Що таке любов? Можна навести багато варіантів її визначення, однак вони будуть неповними! Любов багатогранна, кожен її відчуває та переживає по-своєму. Одне точно - це непередаване почуття, яке обов'язково треба пережити. Притчі про любов, сподіваємося, подарують вам приємні моментиТри сестри
Жили-були три сестри. Одна була лінивою-прелінивою. Друга - злою-презлою. А третя - і розумниця, і красуня, і рукодільниця. Якось вранці зупинився віз біля їхніх воріт. Сестри вийшли подивитися, хто приїхав. На возі сиділа літня незнайома жінка.
- Хто ти? - запитали вони.
- Я - Доля. Прийшов час виходити вам заміж.
Посадила їх Доля на віз і повезла видавати заміж. Заїхали вони в перше село.
Бачать - у полі хлопець оре і все йому вдається. Потрібно щось полагодити чи побудувати - всі до нього насамперед біжать.
- Оцей твій, - каже Доля першій із сестер. Висадили її та й поїхали далі.
Заїхали в наступне село. Там хлопець живе такий, що нікому в допомозі не відмовить. Нарадуватися на нього люди не можуть, такий молодець.
- Оцей твій, - каже Доля другій сестрі. Висадили її та й поїхали далі.
Заїхали в інше село. Біля останнього будинку у бруді біля найстарішої руїни лежить п'яний. Зупинила Доля віз і каже:
- Цей твій.
- Та навіщо він мені?! Я ж і добра, і гарна, і рукодільниця. А ти мені такого нареченого даєш! От сестрам яких знайшла, що, іншого для мене немає?!
- Інші є, - відповіла Доля і, зітхнувши, додала: - Але цей без тебе пропаде!
Сльозинки
Дві сльозинки скотилися з її прекрасних очей - великих і ніжних. Незабаром до них приєдналися ще кілька. Тихо стікаючи по її щоці, вони нечутно перемовлялися:
- Що з нею?
- Вона плаче, - авторитетно сказала найстарша.
- А як це? Чому? Через що? - загаласували інші.
Старша сльозинка трохи задумалась, але відповіла:
- Ну, напевно, їй сумно... або, навпаки, дуже радісно...
Молодша, найменша і нетямуща, тоненьким голоском запитала:
- А хіба це весело - плакати?
Старша сльозинка поблажливо посміхнулася:
- Ну, звичайно, ні, дурненька!
Маленька здивовано сказала:
- От дивно, навіщо ж тоді це робити? От я люблю веселитися! - із цими словами вона швидко втекла зі щоки, залишивши тільки легкий слід.
Інші, дійшовши до середини, зупинилися побалакати:
- Це маля ще не розуміє, що без сліз немає глибини почуттів...
* * *
Вона посміхнулася і спробувала витерти всі сльози.
- Коханий, нарешті ти повернувся! Я так довго тебе чекала!
Хлопець у військовій формі запитав, цілуючи її очі:
- Тоді чому ж ти плачеш?
- Від щастя...
Гра в піжмурки
Розповідають, що одного разу зібралися в одному куточку Землі разом усі людські риси. Коли Нудьга позіхнула вже втретє, Божевілля запропонувало:
- А давайте грати в піжмурки!?
Інтрига підняла брову:
- Піжмурки? Що це за гра?
І Божевілля пояснило, що один із них, наприклад, воно, водить - закриває очі, рахує до мільйона, у той час як інші ховаються. Той, хто буде знайдений останнім, буде водити наступного разу і так далі.
Ентузіазм затанцював із Ейфорією, Радість так стрибала, що переконала Сумніви, от тільки Апатія, яку нічого й ніколи не цікавило, відмовилася брати участь у грі. Правда зволіла не ховатися, тому що зрештою її завжди знаходять, Гордість сказала, що це зовсім дурна гра (її нічого, крім неї самої, не хвилювало), Боягузтву дуже не хотілося ризикувати.
- Раз, два, три,... - почало рахунок Божевілля.
Першою сховалася Лінь за найближчим каменем на дорозі. Віра піднялася на небеса, а Заздрість сховалася в тіні Тріумфу, який власними силами умудрився піднятися на верхівку найвищого дерева. Шляхетність дуже довго не могла сховатися, бо кожне місце, яке вона знаходила, здавалося ідеальним для друзів: кришталево чисте озеро - для Краси, ущелина дерева - для Страху, крило метелика - для Хтивості, подув вітерцю - для Волі. Вона замаскувалася в променях Сонця.
