Карнавал

Сьогодні Карнавал проходить інакше, ніж у період його первісного розквіту 500 років тому. Але як і раніше це улюблене свято в Німеччині. Рожевий понеділок і Карнавальний вівторок - офіційні вихідні дні. Карнавал, як правило, відкривають в неділю дитячим ходом. Потім у понеділок і у вівторок проводять костюмований парад дорослих. Протягом двох днів по вулицях у супроводі оркестрів їдуть машини з декораціями, з них люди в карнавальних костюмах кидають у юрбу глядачів пригорщі солодощів. У Мишасту середу життя знову входить у звичне русло. Лише влаштовані у вітринах магазинів експозиції фотознімків, що змагаються в кількості і розмаїтості знятих персонажів: наполеонівські солдати, мушкетери, блазні, королі, клоуни, відьми, - нагадують про відшуміле свято.

Весна в Німеччині починається раніше, ніж у нас, однак і там селяни не дуже довірливо ставляться до березня. "Від березневих квітів добра немає", "Березнева зелень незабаром загине”, "Сіяти рано в березні ? даремна праця", - кажуть німецькі прислів'я. Однак 17 березня в багатьох місцевостях Німеччини вважають більш-менш надійним початком весни. І це не дивно. Адже 17 березня - день пам'яті Святої Гертруди. Її ім'я викликає асоціацію зі словом Garten ? сад, і саме в цей день багато хто починає роботи в саду. Але не тільки ім'я святої, а більшою мірою її характер і доля викликали довіру в людей. Відомо, що Гертруда у віці 20 років стала ігуменею монастиря в Нівелі біля Брюсселя. Вона була невтомна: її дні проходили в молитвах і безустанній праці. Господарство монастиря при ній процвітало, у ньому знаходили притулок і захист мандрівники. Тому трудівницю Гертруду, у зображеннях якої незмінно присутня прядка, вважають також покровителькою мандрівників.

Благовіщення святкують 25 березня. Вважають, що в цей день архангел Гаврило приніс Діві Марії звістку про те, що вона стане Божою Матір'ю. Благовіщення можна вважати також і початком справжньої весни. У березні влаштовують проводи зими. Зазвичай його відзначають у четверту неділю великоднього посту. У цей день організовують символічне вигнання зими: добровольця в довгій шубі і хутряній шапці, який тягне на собі санчата, лижі, ковзани та інші зимові атрибути, із шумом і гамором виганяють з міста. У деяких місцевостях із зимою чинять ще більш жорстоко: її в образі великої солом'яної ляльки просто спалюють. У деяких містах у день вигнання зими влаштовують хід дітей з літніми лозинами, що являють собою великі гілки ліщини з яйцями, яблуками, кренделями і букетиками фіалок, що висять на них. Під час вигнання зими варто робити якнайбільше шуму, щоб добряче налякати її і всіх злих духів. Після свята проводів зими або після Благовіщення запалювати світло в будинках ввечері було не прийнято. У деяких місцях від цього дня аж до 29 вересня (дня Святого Михайла) світло дарма не палили, а лягали спати з заходом сонця.

Вербний тиждень, "вербниця" - передпасхальна семиденка, шостий період Великого Посту. Основні обряди, вчинки, дії, пов'язані з вербним тижнем, відбувалися в неділю. Вербне воскресіння проходить під знаком освяченої верби. Рослину цю (особливо сережки і бруньки, що розпустилися,) повсюдно вважали цілющою. Наші предки вірили, що вона наділена особливою силою. За давніми віруваннями, якщо з'їсти дев'ять сережок верби, не занедужаєш лихоманкою. А бруньки освячених гілочок радили вживати безплідним жінкам. Усюди було прийнято в цей день перший раз виганяти тварин у поле, причому, неодмінно поганяючи вербою. У старовину, прийшовши від заутрені, хазяїн на корм худобі кидав гілочки верби. Це давало надію на те, що така їжа охоронить худобу від падежу. Кілька гілок верби наші предки встромляли під дах дома або хліва. За повір'ям це не тільки обереже худобу, але і допоможе не губитися в лісі, справно повертатися додому з пасовища.

Великдень святкують навесні, як правило в квітні, тому квітень називають місяцем Великодня. Це одне з найдавніших, ще з 4-го сторіччя християнських свят ? свято воскресіння Ісуса Христа. Час перед Великоднем - це час ретельного прибирання будинку, двору, саду. Весну і Великдень прийнято зустрічати в чистоті і порядку. Особливу роль грають крашанки, варені і яскраво розфарбовані. А красиво загорнені шоколадні яйця, зайців і різні насолоди ховають у саду, щоб діти могли їх потім знайти. Малята вірять, що прикраси приносить і ховає великодній заєць. Найпоширеніша великодня гра - скочування яєць. У неї грають на вулиці на маленькій гірці або в будинку на встановленій під кутом дошці. Яйця по черзі скачують униз, при цьому намагаються потрапити своїм яйцем в інші. Хто потрапив в одне з яєць, отримує його.