Масаж - це один із самих древніх методів підтримки здоров'я й лікування... Кажуть, що в древності не було професійних масажистів! У цього є дуже просте пояснення:Дитині від народження до року масаж робили щодня, від року до трьох - через день, від трьох років і до старості - раз у тиждень.
- Але це в загальному профілактика, а лікування?
А в лікуванні масаж використовується в дуже довгому списку захворювань практично всіх систем організму! Більше того:
БЕЗЛІЧ ЗАХВОРЮВАНЬ МОЖНА ВИЛІКУВАТИ ТІЛЬКИ МАСАЖЕМ!
Чому ж люди так несерйозно ставляться до масажу(як до допоміжного засобу й т.д.)? Може в цьому є частина провини самих масажистів? А може просто не вигідно просування простих, природних методів лікування, які дійсно ВИЛІКОВУЮТЬ, а не тимчасово допомагають дожити до наступного візиту до лікаря, аптеки й т.д.?
Масаж. Види й оздоровча дія масажу.
Виявляється, масаж роблять не тільки руками. Розминати людське тіло можна за допомогою незвичайних пристосувань - від вулканічних каменів до березових віників.Людські руки - універсальний інструмент для масажу. Це самий чутливий орган нашого тіла. У світі існує більше 150 технік масажу руками. Але в кожній з них використовується всього п'ять стандартних рухів: поглажування, розтирання, вижимання, разминання й вібрація. Це основа для всіх видів ручного масажу - від класичного європейського до індійського аювердичного. Але є й такі види масажу, які зовсім не схожі на традиційні.
Всім тілом
Не можна сказати, що в Таїланді руки для масажу не використовуються взагалі. Адже місцеві майстри роблять масаж всім тілом. Європейці звикли вважати це чисто еротичною розвагою. Але насправді традиційний тайський масаж застосовують у лікувальних цілях. В 1690 році один французький дипломат, що жив у Таїланді, писав: "Якщо хто-небудь занедужував в Сіамі (древня назва Таїланду), його терли й топтали ногами досвідчені масажисти, поки він не видужував".
У Таїланді масажистами працюють тільки жінки. Вони з дитинства навчаються спеціальним прийомам масажу. Наприклад, "стрибку на щастя": масажистка обхоплює клієнта за шию, підтискає ноги й притискається до його спини низом живота. Або "роботі свердлом": масажистка виставляє вперед груди, торкається ними тіла клієнта й треться животом об його живіт. У результаті цих й інших прийомів тайського масажу м'язи клієнта розслаблюються, а тіло наповнюється енергією.
Ложка меду
Один із самих стародавніх способів масажу - медовий. Вважається, що він прийшов у Європу із древнього Тибету. Техніка масажу така: мед рухами, що поплескують, наноситься на тіло. Після цього долоні міцно "приклеюють" до тіла й різко відривають.Поступово рухи повинні ставати більш різкими й сильними. На перших сеансах процедура дуже болісна: після медового масажу залишаються синці. Але потім шкіра звикає, і масаж проходить легше.
Мед виявляється й додатковим інструментом масажу, і засобом догляду за шкірою. Адже він містить необхідні людині вітаміни й мікроелементи. Крім того, мед - прекрасний абсорбент. Він усмоктує всі забруднення шкіри. Через 15-20 хвилин масажу замість прозорого меду на тілі залишаються брудно-жовтий шар. Його важливо змити без залишку.
Кулі
У Китаї для масажу використовують невеликі металеві кульки. Масаж, що роблять із їхньою допомогою, називається акупресурою. Відповідно до древньої китайської теорії Ци-гун, по каналах усередині людського тіла (їх називають меридіанами) тече життєва енергія Ци. Китайці вважають, що всі людські хвороби пов'язані з тим, що ця енергія циркулює погано. На деяких ділянках тіла Ци піднімається на поверхню. У кожної людини налічується близько 400 таких ділянок. Під час сеансу масажу майстер обертовими рухами надавлює на них кульками. Якщо при цьому пацієнт відчуває гострий біль, схожий на удар струмом, виходить, майстер не помилився й циркуляція енергії Ци в цьому місці дійсно порушена. При повторних сеансах біль буде відступати. Замість її пацієнт почне відчувати приємне тепло. Це говорить про те, що нормальний плин Ци відновлюється.Акупресуру використовують для лікування багатьох захворювань - асми, мігрені, артритів й депресій. Крім того, цей масаж гарний й у профілактичних цілях. Усього після декількох сеансів акупресури пацієнт стає більше працездатним, у нього поліпшується сон.
Лікувальні наклейки
Схожий вид масажу існує й у японців. Тільки вони звели роботу масажиста до мінімуму. Японський вид акупресури називається "шиацу" або "цуботерапія". Цубо - це малень ка кулька зі сталі, срібла або золота діаметром 1-2 міліметра. Майстер вибирає потрібні ділянки тіла. Потім прикладає до них цубо, вдавлює їхніми обертовими рухами в шкіру й приклеює лейкопластиром. Залежно від важкості хвороби масажист може зняти кульки через годину, а може відправити пацієнта додому, обклеєного кульками, на кілька днів. Вдома для більшого ефекту пацієнтам рекомендують час від часу самостійно надавлювати на цубо. Через якийсь час процедуру повторюють. Традиційно весь курс лікування триває два тижні. Якщо здоров'я пацієнта не покращилося, то майстер шукає інші крапки й переклеює кульки.