Егоїзм, навпаки, знайшов тільки для себе тепле і затишне місце. Неправда сховалась у глибині океану (а насправді у веселці). Пристрасть і Бажання затаїлися в жерлі вулкану, а Гнів - у його спопеляючому вогні. Безпам'ятність, навіть не пам'ятаю, де вона сховалася, але це не має значення.
Коли Божевілля дорахувало до 999999, Любов усе ще шукала, де б їй сховатися, але все вже було зайнято. Аж раптом вона побачила чудовий трояндовий кущ і вирішила заховатися серед його квітів.
- Мільйон, - порахувало Божевілля і почало шукати.
Першим воно, звичайно ж, знайшло Лінь. Потім почуло, як Віра сперечається з Богом, а про Пристрасть і Бажання воно довідалося з того, як тремтить вулкан, і відразу побачило Гнів, який виривається з його жерла! Потім Божевілля помітило Заздрість і здогадалося, де ховається Тріумф. Егоїзм і шукати не треба було, бо місцем, де він ховався, виявився вулик бджіл, які вирішили вигнати непрошеного гостя. У пошуках Божевілля підійшло напитися до струмка і побачило Красу. Сумнів сидів біля паркана, вирішуючи, з якого ж боку йому сховатися. Отже, всі були знайдені: Талант - у свіжій соковитій траві, Сум - у темній печері, Неправда - у веселці (якщо чесно, то вона ховалася на дні океану). От тільки Любов знайти не могло.
Божевілля шукало за кожним деревом, у кожному струмочку, на вершині кожної гори, і нарешті вирішило подивитися в трояндових кущах і, коли розсувало гілки, почуло крик. Гострі шипи троянд поранили Любові очі. Божевілля не знало, що й робити, почало вибачатися, плакало, молило, просило прощення і, щоб спокутувати свою провину пообіцяло Любові стати її поводирем. І от із тих пір, коли вперше на Землі грали в піжмурки, Любов сліпа і Божевілля водить її за руку.
Всепрощення
- Ох, Любов! Я так мрію бути такою ж, як і ти! - захоплено повторювала Закоханість. - Ти набагато сильніша за мене.
- А ти знаєш, у чому моя сила? - запитала Любов, задумливо киваючи головою.
- Тому, що ти важливіша для людей.
- Ні, моя дорога, зовсім не тому, - зітхнула Любов і погладила Закоханість по голові.
- Я вмію прощати, от що робить мене такою.
- Ти можеш простити Зрадництво?
- Так, можу, тому що Зрадництво часто йде від незнання, а не від злого наміру.
- Ти можеш простити Зраду?
- Так, і Зраду теж, тому що, зрадивши й повернувшись, людина одержує можливість порівняти і вибрати краще.
- Ти можеш простити Неправду?
- Неправда - це менша з бід, тому що часто буває від безвихідності, усвідомлення власної провини, або через небажання робити боляче, а це позитивний показник.
- Я так не думаю, бувають же просто брехливі люди!!!
- Звичайно, бувають, але вони не мають і найменшого відношення до мене, тому що не вміють любити.
- А що ще ти можеш простити?
- Я можу простити Злість, тому що вона короткочасна. Можу простити Різкість, тому що вона часто буває супутницею Прикрості, а Прикрість неможливо вгадати й проконтролювати, тому що кожний засмучується по-своєму.
- А ще?
- Ще можу простити Образу - старшу сестру Прикрості, тому що вони часто випливають одна з іншої. Я можу простити Розчарування, тому що за ним часто йде Страждання, а Страждання очищає.
- Ох, Любов! Ти дійсно дивна! Ти можеш простити все-все, а я при першому ж випробуванні гасну, як сірник! Я так заздрю тобі!!!
- І тут ти помиляєшся, маленька. Ніхто не може прощати все-все. Навіть Любов.
- Але ж ти тільки-но розповідала мені зовсім інше!
- Ні, те, про що я говорила, я справді можу прощати і прощаю нескінченно. Але є на світі те, чого не може простити навіть Любов. Тому що це вбиває почуття, роз'їдає душу, веде до Туги й Руйнування. Це завдає такого болю, що навіть велике диво не може вилікувати її. Це отруює життя навколишніх і змушує йти в себе. Це ранить сильніше ніж Зрада й Зрадництво й зачіпає гірше за Неправду й Образу. Ти зрозумієш це, коли зіштовхнешся з нею сама. Запам'ятай, Закоханосте, найстрашніший ворог почуттів - Байдужість. Тому що від неї немає ліків.
