Давно відомо, що людина потребує щоденного 8-годинного сну, проте історії відомі люди, що все життя приділяють сну 3-4 години: може, в збиток своєму здоров'ю, але не в збиток своїй кар'єрі – це точно. Учені з'ясували, що в людській популяції знайдено два варіанти гена: коротка і довга копія. Для досліджень була вибрана група добровольців, які не спали протягом 40 годин і періодично виконували тести на концентрацію уваги. Цей експеримент дозволив британським медикам довести, що здібність до тривалого неспання залежить від генів: люди з довгою копією гена PER3 гірше справляються з тестами після безсонної ночі, ніж люди з короткою копією. Тобто люди з довгою копією гена – це «жайворонки», які люблять рано лягати спати, а короткі – «сови», що залишаються бадьорими до пізньої ночі.
До речі, у людини може бути виявлена і коротка, і довга копія гена одночасно – і таких людей немало. Мабуть, саме вони можуть варіювати свій графік сну. Тобто якщо людині щодня вставати в 7 ранку, то чи навряд він не спатиме до 5-ти – це під силу хіба що так званим «голубам», або аритмикам. Фізично це просто неможливо, навіть для людини, що все життя зараховує себе до сімейства «сов». Звичайно, залишатися переконаною «совою», коли ваш офіс починає працювати з 8 ранку, – це нереально (якщо, звичайно, Ви не директор цього самого офісу). Тому типові «сови» – це звичайно люди творчі або всі ті, хто працює у вільному графіку. До речі, на замітку працедавцям: при прийомі на роботу можна побіжно поцікавитися у потенційного працівника: «сова» він або «жайворонок». Навіть якщо він, будучи «совою», старанно приходитиме на роботу до восьми ранку, від нього до полудня не буде ніякого толку. До речі, Ви знаєте, що збитки американської економіки від недосипання працівників щорічно складають $18 мільярдів? Бо до моменту, коли «сова», нарешті, сповнюється сил для праці на благо суспільства, робочий день добігає кінця. Тому далекоглядні керівники, якщо цінують своїх работников-«сов», могли б дозволити їм приходити на роботу години на 2-3 пізніше за інших, але залишатися після того, як робітники-«жайворонки» вже злетіли з своїх робочих місць.
Про те, що «сови» не вписуються в загальнолюдський режим існування, вже мовилося. При цьому найпарадоксальніше, що «сов» більшість – 30-40%, а «жайворонків» – 20-25%, але людство живе саме по «указці» останніх. Мабуть, вважається, що це правильніше з медичної точки зору, бо є і сумна статистика: інфаркти міокарду трапляються у «сов» в півтора рази частіше, ніж у «жайворонків». Крім того, «сови» набагато частіше страждають виразкою шлунку – напевно, тому що по ночах харчуються усухом'ятку, часто навіть не відходячи від комп'ютера. А ще «сови» більше палять (нічні пильнування дуже до цього розташовують) і набагато більше вживають кави і алкоголю. Одночасно, здоров'я у «сов», за загальними показниками, краще, ніж у «жайворонків»! У «сов» хороша пам'ять і краще розвинені розумові здібності, «сови» рідше піддаються паніці і не схильні дезорієнтації і т.д.
Російські «сови» благополучно сплять до полудня, а ось американські «пізні пташки» борються за свої права в рамках організації Nocturnal Society («Суспільство любителів ночі»). Аналогічна організація, що бореться за визнання і пошану людей-«сов», існує і в Німеччині. Члени цих товариств небезпідставно стверджують, що саме «діти ночі» врятували в стародавні часи людство від знищення. Але безсонне вранці людство, як неважко здогадатися, виявилося невдячним і дотепер намагається засувати «сов» на другий план. Але «жайворонки» повинні бути напоготові, адже всі головні справи відбуваються саме вночі. Тому не виключено, що, прокинувшись якось вранці, «жайворонки» опиняться в одному суцільному царстві «сов».
www.ualady.net