Ти говориш: «Прибери іграшки!» - і відразу вони розлітаються в різні боки. Попереджаєш: «Обережно, не впади!» - а через секунду це маленьке порося, задоволено посміхаючись, вже валяється в шикарній калюжі. У відповідь на: «Так робити не можна!» - отримуєш: «МОЗЯ!» А на вмовляння поїсти, поспати, погуляти чуєш нескінченне: «Ні, ні, ні!»День народження, похід у цирк, театр, переїзд у нову квартиру - будь-яка хвилююча подія може привести до того, що дитинча влаштує вам «веселенький» вечір. Дитина може ні з того ні із сього почати вередувати, поводитися агресивно, ігнорувати ваші зауваження. Занадто сильні враження, нехай навіть винятково позитивні, стомлюючі для психіки. Це зовсім не означає, що після подібних подій культурно-дозвільна програма повинна бути зведена до мінімуму. Просто батьки повинні бути готові до такого повороту подій і завжди мати під рукою пару-трійку занять і ігор, які допоможуть заспокоїти карапуза, привести його в почуття.
Подвійне життя
Схожа ситуація складається в родинах, де діти нещодавно почали відвідувати дитячий садок. У групі малюк поводиться прекрасно, від вихователів скарг немає. Але як тільки він переступає поріг дому, поведінка змінюється до невпізнанності. У даному випадку це пов'язано з появою в житті дитини нового соціального середовища. Малюк вчиться поводитися в суспільстві, підкорятися певним нормам поведінки. Згадайте себе після важкого трудового дню: як хочеться розслабитися й зняти напругу... Малюк відчуває ту ж потребу, просто потрібно йому допомогти знайти підходящий для цього спосіб. Намагаючись додержуватися правил поведінки в дитячому садку, дитя часто вступає в конфлікт зі своїми істинними бажаннями. А в дома він дозволяє собі розслабитися, випустити пару. Це тимчасове явище. Батькам варто набратися терпіння й по можливості допомогти дитині направити її енергію в конструктивне русло: пограти з нею в активні ігри, разом побешкетувати, побитися подушками.
Похваліть мене!
Часта неслухняність дитини стає свого роду демонстративним випадом, ціль якого - привернути до себе увагу дорослого. От приклад. У вас гості; дитина перезбуджена через присутність у будинку нових людей. Вона бачить, що батьки приділяють їм багато уваги, і по-своєму намагається переключити її на себе. Спочатку вона буде не до діла демонструвати свої нові іграшки та приставати до всіх з нескінченними питаннями, проханнями пограти, помалювати, почитати. І якщо всі її спроби не увінчаються успіхом, дитина цілком може зробити яку-небудь капость, який ані батьки, ані гості від неї аж ніяк не очікують: на очах у всіх перевернути тарілку з салатом, ні з того ні з сього вкусити маму так щоб мало не здалося! Щоб уникнути такого повороту подій, необхідно, по-перше, заздалегідь підготувати маля до майбутнього торжества, розповісти в подробицях, хто прийде в гості, з якого приводу, як ви разом будете готуватися, накривати на стіл. А по-друге, задовольніть артистичні амбіції карапуза і дозвольте йому виступити в рамках вечірньої програми із сольним номером. Уважне та поважне відношення до власної дитини не може бути ганебним або недоречним, а, навпаки, здатне викликати в очах ваших друзів лише захоплення.
Малюку потрібна оцінка власних дій, він хоче, щоб його помітили, і викидає що-небудь таке. Він відмінно розуміє, що одержить наганяй і загальне несхвалення! На жаль, часто трапляється, що ми, суворі та правильні батьки, не скупимося на зауваження й осудження, зате досить стримані на похвали. Діти, розуміючи, що за провини вони одержать значну долю уваги, у багато разів перевищуючу реакцію на їх гарне, зразкове поводження, у такий спосіб використовують сформовану ситуацію. Не бійтеся розпестити дитину справедливою і заслуженою похвалою, вона ніколи не буде зайвою. Хваліть карапуза навіть за самі незначні успіхи, і потреба в подібних публічних видовищах у нього незабаром пропаде.
Моя родина
Крім перерахованих вище факторів, поведінка дитини багато в чому залежить від сімейного стилю виховання.
А нам однаково! Родини, де батьки не проявляють інтересу до виховання й розвитку дитини.
Дитина росте як би сама по собі. Тихенько грає сама із собою, нікому не заважає - от і добре. Почала без кінця набридати з дурними питаннями, розшумілася так, що не чутно телевізор, забула у садку нову машинку або просто потрапила під гарячу руку - значить, одержить наганяй. У наслідку в малюка формується перекручене розуміння «поганого» і «гарного» вчинку. «Що таке добре», він ризикує так і не довідатися, тому що мама з татом не вважають потрібним акцентувати на цьому увагу, зате «поганим» може виявитися все що завгодно. Як ні парадоксально, але в подібній ситуації дитина перестає боятися покарання, тому що заздалегідь припускає, що покарати його можуть практично за все, і робить відповідні висновки: «Якщо я так зроблю, однаково мені влетить, зате я зверну на себе увагу!»