Деякі цуботерапевти вважають, що краще використати для масажу не кульки, а металеві пластинки товщиною 0,3-1 мм і діаметром 0,5-1мм. Їх теж роблять із міді, сталі або срібла.
Кам'яні гості
Для масажу можна використати й камені. Правда, не будь-які, а тільки базальтові, мармурові або напівкоштовні. Найчастіше масаж роблять за допомогою чорних вулканічних базальтових каменів. Вони містять корисні мікро- і макроелементи, а також довго втримують тепло. Їх використовували ще шамани індіанських племен Південної Америки. Вони вважали, що чорні камені забирають болі й заспокоюють нерви. А японські буддисти в середні віки прикладали гладкі чорні камені до живота після їжі, щоб поліпшити роботу шлунка. У наші дні набори каменів для масажу - від десятка до декількох сотень штук різного розміру - нагрівають у грубці до 43-46 градусів по Цельсию. Їх прикладають до різних ділянок тіла. Тканини під ними прогріваються на чотири сантиметри вглиб. М'язи розслаблюються, капіляри розширюються, прискорюється обмін речовин і циркуляція крові. Гарячі базальтові камені можна чергувати з холодними мармуровими. Їх прохолоджують у морозильній камері до 12-18 градусів. Ефект від цієї процедури виходить не гірше, ніж від крижаного душу після лазні: тонізує, бадьорить і загартовує.Мороз по шкірі
Іноді масажисти користуються й одним холодом. Така техніка називається кріомасаж (від латинського krіo - холод). Коли мороз впливає на тканини, дрібні артерії різко стискуються, а через якийсь час розширюються. Завдяки цьому тканини тіла прогріваються, а кровоносна система починає працювати інтенсивніше.Родоначальником кріотерапії й кріомасажу прийнято вважати японського вченого Тосімо Ямаучі. Спостерігаючи хворих ревматичним артритом, він виявив, що холод полегшує суглобні болі. У середині 1970-х років Ямаучі вперше запропонував використати в лікувальних цілях повітря, охолоджене до 100-180 градусів нижче нуля.
У наші дні для кріомасажу звичайно застосовують рідкий азот з температурою біля -200 градусів по Цельсію. Найчастіше кріомасаж використовують у косметології. З його допомогою лікують запалення шкіри, набряки, вугрі, бородавки, фляки й навіть облисіння. Для цього ватяний тампон занурюють у термос із рідким азотом і з натиском прокочують по масуємій зоні. Кріомасаж усього тіла проводять у спеціальній газовій кріокамері. У ній пацієнт по шию поринає в охолоджений до -140 градусів по Цельсію газ. Температура його шкіри під час сеансу опускається до нульової відмітки. Триває сеанс усього 2-3 хвилини, так що обморозити шкіру пацієнт не встигає. Усього один курс кріомасажу допомагає позбутися від багатьох важких хронічних захворювань. А ще в кріокамері можна швидко впоратися з похміллям. Хоча краще до цього не доводити!
Струмені води
Звичайну воду стали використовувати для масажу приблизно двісті років тому. В XІ столітті на європейських курортах стали практикувати масаж за допомогою потужних струменів води - душ Шарко. Виглядає він так: водою зі шланга зі спеціальною насадкою масажист розминає тіло пацієнта зверху вниз, погладжують колоподібними рухами. Напір води можна регулювати в залежності від того, яка частина тіла масується в цей момент. Струмені води розминають м'язеву тканину, розслаблюють тіло, поліпшують кровообіг і корегують фігуру. А клітини краще забезпечуються киснем.В 1936 році в Німеччині винайшли гідромасажні ванни. Вони з'явилися як альтернатива природним термальним джерелам. Із самого початку вони розділялися на два типи. У першому вода змішується з повітрям. Через розташовані в корпусі ванни форсунки (пристрою з отворами для розпилення рідини) суміш потужними потоками направляється на тіло, що купається. В іншій системі через отвори надходять тільки повітряні струмені. Пізніше з'явилися ванни, у яких є форсунки й для повітря й для води. Вони вважаються кращими.
Жарке пороття
Водні процедури сполучали з масажем і на Древній Русі.Лазневий масаж тоді називали "хвощєнієм" або "хвощєванієм". Його основні прийоми описувалися в середньовічних літописах, наприклад, в "Повісті минулих літ". До речі, з тих пор техніка лазневого масажу майже не змінилася.
Головне для банщика - пам'ятати, що віник не знаряддя покарання. Віником не потрібно бити, їм варто нагнітати жар і м'яко притискати до тіла. Спочатку плавно, як віялами, тіло обмахують із боків від ніг до голови, поки не виступить піт. Потім злегка бэють віниками від спини до п'ят. Далі роблять компрес: одним віником захоплюють гаряче повітря й опускають його на тіло, притискають зверху іншим і тримають кілька секунд. Після масажу неодмінно треба прийняти холодний душ, зануритися в крижану воду або розтертися снігом.
Якість масажу залежить і від того, як просушений і зв'язаний віник, і від того з чого він зроблений. Березовий допомагає при болях в м'язах. Дубові гілки роблять шкіру матовою і пружною, дають протизапальний ефект. Хвойні або евкаліптові віники гарні при застуді.
http://buket.ck.ua