Люби правильно
Колись на світі жив юнак. Він був такий прекрасний, що його покохала сама богиня Любові. І не просто покохала, а через любов спустилася на землю, щоб бути його дружиною, ділити прикрощі й радощі, і у всьому належати лише йому.
Ішли роки. Тепер уже чоловік дуже любив свою дружину, але був глибоко нещасливий і настільки, що вирішив піти від неї. Він прийшов до своєї смертної дружини, а насправді богині Любові, і сказав:
- Люба моя! Я оженився на тобі з кохання. І всі ці роки лише ця любов рятувала мене у всій глибині нещастя нашого шлюбу. Не знаю, у чому справа, але мені дуже погано з тобою, тому я йду.
Дружина йому посміхнулась і сказала:
- Любий мій! Усе так, як ти сказав. Але, перш ніж підеш, ти повинен знати: я не просто смертна жінка, а сама богиня Любові. А це означає, що якщо любити мене правильно, то я стану саме такою, як потрібно люблячому чоловіку.
- Невже я не любив тебе? - здивувався чоловік. - І невже в ті хвилини, коли любов залишала мене, я не бажав гаряче любити тебе вічно? Що означають твої слова?
- Любий мій! Усе так, як ти сказав. Але любити правильно означає знати, чого тобі самому треба.
Що таке Любов?
Я прийшов до мудреця і запитав у нього: "Що таке любов?" Він сказав: "Нічого". -
"Але я знаю, написано безліч книг: вічність, пишуть одні, а інші - що мить. То обпалить вогнем, то розплавить, як сніг. Що таке любов?" - "Це все людина!" І тоді я глянув йому прямо в обличчя: "Як тебе мені зрозуміти? Нічого або все?" Він сказав, посміхнувшись: "Ти сам дав відповідь: нічого або все - середини тут немає!"
Любов чи ні?
Ваше серце скажено б'ється, а подих перехоплює? Це не любов, це потяг.
Вам важко навіть фізично відірватися один від одного? Це не любов, це бажання.
Ви пишаєтеся своїм партнером? Це не любов, це хвастощі.
Ви хочете завжди бути з партнером? Це не любов, це самотність.
Ви з ним/нею, бо так треба? Це не любов, це відданість.
Ви підтримуєте партнера тільки, щоб не скривдити? Це не любов, це жалість.
Ви з партнером заради єдиного поцілунку? Це не любов, це непевність.
Ви належите йому/їй, тому що не можете нічого з цим вдіяти? Це не любов, це сильне захоплення.
Ви прощаєте партнерові всі помилки? Це не любов, це дружба.
Ви щодня повторюєте, що він/вона єдиний/а, про кого ви завжди думаєте? Це не любов, це неправда.
Ви готові віддати все заради нього/неї? Це не любов, це милосердя.
Ви на більшість питань відповіли "так"? Ох, здається, це все-таки любов...
http://20minut.ua
Дві сльозинки скотилися з її прекрасних очей - великих і ніжних. Незабаром до них приєдналися ще кілька. Тихо стікаючи по її щоці, вони нечутно перемовлялися:
- Що з нею?
- Вона плаче, - авторитетно сказала найстарша.
- А як це? Чому? Через що? - загаласували інші.
Старша сльозинка трохи задумалась, але відповіла:
- Ну, напевно, їй сумно... або, навпаки, дуже радісно...
Молодша, найменша і нетямуща, тоненьким голоском запитала:
- А хіба це весело - плакати?
Старша сльозинка поблажливо посміхнулася:
- Ну, звичайно, ні, дурненька!
Маленька здивовано сказала:
- От дивно, навіщо ж тоді це робити? От я люблю веселитися! - із цими словами вона швидко втекла зі щоки, залишивши тільки легкий слід.
Інші, дійшовши до середини, зупинилися побалакати:
- Це маля ще не розуміє, що без сліз немає глибини почуттів...
* * *
Вона посміхнулася і спробувала витерти всі сльози.
- Коханий, нарешті ти повернувся! Я так довго тебе чекала!
Хлопець у військовій формі запитав, цілуючи її очі:
- Тоді чому ж ти плачеш?
- Від щастя...
