У цих місцях усе змінюється. Коли ти переступаєш поріг такого залу, то розумієш, що тільки під цією стелею дуже природний вигляд матимуть і мудрі ходи рейкової дороги, якою їздить невеличкий вагончик, керований плюшевими звірятами, і величезний акваріум із барвистими надувними рибами, кожна з яких час від часу намагається вискочити в центр залу. Тільки в стінах цих закладів уссурійський велетень чи то Гоша, чи то Тоша, блискаючи чорними намистинками пустотливих очей, може зненацька опинитися на твоєму шляху, а старий і нерухомий звіздар — мало не з усмішкою вказати на щось надзвичайне над своєю сріблястою головою...Кажуть, що не дитина вибирає іграшку, а іграшка вибирає її. Пригадайте, скільки разів ваша дівчинка зупинялася біля пухнастої білочки, яка привітно махала своїм рудим хвостиком із прилавка дитячого магазину, або як смішно скочувався в руки вашому синові круглощокий колобок? А та надзвичайна «феррарі», перлина гоночної колекції вашого брата, на яку він стільки тижнів збирав гроші, зачарований світлом її смарагдових фар? Іграшки як посланники, іграшки як елемент проігрування світу, іграшки як засіб самовираження й навіть як еталони краси... Будь-яка іграшка несе колосальний обсяг інформації, й навряд чи ми, дорослі, добре розуміємо всю глибину своєї відповідальності за кожний ігровий подарунок. Виявляється, всі іграшки — від м’яко-набивного апельсинового мишеняти до суворого станційного наглядача на електрифікованій залізниці — мають своє місце у так званій педагогічній класифікації іграшок. Хоча вона, кажуть фахівці, дуже умовна, адже та сама іграшка може бути «заміряна» під зовсім різними кутами: за віковою адресністю, матеріалами, розмірами, ступенем готовності, формою, кольором, ігровою насиченістю, особливостями експлуатації тощо. І щоб не схибити під час вибору іграшки для свого чада й адекватно оцінити її головні якості, треба принаймні в загальних рисах знати про те, якою може бути сучасна іграшка.
Нещодавно, прогулюючись залом одного з дитячих магазинів Києва, мою увагу привернула дівчинка, яка сиділа на руках у батька. Вона весь час простягала ручки до згаданого чи то Гоші, чи то Тоші, поки тато відволікався на щось інше. Зрештою їй удалося схопити волохатого уссурійця за ніс, потім обережно потискати йому лапу, після чого дитина сміливо й з великим задоволенням почала робити шафоподібному ведмедеві масаж. При більш близькому знайомстві чи то з Гошею, чи то з Тошею я зрозуміла, що, попри свої габарити, цей ведмедик — дуже м’яка й тепла іграшка, адже матеріал, з якого його зроблено, й помірна «набитість» не тільки не відштовхували, а й викликали бажання ще раз доторкнутися до темної лапи.
За шкалою розмірів і матеріалів наш уссурійський друг є великогабаритною м’яко-набивною іграшкою. Вони, до речі, дуже популярні й становлять мало не половину асортименту українського ринку іграшок. Підвищена увага до них — не епізодичний випадок. Навряд чи ваше маля захоче, щоб його другом став шматок металу чи гуми, правда? Для цієї ролі більше підійде хтось м’який, ніжний, із приємною формою голови, животика, лапок або рук, але аж ніяк не металевий трансформер. Ті ж хлопчики залюбки грають із м’яко-набивними іграшками й точно так само, як і дівчатка, гладять, обнімають, виховують і карають їх. Тому довговухі, криволапі й рудохвості будуть затребувані за всіх часів.
Крім м’яких матеріалів, виробники іграшок для дітей з успіхом використовують гуму, пластмасу, метал, штучне хутро (натуральне суворо заборонене), дерево й інші матеріали. У дитячих магазинах Києва спектр вибору за цією шкалою дуже широкий, правда, іграшок із натуральних матеріалів, наприклад з того ж дерева, вкрай мало. Дерево є в асортименті тільки у вітчизняного й китайського виробника. Якщо в останнього це ігри й конструктори для розвитку логіки, розраховані на дітей від трьох років, то український виробник пропонує діткам уже від півтора років досить прості, але надзвичайно якісні й веселі товари: барвисті пірамідки, гачечки, дзиги, кубики, бирюльки, іграшки-каталочки тощо. Вони, на відміну від пластмасових, приємніші для дитячих ручок, надійні й не мають зайвих деталей. У їх основі тільки дерево й безпечна фарба. Узявши за держачок таку каталочку, дитина з задоволенням покотить перед собою мистецьки зробленого кольорового папугу або червоно-зелену жабу. Видима простота таких виробів сприяє розвиткові дитячої уяви й допомагає зрозуміти, що все геніальне просте: пісок сиплеться, вода ллється, глина ліпиться, а дерево росте.
