Чи буває вічне кохання? Тільки після того, як я написав тему, в моїй голові почали з’являтися думки, думки які прагнули знайти відповідь на це питання. Але з кожною наступною хвилиною з’являлося все більше сумнівів, протиріч. Мозок відповідав і „так” і „ні”. Закінчені романтики переконані, що воно існує, песимісти зовсім іншої думки. Кожен має власну відповідь, яка не повторюється з іншими. Навіть давши свою сумнівну відповідь мою голову все рівно не покидали сумніви стосовно цього.- Вони померли заради кохання! - Ромео керувався аж ні як не розумом коли випивав отруту, і де в цьому ви бачите здоровий глузд? Так, він помер заради кохання і це варте захоплення. Але знову ж таки, чи було воно вічне?
Історія знає подружні пари, які не розлучившись прожили все життя разом і навіть померли в один день але знову, те, що вони жили разом, зовсім не гарантія того, що аж до смерті вони кохали один одного, знаєте, в таких випадках я більше схиляюсь до слова "звичка".
То де ж воно, вічне кохання???
Кохання не може бути таким же пристрасним як у перші роки все життя. Ну ні куди не подінешся, натура людська така, до всього швидко звикає, а тим паче до гарного. Зрозумійте: свічка горить, може довго горіти, але рано чи пізно - гасне.
Чи не хочете ви провести паралелі між свічкою та коханням? Вони навіть схожі, і те, і те має головне джерело існування - іскру. Без неї не можна уявити це величне почуття - Кохання. Воно як двигун, починає працювати завдяки цій іскорці.
Але двигун заводиться, а іскра - нажаль - гасне, так і кохання.
Вічність кохання, його тривалість, залежить лише від цього спалаху. На самому початку Бог надає двом людям цей вогник але він - не вічний, як у Прометея. Це ярмо, яке людина тягне закохавшись, надзвичайно важке, його потрібно оберігати, цінити і з цим не всі справляються. А потім настає черга сварок, розлук. Одиниці доносять це ярмо до фінішу.
Отож, вічне кохання мабуть-таки існує але зберегти його можна лише одним способом: не дати згаснути вогню. Як? Все дуже просто: вогонь горить доти, доки є увага, піклування один про одного, пристрасть, взаємо порозуміння. Не втративши все вищезазначене, ви не втратите вогонь, і він буде горіти вічно, лише для вас, і кохання ніколи не обмине вас стороною. Отож, не забувайте: кохання не живе власним життям - його треба живити, як рослину.
І доживаючи останні роки свого життя поруч з коханою людиною в цілковитому добробуті і щасті, ви зможете з гордістю сказати: "Я Прометей!" І муки та страждання, які ви пережили несучи це ярмо, коштують цього величного слова - Вічне Кохання!!!
http://gazeta.univ.kiev.ua
