Теплі весняні деньки та яскраве сонечко кличуть на вулицю, до ігор. А тут – учися, учися... Кожна матуся школяра знає не з чужих слів, як важко дотягнути до кінця навчального року. Що гарячіше припікає сонечко, то важче посадити улюблене чадо до домашніх завдань. Бува, що жодна мотивація не діє.– Так, кінець навчання – це важкий, навіть стресовий період для школяра. Адже мало того, що вчитися не хочеться, дитина вже дуже втомлена. Вона мріє про канікули й нерідко просто не може змусити себе сісти за книжки. Пам’ятайте, що в цей час школяр як ніколи потребує вашої уваги й підтримки. У жодному разі не гримайте на дитину. Прийнятною може бути проста формула: «Не хочу, але треба».
Поясніть малюкові, що мама з татом ходять на роботу й заробляють гроші, а навчання – це його робота, він теж заробляє – оцінки. Заохотьте, мовляв, якщо постараєшся й закінчиш навчання з хорошими оцінками, на тебе очікує приємний сюрприз (це може бути річ, про яку давно мріяла ваша дитина, відпочинок біля моря тощо). Ваш школяр має зрозуміти, що для того, аби жити у достатку в майбутньому, треба гарно навчатися.
Дуже добре, коли між батьками й дитиною є порозуміння. Поговоріть зі школярем, з’ясуйте, через що він не хоче вчитися. Дивлячись у вічі, скажіть: «Я тебе дуже люблю, і мені було б надзвичайно приємно, якби ти трішечки постарався й приніс додому хороші оцінки».
Навчіть школяра ставити перед собою мету й завжди її досягати, адже той, кому це вдається, зазвичай успішний у житті. Ті, хто цього не робить і пливе за течією, не матимуть жодних яскравих подій. Досягаючи мети, людина не лише підвищує власну самооцінку, а й формує в собі переконання, що зможе досягти всього, чого захоче.
Це дуже важливо у період становлення особистості. А почати треба з малого.
* Передусім складіть разом перелік завдань. Порадьте школяреві завести записничок, де він нотуватиме завдання, що їх перед собою ставить. Важливо встановити термін виконання. Це привчить до організованості й дисциплінує. Визначте «винагороду», яку школяр отримає за досягнення мети.
* Складіть перелік перешкод, що з ними, можливо, доведеться боротися на шляху до досягнення мети. Спільними зусиллями розробіть план, як подолати ці перешкоди.
* Визначте підзавдання: розбийте великі завдання на багато дрібніших, так школяреві легше буде їх виконувати.
* Дайте дитині настанову, що не треба боятися вчитися. Коли щось не вийде з першого разу – не біда. Можна розповісти якусь історію із власного досвіду (скажімо, як вам вдалося з енного разу розв’язати задачку з геометрії).
* Хай дитина знайде друзів, чия мета збігається з їхньою (приміром, підтягнути хвости з історії, скласти нормативи з фізкультури), адже завжди легше долати перешкоди з кимось. За взірець школяреві становіть тих, кому це вдалося, але у жодному разі не порівнюйте власне чадо з відмінником, мовляв, він ось який білий і пухнастий, а ти нездара. Це дуже травмує психіку дитини, може навіть виникнути відчуття меншовартості.
Не забувайте заохочувати школяра. Якщо дитина бодай на малесенький крок наблизилася до здійснення мети, подякуйте їй за це. І повірте, що наступний крок буде набагато легшим.
Науковці довели, що, коли людина досягає мети, в її організмі виробляється допмін – гормон, який відповідає за почуття задоволення. Він стимулює ставити перед собою нову мету.
«ЛЮБІ МОЇ, ПОТЕРПІТЬ»
Вчитель початкових класів Любов СЕЛІВЕРСТОВА:
– Найважчий період для наших школяриків – то саме кінець навчального року. Не секрет, що шкільна програма не з легких, і дітям, а надто першачкам-шестиліткам, опановувати її ой як непросто. Нові теми в останній місяць навчання даються їм важко, тому доводиться щось вигадувати, аби зацікавити. Часто матеріал подаємо в ігровій формі, а навантаження мінімізуємо. Намагаємося більше гуляти. Навіть уроки трудового навчання проводимо на повітрі, а іноді замінюємо екскурсіями. До речі, батькам теж раджу не нехтувати прогулянками, а надто перед виконанням домашніх завдань, бо це добрий відпочинок. Неодмінно треба влаштовувати фізкультхвилинки, аби діти розім’ялися й змінили діяльність. Удома теж не лінуйтеся й робіть коротенькі перерви між виконанням домашніх завдань. А загалом кажу діткам так: «Любі мої, до кінця навчання залишилося кілька тижнів, тож постараймося ще трішечки, аби потішити батьків нашими успіхами. Знаєте, як вони зрадіють?! А потім усі підемо відпочивати на канікули. Уявіть, скільки цікавого на вас чекає! Та для цього треба попрацювати».
Оксана ГОЛОВІЙ
http://www.simya.com.ua
