь-який інший механізм, найшвидше зношується в тих місцях, на які чиниться найбільше навантаження. Один із найпоширеніших видів RSI, що виникає під час тривалої інтенсивної праці, — тунельний карпальний синдром. Він отримав свою назву від карпального тунелю, що міститься на долонній поверхні зап’ястя. Від постійної напруги і стискання тунель може звузитися й затиснути сухожилля та серединний нерв, який проходить усередині нього й відповідає за чутливість і керування кистю.
Дедалі більше країн світу визнають RSI професійним захворюванням, у зв’язку з яким надаються лікарняні, оплата медичних витрат та інші соціальні блага. Перші повідомлення медиків про RSI з’явилися у США в 1982 році, а вже в 1994 році там-таки було подано перші позови проти роботодавців та виробників. До 1998 року ця хвиля сягнула Євросоюзу, де з’явилися нормативні розпорядження щодо ергономіки робочого місця, було впроваджено оплату непрацездатності через RSI, почали проводитися дні інформації про RSI і публікуватися методички. У нас цей ризик ще не усвідомили.
Хочу трохи заспокоїти читачів, для яких комп’ютер — професійний інструмент. По-перше, кистьовий синдром може спіткати далеко не всіх користувачів — є чимало щасливців, котрі десятиліттями користуються технологічними новинками, не відчуваючи жодного дискомфорту. По-друге, є методи його профілактики, і по-третє — він виліковується.
— Чи доводилося лікувати пацієнтів, котрі постраждали через комп’ютерну «мишку»? — запитую О.Артюшенка, завідувача травмпункту Харківської клінічної лікарні №31, який спеціалізується на хірургії кисті.
— Випадки дегенеративно-дистрофічних захворювань, пов’язаних із роботою за комп’ютером, останніми роками — не рідкість, — розповів Олег Федорович. — Раніше така патологія вважалася віковою, оскільки вражала переважно людей після сорока років, частіше — жінок. Нині ж хворіють і молоді пацієнти, причому між тривалістю їхньої роботи з ПК та виникненням захворювання існує прямий зв’язок.
— Які методи лікування?
— При онімінні рук, втраті чутливості в деяких ділянках, порушенні функції кистьового суглоба ми використовуємо медикаментозні засоби і фізіотерапію, які знімають запалення тканин, а також фіксуючі пов’язки. Обов’язкове обмеження навантажень. Якщо процес уражує лікоть і плече, потрібна консультація вертебролога — таку картину може давати й остеохондроз шийних відділів хребта. У тяжких випадках — коли втрата чутливості пальців не минає, різко знижується м’язова сила і руки не тримають малих предметів, що є ознаками необоротності захворювання, — може знадобитися оперативне втручання. Розріз фіброзного каналу і ревізія нерва — операція досить ефективна.
— Але краще до цього не доводити...
— Безумовно. Якщо час відновлення працездатності при переломі руки становить зазвичай 20 днів, то при тунельному синдромі зап’ястного каналу — 32 дні. Користувач має насторожитися, тільки-но з’являться перші відчуття втоми в пальцях і долоні, коли хвороба ще оборотна. Це відчуття оніміння в пальцях руки або рук, поколювання, легке тремтіння, зниження чутливості шкіри, нічні болі. Спочатку не дуже помітна втома в руках має підступну властивість накопичуватися, ставати хронічною і проявлятися у хворобах суглобів та сухожиль.
— Що ви можете порекомендувати в таких випадках?
— Теплі компреси, ванночки з морською сіллю, легкий масаж, креми для рук, протизапальні гелі, зміна руки на «мишці». Треба робити спеціальну гімнастику для пальців. Є інформація, що користувачі із нетяжкими формами RSI переставали відчувати симптоми, змінивши дієту. Зрештою, треба просто розумно чергувати роботу з відпочинком. До речі, я завжди раджу своїм пацієнтам, які працюють з ПК, підтримувати свою загальну фізичну форму. Наприклад, зайнятися якимось видом спорту, не пов’язаним із великими навантаженнями на руки, наприклад плаванням.
— Американські вчені дійшли висновку, що перевантаження кистей можна знизити з допомогою великої «мишки» з опуклістю, яка підтримує долоню. Вони вищі звичайної, горбатіші...
— Очевидно, вони дають можливість кисті перебувати в більш природному, так званому середньофізіологічному положенні. Згадайте — ми зазвичай не ходимо з прямими пальцями, кисть завжди трохи зігнута. У такому положенні згинальні і розгинальні м’язи перебувають у фізіологічно найкомфортнішому положенні.
