Дивно, але факт: день весілля для головних героїв свята проминає надзвичайно швидко, і так само скоро забувається. Ні, звичайно, урочисте «так» із вуст коханої людини кожен пам’ятає. Проте загалом усе зливається у нескінченну заметіль обов’язків, спілкувань, позувань для фото і т. д. А потім, вже після шумного свята і феєричної шлюбної ночі, хочеться знову пережити цей день, але вже у ролі глядача. Побачити ніби збоку свій перший танець та поцілунки – і роздивитись усе до деталей. Покоління наших батьків ще не мало змоги повернутися в один із найщасливіших своїх днів. А ми вже можемо! І хоча нині весільним відео нікого не здивуєш, проте захопити можна його оригінальністю та якістю, а це залежить уже не від молодят. Тому сьогодні вибиратимемо неостанню особу на вашому святі – відеооператора.Почнемо з найпрозаїчнішого – грошей. Поспілкувавшись із нашими, місцевими, відеомитцями, можемо стверджувати, що весільного сезону «весна – 2008» мусите відкладати на їхні послуги щонайменше 200 доларів. Причому діапазон відеопослуг дедалі ширшає: практично всі оператори запропонують вам не тільки фільм, сюжетом для якого стає день весілля, але й кліпи на вашу улюблену музику та вишукану «Love story» – повість про вас із половинкою – від дитинства і до одруження. Професійна робота камеромена робить всі кадри живими та справжніми, і не одна щаслива сльоза впаде через багато років з очей подружньої пари, яка разом переглядатиме своє щастя, зазнимковане на плівку. Звичайно, такі послуги коштуватимуть уже дорожче, залежно від складності роботи, а також від якості апаратури. На останньому дуже раджу не економити, а скористатися послугами володаря хорошої техніки. Адже завдяки технічному прогресу щопівроку вдосконалюється «відеокартинка», і у разі економії на якості, вже за рік-два ви вважатимете свій фільм глибоко древнім та несучасним. Пам’ятайте: не наявність вставок із мультфільмів та радянських комедій вказують на високий рівень оператора, а саме досконалість уже згаданої картинки. І, безперечно, хороший майстер запропонує вам цікавий сюжет для весільного фільму, а не просто відеозвіт ключових подій свята.
Втім, і з хорошими бувають «проколи». На щастя, у нас із чоловіком проблем із весільним оператором не виникло. Але от від багатьох знайомих подружніх пар наслухалася про серйозні халепи. Тому зміню імена і розповім вам про їхній досвід, на мою думку, дуже красномовний.
Історія перша: диск з’їла... міль
Іванка та Олег робили величезне весілля. Готувалися близько року, дбали про кожну дрібничку. Ясна річ, про фото та відео також було домовлено заздалегідь.
Тому в день весілля молодята не турбувалися вже ні про що. Свято закінчилось, за кілька тижнів «медоїдам» зателефонував оператор і запросив подивитися «сирий» матеріал, аби подружжя висловило власні побажання щодо наявності у фільмі тих чи інших речей. Подивилися, обговорили. Готову роботу повинні були забрати через десять днів. Прочекавши два тижні, Іванка й Олег самі зателефонували до «режисера». Той мляво щось промуркотів, вловити вдалося лише те, що якісь комахи знищили диск. Знаючи адресу, розлючені молодята примчали до оператора.
Виявилося, що комахи ні до чого, натомість новоспечений Спілберг зловживав алкоголем, і, добряче похмелившись, наступив на диск із своїм творінням і розчавив його. А оскільки вільних мегабайтів у комп’ютері «митця» було небагато, то він витер звідти «зайву» інформацію, тільки-но скопіювавши її на диск...
Висновок: спитайте у відеооператора, чи робить він резервні копії і чи може хоч якось гарантувати, що ви таки отримаєте своє кіно.
Історія друга: сміялися всі, хто не плакав
Євген та Сніжана із організацією весілля дуже поспішали: адже через п’ять місяців у їхній сім’ї очікувалося поповнення. Відеоверсії цієї події вони не дуже й хотіли, та батьки наполягли. Оператор виявився порядний: роботу закінчив менш, ніж за два тижні. А подивитися на неї зібралися майже всі, хто був на весіллі. Але вже через 15 хвилин вирази радісного очікування на обличчях змінилися на розчарування та навіть обуренням: фільм (до речі, розтягнутий на 4 (!) години), містив усе, крім того, що треба. Акценти робилися на тьоті Моті, якій припекло вишмаркатись, чи на огрядному вуйкові нареченого. Художні кадри, зняті у колоритних місцях, теж були ніякі: вочевидь, оператор поняття не мав про тінь, світло і композицію...
Висновок: попросіть оператора дати вам переглянути одну, або й декілька його робіт. Це допоможе не повторити такої прикрої помилки!
Історія третя: пропав безвісти
Вже із назви зрозуміло, що свого відео Ігор та Оля не бачили, як власних вух. Оператор зник відразу після весілля, а ніяких контактів (окрім номера його мобільного) у молодят не було. Протягом наступних півроку бідолашні замовники чули у слухавці єдине: «на даний момент абонент не може...».
Висновок простий: краще довідатися домашній телефон, або й адресу того, із ким домовляєтеся про співпрацю.
Отож, дорогі наречені, майте на увазі: якщо ви вирішили поповнити свою фільмотеку весільними кадрами, то до вибору оператора поставтеся ретельно. Нехай його пошук не буде справою одного дня. Інакше отримаєте не приємний спогад, а зіпсований настрій. І кіна – не буде.
Автор: Юля ОЛЕХ
Джерело: ж урнал «Майже одружені», http://www.para.te.ua
