В Європі день св. Валентина святкують з XIII ст., в Америці він з'явився у 70-ті рр. XVIII ст. У нас же — з недавнього часу. Цікаво, що на Русі існував власний день усіх закоханих. Він святкувався 8 липня на честь Петра і Февронії. Коли виникла традиція дарувати листівки-«валентинки», нині важко встановити точно.Про Валентина, що дав назву святковому дню, ми знаємо небагато. Він мешкав у III ст. нашої ери у римському місті Терні. Валентин був священиком. На той час в Римі володарював імператор Клавдій II, який понад усе цінував військову наснагу, та християн не жалував. Військовий дух легіонів правитель вирішив підтримати за допомогою оригінального засобу — він заборонив легіонерам одружуватися, щоб вони думали тільки про битви. Валентин пішов проти Клавдія II. Він почав таємно вінчати легіонерів з їхніми «дамами серця». Побутує думка, що, окрім цього, він ще й примиряв закоханих, писав інтимні листи замість тих, хто не вмів цього робити. Та рано чи пізно все таємне випливає на поверхню. Наприкінці 260 року нашої ери Валентина заарештували. Згідно з легендою, в нього закохалась сліпа донька тюремщика. Він як священик, що присягнув перед Богом в самоті, не міг відповісти на її почуття. В ніч перед стратою написав їй жалісного листа і підписався «Твій Валентин». Звідси і листівки-«валентинки» (у вжитку з 1800 року). Існує ще одна версія, нібито він теж закохався і навіть, використавши свої медичні знання, зцілив її від сліпоти.
День страти св. Валентина співпав з римськими святками на честь Юнони, богині кохання. Цей день у Римі знаменував прихід весни.
Символом Дня св. Валентина традиційно вважаються червоні, алі троянди, які з'явилися завдяки грецькій богині кохання та краси. Поспішаючи на побачення до Адоніса, Афродита вступила в кущ білих троянд, і її кров освятила квіти, примусивши їх сяяти червоним кольором.
14 лютого люди радіють, посміхаються, кохають, святкують, обмінюються листівками, квітами, ласощами, стають добрішими.
Минулого року було влучно підмічено, що 14 лютого — день підвищення виробничої праці поштових працівників і день невгамовних прибутків торгівців квітами і сувенірами. А в Сімферополі в цей день троянди розкуповували зі швидкістю 50 квіток на годину.
До речі, кожен народ святкує День закоханих по-своєму. Британці, наприклад, надсилають листівки не тільки друзям, а й своїм домашнім тваринам (як мило з їхнього боку!).
Японці ж виявилися більш оригінальними — вони переробили 14 лютого на таке собі «8 березня для чоловіків», коли подарунки отримує сильна стать.
Цікаво, як же ставляться до цього свята наші люди? З цим запитанням ми звернулися до вічно закоханих студентів. Виявилося, що думки молоді розійшлися.
Студенти вважають що:
для прояву своїх почуттів зовсім необов'язково влаштовувати офіційне свято —17%;
14 лютого — це найкращий привід для знайомства — 8%;
чекають від цього дня дива — 20%;
цей день — зайвий привід повеселитися — 28%;
вірять в нього насправді, святкують із коханими на хвилях романтики — 37%.
Як бачимо, незаважаючи на скептицизм сучасної молоді, не перевелися ще романтики на нашій землі.
До речі, найромантичнішим знайомством вважається історія шотландця Джима Керша і норвезької дівчини Еккі Олсен. Як виявилось, стародавня морська пошта — пляшка з листом — може використовуватися не тільки для повідомлення про корабельні нещасні випадки. Джим Керш, коли йому виповнилось 15 років, написав листа, закрив його в пляшку і кинув у море, вказавши свою зворотню адресу. Пляшка пропливла 400 миль і опинилась на березі Норвегії, де її підібрала 14-літня Еккі Олсен. Вона написала Джимові відповідь, але відправила вже звичайною поштою. 4 роки вони листувалися, і коли нарешті зустрілися, в той самий день побрались.
Незабаром день св. Валентина гучно прозвучить і в нашому місті. У навчальних закладах готуються святкові програми, концерти, конкурси. В магазинах зі швидкістю світла зникають листівочки у вигляді сердець. А в нічних розважальних закладах до самого ранку буде гриміти тема кохання. Та чи може вона гриміти? Певно, ні! Хіба мовчазно тремтіти, бо, як влучно відзначив А. Моруа: «Кохання — шаленство, та тільки воно надає нашому існуванню неповторного сенсу!».
Тетяна МОРЗУВАНОВА
http://www-ki.rada.crimea.ua
Переклад buket.ck.ua