За ступенем готовності іграшки бувають готові, збірні-розбірні й так звані напівфабрикати (іграшки, які треба «доробити» самому). До перших сміливо можна віднести все те, що не розбирається, не розсипається, не розкладається, не збирається й не зшивається. Тобто в якому вигляді іграшку купують, у такому ж стані вона має бути в усіх іграх вашого маляти (винятком можуть бути тільки прикрашені бантом заячі вуха або перев’язана «з лікувальною метою» голова). Головне призначення збірних-розбірних іграшок — розвивати в дитини відчуття зовнішнього ритму, моторику, закласти розуміння об’єму й форми, дати поняття про співвідношення частин, допомогти виробити логіку мислення. Для дітей молодшого дошкільного віку класичною іграшкою цього ряду педагоги й психологи одностайно називають пірамідку, різновидів якої нині в магазинах безліч. Сучасна пірамідка може мати від чотирьох до десяти кілець, кульку-затичку (або голову персонажа якої-небудь мультяшки), тримач і навіть хистку основу, що робить складання ще цікавішим, оскільки маля зосереджується не тільки на тому, щоб підібрати кружечки за розміром, але й учиться справлятися з основою, яка постійно вислизає.
Незамінними за своєю ігровою значущістю й навчальністю для дітей будь-якого віку є пазли й конструктори. Останніх просто-таки не перелічити: дерев’яні, паперові, металеві, магнітні, пластикові. Багатство асортименту цього різновиду іграшки може задовольнити не тільки найдопитливішу дитину, але й найвимогливіших батьків. Дуже якісні ігри-конструктори випускає Росія. Зазвичай виробники цієї країни дотримуються всіх потрібних стандартів: якщо це інструкція, то в ній названо й перелічено все — від піших самураїв і пластикових дерев до брошури з історичним описом; у схемі чітко описується кожна деталь, наводяться способи її кріплення тощо; у маркіруванні споживач може знайти справді вичерпну інформацію про товар. Останньому питанню варто приділити окрему увагу, тому що ви навряд чи зумієте об’єктивно оцінити симпатичного блакитноокого пупсика, рожеві щічки й прийнятна ціна якого стануть для вас вирішальними аргументами покупки. На жаль, український споживач не завжди звертає увагу на наявність відповідної інформації з відпускними даними. Втім, якби матуся перед покупкою того ж таки блакитноокого пупсика подивилася на його маркірування, то прочитала б таке: «Пупс турецький. Товар перша якість. Пройшов відповідність в Україні». А в яких саме структурах він проходив цю відповідність і що таке перша якість — про це вже ніхто не каже. Схожа ситуація і з серією м’яко-набивних іграшок китайського виробництва. Коштують такі іграшки недешево, приміром, яскраво-жовтий собака довжиною близько 60 см — 120 гривень, але дізнатися про те, що саме ви одержуєте для своєї дитини, не можна, оскільки всю інформацію про собаку дано китайською. Тобто на запитання про те, що входить до складу цієї дивовижної тваринки й чи можна її давати трирічному маляті, прати, ніхто вам не відповість.
Тож яким же повинно бути правильне маркірування іграшки? Які структури в Україні мають право перевіряти того ж таки пупса? Перелік яких документів має супроводжувати десятисантиметрового зайця на прилавку будь-якого магазину? З цими й іншими запитаннями «ДТ» звернулося до директора Державного музею іграшки Людмили Гладун.
— Приблизно з двох місяців іграшка починає бути посередником у спілкуванні дорослих з дитиною, стає моделлю світу. Купуючи іграшку, мами передусім мають звертати увагу на маркірування: на будь-якій упаковці, етикетці, по-перше, має бути зазначений виробник — підприємство, яке виробило іграшку, причому такого куцого позначення, як «зроблено в Україні», явно недостатньо. Зазвичай виробник не вказує себе не через скромність. Якщо інформації про нього немає — це великий попереджувальний знак для батьків. По-друге, на упаковці обов’язково має стояти вікова адресність іграшки. Зовнішній вигляд іграшки, якісь конструктивні особливості, її зміст, колір, форма — все має відповідати віку дитини. Наприклад, в іграшці для дітей раннього віку не повинно бути предметів, розмір яких менше за 30 мм. Батьки, бабусі, дідусі мають знати, що коли на іграшці є квіточка на липучці або якась інша декоративна деталь менше за 3 см, це предмет, який вільно пройде в дитячу гортань. Таку іграшку дітям раннього віку давати не можна. Це потенційна небезпека. Крім віку й виробника, на ярлику ще має бути посилання на нормативний документ, відповідно до якого іграшку було виготовлено.
