
Нічна зміна
Щоб підсвітити сюжет імпульсом спалаху, особливої вправності не потрібно: в автоматичному режимі при поганому освітленні камера використовує спалах самостійно. Як правило, вбудований спалах здатний освітити об'єкти на відстані 5-7 метрів від фотокамери – за межами цієї зони на знімку буде практично неможливо що-небудь розгледіти. Зйомка із спалахом дозволяє візуально виділити найближчі до фотографа предмети, але повністю «вбиває» фон – про вогні великого нічного міста на задньому плані доведеться забути. Якщо ви все ж зважилися знімати зі спалахом, варто прослідкувати, щоб найближчий до камери об'єкт був віддалений від вас не менше ніж на метр. Розташовані на ближчій відстані предмети на темному фоні виглядатимуть білими і не додадуть виразності фотографії. Якщо спалах використовується для зйомки людей, необхідно активувати режим придушення ефекту «червоних очей». Сьогодні він доступний практично будь-яким цифровим камерам, а крім того, деякі моделі дозволяють скоригувати неприємний дефект вже після зйомки.
Без використання спалаху нічна зйомка теж можлива: наприклад, можна встановити вище значення світлочутливості матриці. Якщо в автоматичному режимі еквівалентна чутливість сенсора обмежена значенням ISO 100, то «ручне втручання» дозволяє нарощувати світлочутливість до ISO 400 або ISO 800, а найбільш «просунутим» серед компактів доступні значення аж до ISO 3200. Втім, такі величини, як правило, досягаються за допомогою електронного посилення сигналу – одночасно підвищуються шуми і різко падає якість знімка.

Наостанок варто згадати і сюжетні програми. «Нічний» режим фотографування доступний практично всім цифровим фотокамерам. Крім того, багато апаратів реалізують і більш «спеціальні» режими: «Нічний портрет», «Нічний пейзаж», «Феєрверк», «Свічки» і так далі. Як правило, ці програми досить просто активуються через меню або «зовнішні» органи управління, а їх використання дає досить ефектні результати.
Облік і контроль

Вночі темно всім – з проблемами стикається не лише світлочутлива матриця фотокамери, але також експонометрична і фокусувальна системи апарату, не говорячи вже про те, що і самому фотографові буває нелегко розгледіти власний сюжет. Тому при нічній зйомці рекомендується використовувати оптичний видошукач – яскравість ЖК-дисплеїв більшості фотокамер навряд чи дозволить ефективно побудувати композицію знімка.
Переконавшись, що ви знімаєте саме те, що потрібно, слід поклопотатися і про фотокамеру: якщо об'єкти першого плану недостатньо освітлені (а отже, недостатньо контрастні), апарат може зіткнутися з певними проблемами при автоматичному наведенні на різкість. Багато камер дозволяють коректувати фокусування вручну або забезпечені функцією підсвічування автофокусу. Якщо ж ці функції недоступні, ви можете допомогти камері зорієнтуватися, підсвітивши об'єкт зйомки, наприклад кишеньковим ліхтариком. Не зайвим буде і проконтролювати роботу експонометрії: зокрема можна зробити декілька знімків однієї і тієї ж композиції, використовуючи експокорекцію в проміжку ± 1EV, якщо, звичайно, ваша камера підтримує відповідну функцію. Втім, освітлити або затемнити кадр можна буде і програмними засобами, під чач обробки фотознімку на комп'ютері. Нарешті, варто звернути увагу і на баланс білого: експериментуючи з різними передустановками, ви можете добитися цікавих колірних ефектів, а ручне налаштування буде просто незамінне, щоб адекватно передати складний світловий малюнок міської ілюмінації.
http://club.foto.ru