Про що мовчать велетні острова Пасхи? > Таємне та невідоме > Статті

Вміння читати письмена було привілеєм королівського роду — вождів шести округів, на які був поділений острів, їх синів, а також деяких жреців чи вчителів, проте один раз на рік збиралося все населення острову та читали тексти всіх табличок. Свято дощечок вважалося самим важливим і навіть війна не відміняла його.

Пасхальська писемність, кохау ронго-ронго, цікавила й досі цікавить вчених різних галузей наук. На жодному з островів Полінезії не було знайдено писемності, а пошуки схожої писемності в інших культурах призводять до виникнення питань, а не відповідей. За принципами графіки письмо кохау ронго-ронго ближче до египетської іерогліфікі, за матеріалом письма — деревом — до писемності давніх жителів Малої Азії, за напрямом письма — так званому перегорнутому бустрафедону (одна строка читається справа наліво, наступна — зліва направо и т.д., причому кожна наступна строка перевернута по відношенню до попередньої) — до давньої доінкської писемності, яка існувала в районі Анд.

За переказами, Хоту Матуа, вирішивши залишити батьківщину, зовсім не відправляється куди заманеться. На о. Пасхи йому вказує дехто Хау Мака, який бачив віщий сон і дав детальне описання острову.

Крім цього, одноплемінники Хоту Матуа, яких він відіслав першими для розвідки та засадження ямса, зустріли на острові людей, тобто острів на той час був населеним!
Про людей, які жили на острові до прибуття Хоту Матуа, відомості пасхальців дуже обмежені. Проте мова про них йде в одній з легенд, яка розказує про походження острову.

Один з першопоселенців розповів юнакові, якого послав Хоту Матуа, про те, що раніше їх земля була дуже великою країною, але бог Увоке опустив свій посох на місцевість Охіро. Піднялися тоді хвилі і країна стала маленькою, вона стала називатися Те-Піто-о-те-Хенуа — Пуп Землі. Посох Увоке зламався об гору Пуку пухі-пухі.

Топоніми, про які йдеться в легенді, і навіть зараз можна знайти на карті о. Пасхи. Виявилося, що вони трасують велику тріщину, тобто тектонічну зону, яка тягнеться від північно-східного мису острова паралельно північному берегу. Назва "Пуку пухі-пухі" значить "скала, що пихтить". Можливо, в легенді мова йде про виверження вулкану, в результаті якого велетенська тріщина розділила острів, відділивши півострів Поіке. Змінилися обриси острову і він дійсно став меншим.

Коли легенду про катастрофу почув король Хоту Матуа, він заперечив, що це зробив не посох Увоке, а блискавка бога Макемаке.

Схоже, тут мова йде про зміну культа верховного божества. Хоту Матуа і його нащадки поклонялися верховному божеству Макемаке. Він був творцем Землі та моря, Сонця та Місяця, життя й людини. На честь Макемаке влаштовували обряд вибору птахолюдини.

Цей обряд проводили в священому культовому центрі Оронго, розміщеному у південно-західній частині острову, біля кратеру вулкана Рано-Као. В цьому місці недалеко від берега розміщено три кам'яних та безлюдних острівця, де гніздяться перелітні птахи. На один з них і відправляються воїни — представники різних родів.

Сидячи в печерах, посланники чекали прильоту морських ластівок, які вважалися посланниками великого божества Макемаке. Воїн, який першим знаходив яйце, доставляв його в Оронго і владу над островом рівно на рік отримував глава його роду. Він голив голову й брови і відтепер звався тангата-ману — птахолюдина. Іменем цієї людини називали цей рік, а самого його почитали як втілення божества.

Факти і гіпотези

Дві примітні особливості виділяють острів Пасхі серед всіх інших островів Тихоокеанського регіону: унікальне географічне положення та рідкісні археологічні пам'ятники. Чи можна вважати випадковим таке поєднання географічної та археологічної унікальності?
Тур Хейєрдал

Дослідженнями на острові займалися вчені різних галузей. І практично кожен з точки зору своєї спеціалізації відмічав унікальність острову. Писемність та мова, обряди, релігія і міфи, гігантські статуї та безліч невеликих фігурок з каміння та дерева — все це не має однозначних аналогій, а якщо дослідники й знаходили щось спільне в інших культурах, то доволі часто, в зовсім протилежних частинах світу.