Гра в піжмурки
Розповідають, що одного разу зібралися в одному куточку Землі разом усі людські риси. Коли Нудьга позіхнула вже втретє, Божевілля запропонувало:
- А давайте грати в піжмурки!?
Інтрига підняла брову:
- Піжмурки? Що це за гра?
І Божевілля пояснило, що один із них, наприклад, воно, водить - закриває очі, рахує до мільйона, у той час як інші ховаються. Той, хто буде знайдений останнім, буде водити наступного разу і так далі.
Ентузіазм затанцював із Ейфорією, Радість так стрибала, що переконала Сумніви, от тільки Апатія, яку нічого й ніколи не цікавило, відмовилася брати участь у грі. Правда зволіла не ховатися, тому що зрештою її завжди знаходять, Гордість сказала, що це зовсім дурна гра (її нічого, крім неї самої, не хвилювало), Боягузтву дуже не хотілося ризикувати.
- Раз, два, три,... - почало рахунок Божевілля.
Першою сховалася Лінь за найближчим каменем на дорозі. Віра піднялася на небеса, а Заздрість сховалася в тіні Тріумфу, який власними силами умудрився піднятися на верхівку найвищого дерева. Шляхетність дуже довго не могла сховатися, бо кожне місце, яке вона знаходила, здавалося ідеальним для друзів: кришталево чисте озеро - для Краси, ущелина дерева - для Страху, крило метелика - для Хтивості, подув вітерцю - для Волі. Вона замаскувалася в променях Сонця.
Егоїзм, навпаки, знайшов тільки для себе тепле і затишне місце. Неправда сховалась у глибині океану (а насправді у веселці). Пристрасть і Бажання затаїлися в жерлі вулкану, а Гнів - у його спопеляючому вогні. Безпам'ятність, навіть не пам'ятаю, де вона сховалася, але це не має значення.
Коли Божевілля дорахувало до 999999, Любов усе ще шукала, де б їй сховатися, але все вже було зайнято. Аж раптом вона побачила чудовий трояндовий кущ і вирішила заховатися серед його квітів.
- Мільйон, - порахувало Божевілля і почало шукати.
Першим воно, звичайно ж, знайшло Лінь. Потім почуло, як Віра сперечається з Богом, а про Пристрасть і Бажання воно довідалося з того, як тремтить вулкан, і відразу побачило Гнів, який виривається з його жерла! Потім Божевілля помітило Заздрість і здогадалося, де ховається Тріумф. Егоїзм і шукати не треба було, бо місцем, де він ховався, виявився вулик бджіл, які вирішили вигнати непрошеного гостя. У пошуках Божевілля підійшло напитися до струмка і побачило Красу. Сумнів сидів біля паркана, вирішуючи, з якого ж боку йому сховатися. Отже, всі були знайдені: Талант - у свіжій соковитій траві, Сум - у темній печері, Неправда - у веселці (якщо чесно, то вона ховалася на дні океану). От тільки Любов знайти не могло.
Божевілля шукало за кожним деревом, у кожному струмочку, на вершині кожної гори, і нарешті вирішило подивитися в трояндових кущах і, коли розсувало гілки, почуло крик. Гострі шипи троянд поранили Любові очі. Божевілля не знало, що й робити, почало вибачатися, плакало, молило, просило прощення і, щоб спокутувати свою провину пообіцяло Любові стати її поводирем. І от із тих пір, коли вперше на Землі грали в піжмурки, Любов сліпа і Божевілля водить її за руку.
Всепрощення
- Ох, Любов! Я так мрію бути такою ж, як і ти! - захоплено повторювала Закоханість. - Ти набагато сильніша за мене.
- А ти знаєш, у чому моя сила? - запитала Любов, задумливо киваючи головою.
- Тому, що ти важливіша для людей.
- Ні, моя дорога, зовсім не тому, - зітхнула Любов і погладила Закоханість по голові.
- Я вмію прощати, от що робить мене такою.
- Ти можеш простити Зрадництво?
- Так, можу, тому що Зрадництво часто йде від незнання, а не від злого наміру.
- Ти можеш простити Зраду?
- Так, і Зраду теж, тому що, зрадивши й повернувшись, людина одержує можливість порівняти і вибрати краще.
- Ти можеш простити Неправду?
- Неправда - це менша з бід, тому що часто буває від безвихідності, усвідомлення власної провини, або через небажання робити боляче, а це позитивний показник.
- Я так не думаю, бувають же просто брехливі люди!!!
