Вона працювала простою офіціанткою. Щоранку поспішала на роботу, а щовечора поверталася до порожньої квартири. Її зустрічав на порозі улюблений кіт Марко, Вона брала його на руки, а він задоволено муркотів. Потім Вона йшла на кухню. Ні, Вона не готувала собі вечері, Вона просто дивилася у вікна сусідніх будинків, дивилася й просила подумки: «Боже, зроби так, щоб жодна людина в цьому світі не була самотньою. Нехай кожен знайде свою половинку...» і так день за днем, місяць за місяцем... Час летів, а Вона була сама... Але одного разу просто на вулиці до Неї підійшов Він. В Його руках був букет білих хризантем. «Дозвольте подарувати Вам ці квіти. Вони, звісно, не зрівняються з Вашою красою...» Так в її житті з'явився Він, з'явився, щоб залишитися назавжди, з'явився, щоб подарувати букет білих хризантем та найдорожче, що тільки може бути в світі - свою любов.Жив Валентин у ІІІ столітті нашої ери в Римській імперії. Церква призначила його єпископом у одному із храмів Терну (Туріну). Крім того, що єпископ таємно вінчав молодь, він ще й мирив закоханих, які посварилися, дарував квіти молодим подружжям та одружував солдатів імператорських легіонів. А це було заборонено під загрозою смертної кари, оскільки імператор Юлій Клавдій ІІ вважав, що сім'я псує легіонера. Подружні вузи роблять його слабким та вразливим, а слабкому солдатові не місце в імператорській армії. Тому й заборонили будь-які вінчання та створення сім'ї. Ця заборона не лякала Валентина. Він все-одно вінчав закоханих, не зважаючи, легіонери вони чи «прості» смертні.
Коли Юлій Клавдій дізнався про непослух єпископа Валентина, він наказав схопити його та кинути до в'язниці. Валентин не пручався. У в'язниці священик познайомився з дочкою свого наглядача. Вона була сліпою. Між єпископом та дівчиною спалахнули почуття, вони були надзвичайно світлими та чистими. В день страти Валентин написав коханій записку, яку підписав: «Від твого Валентина». Він попросив передати дівчині лист та маленький букетик польових квітів, котрий на його прохання принесли друзі, яких у доброго Валентина було дуже багато.
Коли дівчина отримала листа й квіти, то спочатку побачила тьмяне світло й нечіткі обриси предметів. Поступово все навкруги ставало чіткішим, вона розгорнула прощальну записку, почала читати... По щоках коханої Валентина текли сльози. «Від твого Валентина», - пошепки сказала дівчина.
Нині ж, саме у день страти Валентина, 14 лютого, кожен сподівається зустріти свого «Валентина» чи «Валентину». І якщо в цей день до вас хтось підійде та запитає: «Ти будеш моєю Валентиною?» - не відмовляйте. Хтозна, можливо це саме ваш «Валентин».
В наш час свято Валентина «обросло» багатьма звичаями, обрядами та традиціями. Так, наприклад, вважають, хто одружиться цього дня, житиме до скону в коханні та злагоді. Тому й не дивно, що багато молодих подружніх пар хочуть взяти шлюб саме в День святого Валентина.
А от в Америці та Англії була традиція, за якою дівчина могла дізнатися за кого вийде заміж. Для цього їй всього-на-всього потрібно уважно простежити за тим, якого птаха першого зустріне в цей день. Тому що кожен птах був пов'язаний з професією або типом характеру. Найкраще, якщо дівчині в День святого Валентина стрічався жовтий птах - це віщувало доброго, статечного та заможного чоловіка. Вам, напевно, цікаво дізнатися, якого ж чоловіка віщував той чи інший птах? Так от:
Чорний дрізд - священнослужитель, людина духовного сану.
Вільшанка - моряк, людина, котра буде пов'язана з морем.
Щиглик - заможній чоловік.
Горобчик - фермер, людина, котра працює біля землі.
Пташечка, що має синє забарвлення - віщує хороший та щасливий шлюб.
Голуб - щасливий шлюб.