З точки зору археоастрономії, інтерес викликає Ранній період історії острову. Саме до цього періоду відноситься спорудження святилищ аху. Вони були точно зорієнтовані по Сонцю. Можливо, їх будівельники були добре знайомі з річним рухом світила по небу і підкорили йому архітектуру. При будівництві особливу увагу приділяли високій передній стіні аху. Рівна та гладенька, вона складалася з великих кам'яних брил неоднакової форми та розміру.

Їх ретельно обтесували, підганяли одне до одного та шліфували так, що між ними не залишалося найменшої щілини. Крім цього, фасади святилищ оздоблювалися ще й облицювальними плитами. Прекрасним взірцем мистецтва камінної кладки є аху Вінапсу.

В Середній період, коли на аху встановлювалися статуї, первісні споруди були частково зруйновані та перероблені без всякої турботи про їх орієнтацію. То, що в Ранньому періоді було чудово оздобленним фасадом, спрямованним до Сонця, в Середньому стало задньою стіною опори для статуй. При перебудівництві аху в Середній період частини статуй використовувались як будівельний матеріал.

Експедицією Хейєрдала вперше були проведені розкопки в культовому центрі пасхальців — Оронго. Він розміщенний на краю вулкана на висоті 410 метрів на південному узбережжі острова, між океаном та кратерним озером. До прибуття на острів місіонерів, в Оронго щороку проводилися змагання та святкування, присвячені культу птахолюдини. Більш ранні дослідники вважали, що Оронго виник одночасно з цим культом. Проте, на диво і археологам, і самим острівним жителям, в результаті розкопок була виявлена давніша мощена культова платформа з мітками, які вказували на точку сходу сонця в дні рівнодення та сонцестояння, тобто — це могла бути сонячна обсерваторія.

Ентузіастами відносно молодої науки — археоастрономії, були помічені ще деякі цікаві факти, які до того лишалися за лаштунками. Так, на можливий зв'язок із знанням про зорі вказують топоніми, записані російським мандрівником Миклухою-Маклаєм. Мата-кі-те-Рангі, що значить "Око неба" чи Хіті-Аі-Рангі — "Край неба" — так теж називали свій острів місцеві жителі. Однією з "прикрас" статуй були "очі" з білого коралу та червоного вулканічного шлаку. Реставрація показала, що їх погляд був направлений до неба. Також виявили, що орієнтація деяких статуй пов'язана з такими явищaми, як сонцестояння та рівнодення. Так, по переказам місцевих жителів, статуї Аху Аківі особливим чином освітлюються сонячним промінням, стають ніби осмисленими, особливо в дні червневого сонцестояння та вересневого рівнодення (відповідно, середина зими й початок весни в Південній півкулі).

Можливо, буде доцільно вісвитлити ще одну грань унікальності острову. Сучасні дослідження океанологів визначили, що острів Пасхи знаходиться на стику двох підводних океанічних хребтів: Східно-Тихоокеанського підняття, яке пролягає через весь Тихий океан з півночі на південь, та хребта, який проходить перпендикулярно західному узбережжю Південної Америки, до самого острова Пасхи. Надводною частиною останнього являється також найближчий сусід Пасхи — похмурі скелі Сала-і-Гомес. В той же час о. Пасхи лежить на стику трьох гігантських плит, які утворюють дно Тихого океану. Океанське дно ділять на плити гігантські розломи, які, на думку океанологів і геологів, є результатом дрейфу материків та розширення дна океану. Цілком можливо, що природні особливості острову зіграли вирішальну роль при виборі саме його серед числа інших схожих островів невідомими майстрами-каменярями древності.

http://www.newacropolis.org.ua