В ідеалі кожну іграшку має супроводжувати сертифікат відповідності, але нині картина така, що тільки близько 9% продукції, яка потрапляє на дитячий ринок, сертифікується. Навіть якщо іграшка коштуватиме великих грошей і за первинними ознаками сподобається дитині, наявність у ній гострих кутів і сильного хімічного запаху буде свідченням того, що зроблено її з порушенням норм. Крім того, батькам обов’язково слід звертати увагу на те, як упаковано іграшку. Якщо пластикова іграшка, особливо для дітей раннього віку, пропонується вам у якомусь благенькому мішечку, а то й узагалі без упаковки, це — перша ознака сумнівного товару.
— А що ви можете сказати про асортимент іграшок у нас?
— У нашому суспільстві існує тенденція до раннього розвитку дітей. Але будь-яка гра й іграшка мають бути своєчасними, тільки тоді вони дадуть ефект розвитку й не завдадуть шкоди емоційній сфері дитини.
Співробітники нашого музею як кваліфіковані педагоги й психологи виступають не за ранній, а за своєчасний розвиток. Адже якщо дитині запропонують іграшку, з якою вона явно не зможе справитися, або таку, до якої вона ще не доросла, то отриманий негативний емоційний ефект від спілкування з нею нівелює усякий розвиток.
Нині дуже модно продавати демонстраційні іграшки — величезних жирафів, слонів. Це ж так ефектно — піднести дитині як подарунок цю величезну, але абсолютно неігрову річ. Зазвичай у такий спосіб дорослий хоче потішити тільки свої амбіції. Будь-яка м’яко-набивна іграшка належить до категорії іграшок, які дитині хочеться взяти в руки, обійняти, підняти, а вага цих іграшок може бути позамежною. Тому за санітарними нормами виробництва й експлуатації іграшок для дітей, наприклад, раннього віку не потрібна іграшка понад 100 грамів. Коли батьки беруть в руки іграшку й відчувають, що вона важка, вони мають задуматися над тим, для чого вона потрібна — для того, щоб після бурі емоцій дитина про неї забула або щоб тягала її, завдаючи шкоди своєму організму?
В Україні немає класичної ляльки, тієї образної іграшки, яка формує смак дитини й яку педагоги, етнографи називають іграшкою всіх часів і народів. Ви ж не будете заперечувати, що всесвітньо відома Барбі (про яку я в жодному разі не хочу сказати погано) — це західний зразок жіночої краси. Вдивляючись у її обличчя щодня, дівчинка мимоволі робить її каноном того, якою має бути дівчина. Лялька стоїть в одному ряду зі складною технічною іграшкою, оскільки для її виробництва потрібне дуже дороге обладнання. Природно, що Барбі не можна рекомендувати зовсім маленьким, це складна іграшка. Їм потрібні м’яко-набивні, пластмасові лялечки з акцентом на очках. Лялька має бути з матеріалів, які легко піддаються санітарній обробці. Якщо лялька м’яка, бажано, аби очка були вишиті, через небезпеку проковтування дрібних деталей. Образ при цьому не програє, дитина бачить очі й правильно реагує на іграшку.
— Якщо повернутися до м’яко-набивних іграшок. На всіх ведмедиках і п’ятачках, яких я тримала в руках, зазначалося: «дітям від трьох років». Я розумію, що ця цифра — показник безпеки іграшки, її якості тощо, але чи є такі зайці-слоники, на ярличках яких написано дітям від восьми чи семи років?
— Річ у тім, що вікова адресність тієї чи іншої іграшки встановлюється під час психолого-педагогічної експертизи, адже іграшковий образ може бути дуже складним. Той же вовк із «Ну, погоди!» дуже натуралістичний. Смішно наполягати на тому, щоб його адресність була від трьох років, тому на маркіруванні ставлять «дітям від п’яти років». У кожному разі й сам виробник м’яко-набивної іграшки, і структури, що перевіряють його, виходять із того, що потенційно будь-яку іграшку може взяти в руки дитина від трьох років. До речі, психологічна безпека дитини — це ще один дуже важливий аспект дитячого світу. Вибираючи іграшку, батьки мають розуміти, що потенційно вона може завдати дитині шкоди або відразу — у вигляді порізаного пальчика, або пізніше. Іграшка може провокувати агресію, викликати ранній сексуальний інтерес, може завдавати потенційної шкоди психічному здоров’ю дитини.