* * *
На допомогу користувачам приходить ергономіка. Ця наука вивчає способи взаємодії людини з комп’ютером та пристроями, які до нього додаються, а також способи оптимальної організації робочого місця. У документації до «мишок» і клавіатур від провідних виробників постійно наголошується на ризику виникнення професійних захворювань через неправильний вибір маніпуляторів або неправильну роботу з ними. Результати трирічного дослідження груп користувачів, проведені американськими вченими, які першими зіштовхнулися з цією проблемою, свідчать, що найголовніша умова для збереження опорно-рухового апарату здоровим — правильне сидіння на робочому місці. Ось їхні основні рекомендації:
— клавіатура неодмінно має міститися нижче ліктя;
— руки не повинні висіти — вони мають цілком спиратися на підлокітники крісла або робочий стіл, але не на край столу;
— голова має бути трохи нахилена вперед;
— тривалість безперервної роботи з комп’ютером не повинна перевищувати двох годин з 10—15-хвилинними перервами;
— під час перерв слід виконувати ряд вправ для рук.
Однак і це ще не все. Дуже важливо правильно вибрати собі маніпулятори, так би мовити, по руці, як завжди робили люди, котрі працюють із різними інструментами, від теслярської сокири і до скальпеля. Нині ж, вибираючи «мишу» або клавіатуру, окрім вартості, звертають увагу на функціональність і зовнішній вигляд. Тим часом найголовніше під час роботи з комп’ютером — користувачеві має бути комфортно. Досвідчені користувачі радять кожну «мишу» і клавіатуру, перш ніж купувати, як мінімум, потримати в руці і спробувати в роботі, прислухаючись до своїх відчуттів, а ще краще — приймати остаточне рішення, хоча б із тиждень їх поексплуатувавши.
Що стосується клавіатури, то фахівці заявляють, що її класичний «прямий» варіант — пережиток часів друкарських машинок, а людині, яка сидить за комп’ютером весь день, треба користуватися сучасною ергономічною клавіатурою, тобто з розворотом двох блоків відносно один одного і з «горбом».
— Не доводьте себе до зустрічі з хірургом і необхідності серйозного лікування, — закликає Олег Артюшенко. — Пам’ятайте, що здоров’я — це насамперед результат цілеспрямованої роботи над собою та оточенням. Його набагато простіше зберегти, ніж потім відновлювати!
Поради користувачу
Не можна сидіти близько до екрана. Відстань від монітора до очей має дорівнювати приблизно довжині витягнутої руки. Не можна працювати з поставленою на максимум яскравістю і контрастністю. Збільшувати контрастність інколи спонукає брудний екран або шар пилу, тому треба регулярно протирати монітор вологою серветкою чи спеціальним хімічним розчином. Щоб освітлювальні прилади не давали відблисків на моніторі, треба використовувати додаткове бічне освітлення, краще — зліва. У поле зору користувача не повинні потрапляти освітлювальні прилади, тому що це посилює навантаження на очі. Не можна сидіти за комп’ютером у сутінках або в темряві. Якщо щось треба передрукувати з паперу, то аркуші слід розмістити якомога ближче до екрана, наприклад на кронштейні поруч з екраном, щоб зменшити «розкидання» погляду.
Бажано періодично вставати з-за комп’ютера і дивитися у вікно, вдалечінь — на небо, траву, дерева. А ще — кілька разів протягом робочого дня робити своєрідну виробничу гімнастику для очей. Наприклад, відвернутися від монітора, заплющити очі і швидко — 10—20 разів — примружитися, не розтуляючи повік, потім інтенсивно покліпати, якомога ширше розплющуючи очі. Заплющити очі і «намалювати» ними вісімку, спочатку вертикальну, потім — горизонтальну. Помасажувати скроні біля кутиків очей круговими рухами кінчиків пальців — пальцями правої руки необхідно робити рухи за годинниковою стрілкою, а пальцями лівої — проти.
На закінчення цього нехитрого комплексу слід використовувати «прийоми далекозорості», які розслаблять м’язи кришталика. Для цього треба зафіксувати погляд на найвіддаленішій точці в межах видимості, а потім плавно перевести погляд на кінчик власного носа. Або приклеїти до найближчої шибки паперову мітку, потім по черзі дивитися то на неї, то на дерево за вікном. Повторювати вправу бажано по 10—15 разів, щонайменше — тричі на день.
Людям із напруженим режимом зорової роботи або ослабленим зором треба споживати продукти, які зміцнюють судини сітківки ока: чорницю, чорну смородину, шипшину, журавлину, моркву. У їхньому раціоні мають бути також печінка тріски та зелень — петрушка, салат, кріп, зелена цибуля. Можна приймати готові препарати, які містять чорницю, каротиноїди, селен, цинк, мідь, аскорбінову кислоту, токофероли, а також полівітаміни.
Деякі офтальмологи радять більше пити рідини — це підтримує необхідний рівень вологи в тканинах. Останніми роками розроблено також десятки спеціальних препаратів для компенсації сухості очей — «штучні сльози». Дедалі ширше використовуються також очні краплі, які мають антиоксиданту дію. Слід звернути увагу, що інколи в аптеках тим, хто просить «щось від втомлених очей», пропонують краплі, котрі швидко знімають почервоніння. Проте звуження судин, які живлять кон’юнктиву, може погіршити її кровопостачання і ускладнити проблему. Тому препарати вам має порекомендувати досвідчений лікар, а не просто фармацевт в аптеці.
http://www.dt.ua