Бізнес-малята. Родини, де батьки увесь час присвячують власній кар'єрі, і дитина, фактично позбавлена спілкування з ними, змушена цілі дні проводити під доглядом няньки.
Навіть якщо батьки щосили прагнуть заповнити пробіл у спілкуванні з малюком і створюють для його розвитку всі умови, однаково карапуз може почати вередувати. Причому, швидше за все, це відбудеться не з нянькою, а в ті особливі хвилини, коли поруч опиниться мама або тато. Ситуація погіршується ще й тим, що найчастіше постійно зайняті батьки через недостачу часу просто не знають, як поводитися із власною дитиною, і тоді довгоочікувані вихідні для всіх перетворюються в справжнє випробування.
Спартанська школа. Родини з авторитарним типом виховання, де батьки, побоюючись розпестити маля, воліють уникати надмірно емоційної похвали й заохочень, а лише коректно вказують на успіхи дитини.
Малюк цілком ясно уявляє собі, за що його можуть покарати, оскільки в родині, як правило, фактор справедливості покарання досить значимий. Але зате він постійно недоодержує позитивної оцінки своїх дій і, як і в інших випадках, прагне заповнити цей дефіцит уваги за рахунок неслухняності. З іншого боку, малюк в якийсь момент може обрати для себе подібне поводження як форму протесту проти суворості батьків: «Ну й карайте! Я однаково вас не боюся!»
Мінливий клімат. Родини з відсутністю єдиної стратегії виховання, коли в кожного дорослого є свої критерії гарного/поганого, припустимого/неприпустимого поводження.
Тут кожний «тягне ковдру на себе». «Просунута» мама освоює новомодні педагогічні методики, тато виховує сина «як справжнього чоловіка», бабуся без кінця жаліє й нишком годує цукерками. У підсумку малюк дуже скоро розуміє, що всі його витівки дуже неоднозначні. Якщо один лає, виходить, іншій похвалить, а третій пожаліє.
Центр Всесвіту. Родини, де діти ростуть в обстановці гіперопіки й уседозволеності.
Як і надмірна суворість, повна вседозволеність може стати благодатним ґрунтом для дитячих витівок і неподобств. А як може бути інакше, якщо дитині все сходить з рук? Ще одна небезпека такої сімейної атмосфери полягає в тому, що дитина дуже швидко починає почувати свою владу над близькими та перетворюється в маленького маніпулятора. Маля своєю неслухняністю й капризами буде домагатися від батьків виконання будь-яких своїх бажань.
Звичайно, у кожному конкретному випадку потрібно вирішувати проблему в індивідуальному порядку. Складно робити узагальнені висновки, коли мова йде про корекцію дитячо-батьківських відносин. І все-таки я хочу дати кілька рекомендацій, які, сподіваюся, будуть корисні молодим батькам.
• Не пускайте розвиток малюка на самоплив. Відношення до дитини батьків і близьких багато в чому формує його особистість і характер. Один раз відчувши до себе вашу байдужість, коли-небудь він відплатить вам тією же монетою.
• З появою в родині малюка перед більшістю мам встає питання про перегляд системи своїх життєвих цінностей і розміщенні в ній пріоритетів. Я від всієї душі бажаю вам, щоб питання «що важливіше - кар'єра або дитина?» для вас просто не стояло.
• Чи є сенс виховувати дитину в строгості, постійно підтримувати в ній страх покарання? Можливо, вам вдасться домогтися зразкової дисципліни, однак ви не зможете отримати довіру маленької людини. Не варто забувати, що рано або пізно настане момент, коли дитина вийде з-під вашого строгого контролю.
• Щоб маля могло самостійно оцінити, наскільки його вчинок відповідає прийнятим у суспільстві нормам поводження, необхідно, щоб всі члени родини дотримувалися єдиної лінії виховання. І якщо все-таки виникли розбіжності, по можливості обговоріть їх у колі дорослих. Не варто робити малюка свідком ваших сумнівів і суперечок.
• Дитина в родині - це невичерпний потік позитивної енергії, радості й гарного настрою. Так хочеться подарувати їй всі найкращі почуття: тепло, турботу й, звичайно, любов. Але це зовсім не означає, що будь-які витівки можуть сходити маляті з рук і залишатися непоміченими. Любов не значить уседозволеність. А здатність і бажання вчасно пояснити дитині, «що таке добре, а що таке погано», доречно зроблене зауваження - все це теж прояв вашої любові й турботи.
http://www.malecha.org.ua/