Намагаючись дати дитині екологічно чисте харчування, одягти її в одяг із природних матеріалів, не менш важливо стежити за тим, які іграшки потрапляють до його рук.
Короткий рейд найбільшими дитячими супермаркетами столиці показав, що маркірувальні дані на іграшках настільки ж різноманітні, як і асортимент самих іграшок. Перлиною неіснуючої колекції з маркірування товару міг би стати підпис «Зроблено в Китаї, але для України» на одному з ігрових комплектів для малят. Не менш вразив мене набір із чотирьох м’яких кубиків для дітей від трьох місяців із зображенням Вінні, Тигра, Ослика та П’ятачка (90 гривень). На двох із чотирьох кубиків було прикріплено дрібні квіточки з тканини (!), у третій уставлено дзеркальце (!). «Ваш малюк буде в захопленні від м’яких кубиків...» Буде, якщо не з’їсть квіточки й не вріжеться склом. Траплялися й китайські конструктори, деталі яких пронумерувати змогли, а от що з ними робити, як кріпити — не зазначили; і надзвичайно цікаві летючі зайці з Лос-Анджелеса (про це повідомляла бирка з тканини), але хто їм допоміг сюди долетіти й з якою віковою категорією вони готові дружити, не дописали.
Дуже делікатним виявилося питання з віковими стандартами. «Не рекомендовано дітям до трьох років» і «Дітям від трьох років» — різниця між двома цими варіантами, на перший погляд, дуже невелика. Тільки в першому разі споживач читає «не рекомендовано, але й не заборонено, а тому можна», а в другому жодного «підводного» трактування не виникає, тому що вікову адресність іграшки прописано чітко. Кожен виробник пише так, як хочеться йому? Але ця маленька вільність призводить до того, що пластиковий набір «Морський патруль», що складається з десятка дрібних деталей у вигляді торпед, зброї, рацій й іншого оснащення, лише не рекомендований (!) дітям до трьох років, хоча будь-який фахівець скаже вам, що вікова адресність гри з такими дрібними деталями не повинна припускати двоякого трактування. На жаль, сьогодні дуже мало іграшок містять і дані про державну реєстрацію, і реквізити виробника, і склад іграшки, і ДСТУ, і чітко прописану вікову адресність. Лише виробники з Білорусі всі до одного не тільки суворо дотримуються правил, але й вважають за потрібне навіть на м’яко-набивних бегемотах писати термін придатності й тут же додавати — «утилізувати звичайним засобом»!
Асортимент іграшок у наших магазинах справді великий. І нині ми недаремно говорили саме про них як про скарбниці дитячої іграшки. Всі торговельні точки з товарами для дітей, що лежать за межами організованих місць торгівлі, становлять потенційну небезпеку для батьків і малят. Якщо в супермаркеті ви ще зможете щось довести, то на смугастій розкладці вас послухають і розведуть руками. Споживача треба виховувати, культуру слід прищеплювати. Тата-мами повинні з закритими очима називати головні елементи маркірування в будь-якому іграшковому товарі. А товарів цих чимало, хоча іграшок для середнього й старшого шкільного віку, підлітків, практично немає. Крім того, відповідно до чинних у нашій країні нормативних документів, належну перевірку проходять тільки іграшки для дітей до 14 років, після чого всі державні норми, які стосуються іграшки й її правильної експлуатації, скромно згортаються. Вважається, що за цією віковою межею дитина вже перестає бути дитиною й цілком спроможна самостійно оцінювати потенційну небезпеку того чи іншого різновиду іграшки.
Нині наповненість українського ринку іграшок товарами різної форми, якості й цінових сегментів перетворює вибір червононосого клоуна або мозаїчного набору на справжнє дійство. Дитина має вибирати, а ми, дорослі, оберігати і спрямовувати її шляхом найбільш правильного рішення, тому що м’який животик чи кумедний дзвіночок на гострому ковпачку — це мильна кулька для інституту якості...
Не слід зловживати іграшками й купувати їх занадто багато. Важливо, щоб ваша дитина була хазяїном свого іграшкового світу, берегла кожну зі своїх іграшок або ігор. Можливо, цього року ви вже не подаруєте їй жодної іграшки, зате наступного дня народження піднесете одну, але гарну, таку ж, як чи то Гоша, чи то Тоша, що стоїть біля лівого прилавка. І нехай цей майже справжній ведмідь — іграшка, яку так не люблять педагоги, — ваш малюк напевно буде в захопленні від його м’якої темної лапи й пари чорних блискучих очей.
http://www.dt.ua/