Дятел був поганою ознакою та віщував, що дівчина так і залишиться в дівках.
Також вважали, якщо в цей день дівчина побачить разом курку та півня, то наступного року обов'язково вийде заміж. А кількість тварин, помічених в день закоханих, означала кількість місяців, які ще дівчині залишилося віддівувати.
Кожна країна має багато власних звичаїв та обрядів, пов'язаних із найлюбовнішим святом - Днем святого Валентина.
В середньовічній Англії кожен хлопець обов'язково мав обрати собі «Валентину». Кілька юнаків збиралися разом, писали на клаптиках пергаменту імена дівчат, потім клали їх до капелюха й по черзі витягали папірці з іменами. Та дівчина, ім'я якої випадало хлопцеві, мала стати його «Валентиною» на весь рік.
«Валентин» складав для своєї дівчини сонети, грав їй на лютні, супроводжував скрізь, одним словом, поводився, наче справжній лицар. Так, наприклад, в Уельсі хлопці вирізали дерев'яні «ложки кохання» та дарували їх своїм коханим чотирнадцятого лютого. Ці ложки прикрашали серцями, квітами, писали на них найдобріші та найніжніші слова. Також на «ложках кохання» робили отвори для ключа, що означало «ти знайшла шлях до мого серця».
В Англії існує цілий ворожильний ритуал, пов'язаний зі святом Валентина. Юнаки та дівчата свято вірять у те, що наворожать собі.
Так, незаміжні дівчата прокидаються до сходу сонця, стають біля вікна та дивляться на чоловіків, що проходитимуть повз будинок.
За повір'ям, чоловік, якого побачить дівчина, і є її судженим.
У Дербширі, одному з графств центральної Англії, опівночі незаміжні дівчата обходили церкву від трьох до дванадцяти разів, повторюючи певне заклинання. Вони вірили, що такий ритуал допоможе їм зустріти справжнє кохання.
Америка. На початку минулого століття американці на День святого Валентина почали посилати марципани своїм коханим. Але тоді цукор коштував дуже дорого, тому це був дуже цінний подарунок. Пізніше американські хлопці почали дарувати своїм нареченим шоколадні цукерки у вигляді серця, а також червоно-білі карамельки. Червоний колір символізував пристрасть, а білий - чистоту почуттів.
Зараз американці вважають День святого Валентина справді доленосним. Якщо закохана пара в це свято опиниться в Нью-Йорку або Атланті, то дівчина може сміливо робити коханому пропозицію, тому що там відмовити їй він просто не має права. Але якщо чоловік виявиться настільки безсовісним, що відмовиться стати дівчині супутником життя, вона без усіляких церемоній має право просити у нього як компенсацію червоне шовкове плаття. В ньому вона зможе почати життя з рішучішим чоловіком.
Німетчина. Серйозні німці вважають кохання затьмаренням розуму. Тому й святого Валентина вони називають покровителем божевільних. В цей день німці прикрашають психіатричні лікарні червоними стрічками, та проводять спеціальні богослужіння в каплицях.
Франція. Французи в День святого Валентина дарують своїм коханим прикраси. Вам, напевно, буде цікаво дізнатися, що саме у Франції з'явилися «валентинки», так звані любовні послання.
Польша. Спокійні поляки в цей день їдуть до Познанської метрополії, де, за легендою, знаходяться мощі святого Валентина, а над головним престолом висить його чудодійна ікона. Поляки свято вірять, що паломництво до неї допомагає в любовних справах.
Італія. Італійці називають день святого Валентина «солодким» днем. На це свято прийнято дарувати коханим солодощі та цукерки.
Данія. Романтичні Данці посилають один одному засушені білі квіти.
Скільки країн, стільки й традицій. І незалежно від того, живете ви в Англії чи Польщі, зустрічаєте свято всіх закоханих під романтичною Ейфелевою вежею чи в скромній кав'ярні за рогом, нехай поряд буде людина, яка завжди готова поділитися з вами теплом свого серця й подарує свою любов. Любіть одне одного, і світ стане кращим.
dds.com.ua
