Традиції, їжа, ритуали: усе про те, як правильно відсвяткувати ВеликденьКоли ж вранці у неділю вони прийшли до склепу, то побачили, що варта спить непробудним сном, а кам’яна глиба більше не закриває печеру. Зайшовши всередину, усвідомили, що келія – порожня … Протягом 40 днів Ісус Христос 10 разів являвся своїм учням і народу, проповідуючи Вищу Істину. А у четвер - вознісся на небеса. То був великий, сонячний день, який дістав назву ВЕЛИКОДНЯ.
З того часу і православні, і католики віддають шану Спасителю, який прийняв мученицьку смерть во ім’я людства, але воскрес із мертвих!
Віруючий люд святкує це світле свято у визначені церквою дні та згідно з національними особливостями і багатовіковими традиціями. Ритуали святкування з плином часу перетерплювали певних змін, але основні засади залишилися єдиними для всіх.
Зокрема в Україні традиції святкування Великодня такі. Передує йому Великий піст, який починається за "7 сідмиць" до дня весняного рівнодення. Останній тиждень посту називається "Страсним", "Білим", "Чистим" або "Вербним". У ці дні не рекомендується вживати м’ясо, жири, спеції, молочні вироби, солодощі, алкоголь тощо. А найголовніше, це щоб "постилися не лише уста від їжі, а й очі – від споглядання сорому, слух – від голосу зваби, інші частини тіла – від гріховності".
Найважливішим днем Вербного тижня вважається четвер, який також називають "Страсним" або "Чистим". Цього дня слід до схід сонця скупатися, щоб змити всі свої гріхи, й тричі перехреститися вологими руками. Серед молоді було прийнято ворожити "на красу, добробут та щастя". Робили це на волоссі, пір’ї птахів, нитках одягу, листочках дерев та кущів. А ще прибирали в хаті, на городі, кололи порося, бо вважалося, "якщо у чистий четвер заколоти кабана, то сало буде чисте", готували ковбаси, розмальовували писанки і випробовували піч, випікаючи одну паску – для сонця.
Далі йде Страсна п’ятниця – день, коли завершують основні роботи по господарству. Забороняється співати, навіть божественних пісень, бо "хто співає у Страсну п’ятницю, той на Великдень плакатиме". Їсти можна лише городину: капусту, картоплю, огірки. Ближче до вечора господині готуються до випікання Великодніх пасок. Є певні традиції цього дійства:
– заводячи тісто, не слід нічого позичати, їсти, нікуди виходити;
– як підходить тісто, треба, щоб нікого стороннього в хаті не було, бо можуть "зурочити";
– садять паску у піч, примовляючи: "Паска зі столу у піч – нечисть з хати у ніч";
– після чого тричі хрестять всі кутки у хаті. Теж саме повторюють перед тим, як виймати вже готові паски.
Потім – Страсна субота, коли завершуються приготування до свята. Господині фарбують крашанки, адже, зроблені у суботу, вони зберігаються протягом усіх свят.
У різних народів існують свої традиції щодо кольору і приготування крашанок. Відомо, що яйце уособлює чудо Воскресіння із мертвих, а червоний колір символізує кров Господа. Майже всі православні віддають перевагу червоному кольору.
Втім, дехто не розрізняє крашанки й писанки, тому принагідно пояснимо, у чому відмінність між ними. Крашанки – це зварені курячі яйця, пофарбовані в червоний, жовтий, зелений, синій чи фіолетовий колір. Їх фарбують або у лушпинні цибулі, або у природних фарбниках, але обов’язково екологічно чистих! Писанки - сирі яйця, з яких висмоктана середина, а на спеціально оброблену шкаралупу нанесені символічні знаки, малюнки та зображення. Найуживанішими є такі:
трикутник – символ тримірності: Вода – Земля – Повітря або Чоловік – Жінка – Дитина;
ромб – родючість, жіноче начало;
квадрат – знак безмежності, символ духовності, Неба, Космосу;
крапочки – небесні зірки;
крапочки у ромбі – засіяне поле, зерня;
крапочки у хресті – сльози Діви-Марії;
гілочка сосни (смереки) – символ юності, вічного життя, відродження природи;
квіти – обличчя ненароджених дітей;
дерево – сім'я, рід, спадковість поколінь;
крона дерева – небо;
три квітки на кроні – Сонце, Місяць, вранішня Зоря;
хрест – чотири темпераменти людини; у християнстві – символ страждання;
зірка – душа людини;
сонце – вічність, життя, добробут.