- Звичайно, бувають, але вони не мають і найменшого відношення до мене, тому що не вміють любити.
- А що ще ти можеш простити?
- Я можу простити Злість, тому що вона короткочасна. Можу простити Різкість, тому що вона часто буває супутницею Прикрості, а Прикрість неможливо вгадати й проконтролювати, тому що кожний засмучується по-своєму.
- А ще?
- Ще можу простити Образу - старшу сестру Прикрості, тому що вони часто випливають одна з іншої. Я можу простити Розчарування, тому що за ним часто йде Страждання, а Страждання очищає.
- Ох, Любов! Ти дійсно дивна! Ти можеш простити все-все, а я при першому ж випробуванні гасну, як сірник! Я так заздрю тобі!!!
- І тут ти помиляєшся, маленька. Ніхто не може прощати все-все. Навіть Любов.
- Але ж ти тільки-но розповідала мені зовсім інше!
- Ні, те, про що я говорила, я справді можу прощати і прощаю нескінченно. Але є на світі те, чого не може простити навіть Любов. Тому що це вбиває почуття, роз'їдає душу, веде до Туги й Руйнування. Це завдає такого болю, що навіть велике диво не може вилікувати її. Це отруює життя навколишніх і змушує йти в себе. Це ранить сильніше ніж Зрада й Зрадництво й зачіпає гірше за Неправду й Образу. Ти зрозумієш це, коли зіштовхнешся з нею сама. Запам'ятай, Закоханосте, найстрашніший ворог почуттів - Байдужість. Тому що від неї немає ліків.
Люби правильно
Колись на світі жив юнак. Він був такий прекрасний, що його покохала сама богиня Любові. І не просто покохала, а через любов спустилася на землю, щоб бути його дружиною, ділити прикрощі й радощі, і у всьому належати лише йому.
Ішли роки. Тепер уже чоловік дуже любив свою дружину, але був глибоко нещасливий і настільки, що вирішив піти від неї. Він прийшов до своєї смертної дружини, а насправді богині Любові, і сказав:
- Люба моя! Я оженився на тобі з кохання. І всі ці роки лише ця любов рятувала мене у всій глибині нещастя нашого шлюбу. Не знаю, у чому справа, але мені дуже погано з тобою, тому я йду.
Дружина йому посміхнулась і сказала:
- Любий мій! Усе так, як ти сказав. Але, перш ніж підеш, ти повинен знати: я не просто смертна жінка, а сама богиня Любові. А це означає, що якщо любити мене правильно, то я стану саме такою, як потрібно люблячому чоловіку.
- Невже я не любив тебе? - здивувався чоловік. - І невже в ті хвилини, коли любов залишала мене, я не бажав гаряче любити тебе вічно? Що означають твої слова?
- Любий мій! Усе так, як ти сказав. Але любити правильно означає знати, чого тобі самому треба.
Що таке Любов?
Я прийшов до мудреця і запитав у нього: "Що таке любов?" Він сказав: "Нічого". -
"Але я знаю, написано безліч книг: вічність, пишуть одні, а інші - що мить. То обпалить вогнем, то розплавить, як сніг. Що таке любов?" - "Це все людина!" І тоді я глянув йому прямо в обличчя: "Як тебе мені зрозуміти? Нічого або все?" Він сказав, посміхнувшись: "Ти сам дав відповідь: нічого або все - середини тут немає!"
Любов чи ні?
Ваше серце скажено б'ється, а подих перехоплює? Це не любов, це потяг.
Вам важко навіть фізично відірватися один від одного? Це не любов, це бажання.
Ви пишаєтеся своїм партнером? Це не любов, це хвастощі.
Ви хочете завжди бути з партнером? Це не любов, це самотність.
Ви з ним/нею, бо так треба? Це не любов, це відданість.
Ви підтримуєте партнера тільки, щоб не скривдити? Це не любов, це жалість.
Ви з партнером заради єдиного поцілунку? Це не любов, це непевність.
Ви належите йому/їй, тому що не можете нічого з цим вдіяти? Це не любов, це сильне захоплення.
Ви прощаєте партнерові всі помилки? Це не любов, це дружба.
Ви щодня повторюєте, що він/вона єдиний/а, про кого ви завжди думаєте? Це не любов, це неправда.
Ви готові віддати все заради нього/неї? Це не любов, це милосердя.
Ви на більшість питань відповіли "так"? Ох, здається, це все-таки любов...
http://20minut.ua
