Першого з відомих історії меценатів звали Гай Цильній Меценат. Можливо, у мистецтва були й інші покровителі, але саме він прославився на цьому поприщі настільки, що це ім'я згодом стало загальною назвою. Переконаний монархіст, Гай Цильній рано увійшов до найближчого оточення
Октавіана – майбутнього імператора Августа. Вважаючи його найбільш близьким до ідеального образу правителя, Меценат допомагав йому сходити на престол, всіляко підтримував, проявляючи талант і енергію, допомагав вирішувати проблеми: мирив з Антонієм, наприклад, заспокоював народні заворушення, попереджував змови. Коли Август залишав Рим, то залишав замість себе Мецената.Фактично займаючи позицію другої людини в державі, будучи радником і довіреною особою імператора, він ніколи не обіймав жодної державної посади. При цьому не запобігав перед монархом і не приховував своїх поглядів, навіть якщо вони відрізнялись чи навіть суперечили намірам останнього. В це важко повірити, але справа була … в дружбі, яка виявилась настільки сильною та міцною, що навіть давала можливість Гаю Цильнію, не церемонячись, гасити спалахи августійшого гніву, до якого правитель був схильний.
Збереглося, наприклад, цікаве історичне свідоцтво про те, як Меценат не дав Августові підписати смертні вироки. Він зупинив його словами: «Surge tandem, carnifex!» (Та досить уже, м'ясник!). І навіть після того, як по-родинному попередив брата своєї дружини – учасника змови проти влади, що таємний умисел розкрито, Гай Цильній Меценат не втратив дружби імператора, хоч і був відсторонений від участі в державних справах.
У нього був розкішний палац на Есквілінському пагорбі, оточений не менш розкішними садами. Під час розкопок там було знайдено чимало художніх цінностей, на вулиці Мерулана до цих пір стоїть «зал Мецената». Там він віддавався задоволенням, не приховуючи своїх епікурейських пристрастей до насолод: ця людина скрізь і всюди була щирою. Створивши літературний гурток, Меценат зумів створити в ньому доброзичливу атмосферу, яка стала основою для дружби учасників. За їх численними свідоцтвами, там не спостерігалось ні надмірної честолюбності, ні заздрощів, ні інших низьких мотивів. Взагалі, союз був дивний, рідкісний для світу мистецтва. Але, можливо, цей патрицій володів не тільки рідкісним відчуттям на таланти, що визнавалося сучасниками, але й сприймав їх лише в поєднанні з високою духовністю?!
А як Гай Цильній піклувався про своїх підопічних! Він всіляко їх підтримував і захищав. Вергілію надав підтримку в судовій тяганині з одним центуріоном, клопотав про повернення відібраного маєтку. Горацію подарував свій маєток… До речі, про Вергілія. Він 10 років писав свою «Енеїду», не показуючи жодного рядка навіть на вимогу Августа, і весь цей час перебував на повному державному забезпеченні. Без участі Мецената подібне було б неможливим.
Треба сказати, літератори, яких він зібрав навколо себе, виявилися вдячними (що
зайвий раз підтверджує характеристику атмосфери цього гурту), напевно, дух благородства, яким вирізнявся їх благодійник, був притаманний і їм самим. І Вергілій, і Горацій (і не лише вони) оспівали Мецената в своїх творах. Він і сам писав (щоправда, був розкритикований у більш пізні часи), але, захоплений турботою про таланти Риму, не забезпечив збереження власних праць, із яких збереглись лише фрагменти. Помер Гай Цильній Меценат у восьмому році до н.е. Смерті передувала тяжка хвороба. Його заповіт передбачав передачу всього майна (а це був дуже багатий маєток) Августові і містив останню волю померлого: щоб імператор взяв на себе турботу про Горація.
Ім’я його живе і донині, означаючи те, чим більше всього прославився Меценат у житті – опікою над талантами.
http://shkolazhizni.ru/