В України писанки та крашанки мають свої характерні особливості: у північних регіонах – переважають геометричні малюнки, у поєднанні червоного та білого кольорів; у центральних – рослинні мотиви та жовто-зелені кольори; південні краї використовують складні малюнки та яскраві кольори.
До речі, науковці створили класифікацію розпису писанок, а найповніша їх колекція зберігається у Коломийському музеї писанкарства на Прикарпатті.
Та повернімося до крашанок. Отже, приготувавши й виклавши їх на пророслу зелень вівса або пшениці, люди моляться й відпочивають, готуючись до Всенощної. Після заходу сонця у хатах запалюють свічки й лампадки. Це символізує багаття, біля якого грілися у Гефсиманському саду апостоли в останню ніч Христа.
Ввечері віруючі йдуть до церкви, несучи у кошиках "свячене", що складається з паски, сиру, хліба, масла, сала, ковбаси ну і, звичайно, крашанок. А тим, хто залишається вдома, не бажано роздягатися й лягати спати – "щоб нечиста сила не наснилася", а тим більше щось їсти – "бо сатана у рота скочить і всі кишки виїсть"!
Як тільки починається передзвін до заутрені, виносяться хоругви і хрест, щоб всі прихожани разом зі священиками могли обійти навколо церкви. Читаються молитви і всі люди вкотре з радістю вірять у Воскресіння Ісуса Христа та переповнюються цими почуттями. Перед читанням молитов віруючі розкривають свої кошики, запалюють у них свічки, моляться за благословення і дякують Господу за прихід Великоднього торжества. Священик освячує їжу святою водою і вітає людей словами: "Христос Воскрес!". У відповідь належить казати: "Воістину Воскрес!"
ВЕЛИКДЕНЬ! Повернувшись додому, сім’я сідає до столу, щоб розговітися після довготривалого посту. Перед прийняттям їжі необхідно прочитати "Отче наш". Обряд розговіння відбувається так: на стіл ставляться страви, "оковита" або Кагор, гілочка освяченої верби, смажене, парене, варене, паски та крашанки. Спершу їдять паску, шинку, потім решту. Пити треба обережно, не напиваючись, бо "як уп’єшся на розговинах, то цілий рік будеш ходити немов у півсні, так тебе Бог покарає". Після розговіння – водою, якою омивали освячені писанки, треба умити обличчя і руки, щоб захиститися від наговору і ворожіння, а у дівчат та молодиць – щоб розквітала краса та врода. Шкаралупки крашанок господарі подрібнюють і кладуть у землю – для врожаю, під ліжко – для здоров'я, під поріг, підвіконня, за одвірок – для захисту від злих чарів, зазіхання та зурочення. Освяченими писанками "викачують" хвороби.
Цього дня суворо забороняється будь-яка робота. Люди ходять в гості, сповіщають добру новину: "Христос Воскрес!", при цьому прийнято тричі "христосатися" (цілуватися). Також потрібно простити ворогів і при зустрічі вітати їх, як своїх друзів. У молоді свої забави: вони танцюють, гойдаються на гойдалках, "христосуються", б’ються крашанками – чия "сильніша", той і виграв. Хлопці обливають дівчат "водою", того цей день й називається "обливальний понеділок", а дівки кидають у хлопців "тістом" (цукерками, тістечками). Тому, хто припав до вподоби, дівчина дарує крашанку, дістаючи її з-за пазухи. А щоб наснився віщий сон, кладе крашанку на ніч під подушку.
Великоднього понеділка прийнято вітати (переважно дітям) своїх родичів, хрещених батьків, дідів, бабів, приносячи у подарунок паски та крашанки. Такі діти називаються "христосувальниками", або "волочільниками". Звідси і друга назва – "волочільний понеділок". Хрещені батьки обов’язково мають дати дрібні гроші, цукерки та всякі різні солодощі. Всі вітають один одного: "Христос Воскрес!" і відповідають: "Воістину Воскрес!" та цілуються...
У наші дні у деяких місцевостях дещо переінакшують це привітання, ніби актуалізуючи його. Ось так: "Христос Воскрес, воскресне й Україна!" "Воістину!.."
http://kiyany.obozrevatel.com
Переклад: http://buket.ck.ua
