Останнім часом фахівці почали спостерігати цікаву тенденцію: багато людей повертаються до старовинних віросповідань, в тому числі й до рідновірства. Рано-вранці на Замковій горі у Києві зібралася громада старовірів. Приблизно двадцять осіб різних вікових категорій стали в одне велике коло. На середині, біля кам'яного жертовника, розташувався жрець. Він промовляє молитви і керує церемонією. Поки на капищі розпалюють багаття, учасники дійства беруться за руки і водять хоровод навколо нього. При цьому люди повторюють добре відому з дитинства приказку: «гори-гори ясно, щоби не згасло»... «Багато хто плутає нас з язичниками і неоязичниками, — розповідає волхв «Родового вогнища рідної православної віри» Твердислав. — Останні, не маючи спадкової лінії передачі знань, на основі фольклорних джерел намагаються відновити віру предків. Намір, звичайно, добрий, але наша віра ніколи не вмирала, і, відповідно, відроджувати її не потрібно».
Якщо вірити легендам, то перші громади «Родового вогнища» створили ні мало ні багато, а 25 тисяч років тому. До речі, якщо вірити цим же легендам, то боги Сварог і Лада, спустившись із небес, передали ведичні знання богу Миру, і сталося це на Алатир-горі (територія Голосіївського лісу). До 1933 року організація вела активну громадську діяльність, потім припинила своє існування і почала знову працювати лише 2005 року. На сьогодні в усій Україні існує 83 громади ведичного православ'я, і близько 250 за кордоном.
Рідновіри проводять свої обряди біля спеціально побудованих капищ. Одне з них і, до речі, єдине «офіційне» в столиці, розташоване на Замковій горі (її ще називають Хоревицею). «Це капище ми відновили, насправді воно існувало ще за часів князя Володимира», — розповідає Твердислав. Це ж капище — пристрасть недоброзичливців рідновірів. Його неодноразово руйнували й поганили, але, говорять рідновіри, до витівок «релігійних фанатиків» їм діла немає. «Нас це навпаки зміцнює в своїй вірі», — пояснюють вони. Так і, крім того, сотні таємних капищ надійно сховано в лісах по всій Україні.
До речі, це й наштовхує на думку про криваві ритуали... «Суть обрядів — взаємодія з Богами, вищими силами. Наша жертва їм — робота над власним самовдосконаленням, символ цього суриця — молоко і хліб, як знак роботи на полях, — продовжує Твердислав. — Жертва обов'язково має бути безкровною. Вбиваючи життя, ми обрізаємо гілочку від Роду Всевишнього. Тому більшість із нас вегетаріанці. Поширений міф про те, що наші предки вбивали людей та приносили в жертву Богам немовлят, — усього лише міф, казка, це не про нас».
Під час ритуалу жрець приносить у жертву молоко, а потім колом кожен із членів громади відриває собі шматочок чорного хліба і, вимовляючи молитву, кладе його в багаття. Виглядає все це дійство досить незвично. Тим більше, що серед парафіян і підлітки в джинсах, і солідні жінки. «Чому ви дивуєтеся, ми ведемо абсолютно нормальний спосіб життя», — пояснили рідновіри. Наприклад, студент Віктор Гомон на суботнє поклоніння прийшов із друзями. Говорить, що про рідновірів довідався через інтернет. «Вирішив прийти тому, що відчув, що віра рідна», — розповідає Віктор. Батьки почин сина підтримують. «Мені ще в дитинстві батько про це розповідав», — пояснює студент.
У більшості випадків члени громади звичайні люди, які ходять на роботу, заробляють гроші й поза громадою називають себе іншими іменами. Річ у тім, що коли людина приходить до рідновірів, їй потрібно зректися своєї старої віри та пройти обряд ім'янаречення. І волхв призначає нове, стародавнє слов'янське ім'я. Звичайно імена мають своє значення. Наприклад, слов'янське ім'я першого заступника охоронця «Родового вогнища» в київській окрузі Сергія Кривого — Борей, це назва північного вітру.
У громаді є своя чітко налагоджена ієрархічна система. Старости відповідають за адміністративні питання, жерці та волхви за духовні, і вважаються головними. Громада фінансується, зі слів рідновірів, лише на пожертви парафіян. «У принципі, таке поняття як «десятина» існує, але лише добровільно і від чистого серця», — пояснює Борей.
РІДНОВІРСТВО І ТРОХИ ХРИСТИЯНСТВА
Найцікавіше — це те, що у рідновірів збереглися традиції стародавніх обрядів. Так, з початку року і до його кінця свята проходять за певним циклом — колом Сварожим. Цікаво, що бенкети й учти також вважаються стародавньою традицією, без якої не обходилося жодне свято. Ритуальні бенкети, які називалися «братчинами», відбувалися після кожного богослужіння. Але найголовнішими святами вважаються народження, весілля й похорон. І, до речі, останній — саме свято... Стародавні рідновіри сприймали відхід у інший світ, як з'єднання з родом, що апріорі не може бути скорботним.
На зимове сонцестояння, 21 грудня, починається Різдвяне свято. І з цього приводу в громадах прийнято готувати дванадцять чи тринадцять різних страв, читати спеціальні молитви. Цікаво й те, що рідновіри не намагаються чітко виділити погане й добре, чорне й біле. Навпаки, за їхньою логікою все в світі має бути гармонійним, тому вшановувати потрібно як богів світла, так і пітьми. Так, наприкінці березня відбувається Навське свято, яке символізує ніч. У цей день заведено купатися, обмиватися водою й поминати небіжчиків. Аналог звичного нам Восьмого березня у рідновірів проходить під знаком богині Лади. Вона позиціонується як мати землі. А ось 23 лютого прийнято відзначати в липні — це дні, присвячені богу Перуну, який володіє силою над громом і блискавками. А свято бога Купали в ніч перед літнім сонцестоянням вважається ніччю кохання. За час весняних колядок юнаки та дівчата, які припали до душі одне одному, з'єднуються в пари. А наступного дня після свята прохають благословення в батьків і волхвів.
У серпні проходять обряди, присвячені Спасам. Деякі історики твердять, що за сивої давнини таких днів було дуже багато, і фактично їх присвячували кожному новому плоду і овочу. Цікаво, що більшість учених сходяться на думці, що релігії рідновірів та поганців багато в чому схожі з християнством. Наприклад, навіть після служби в церкві батько родини освячував вогнем чи водою будинок, худобу чи поля. А термін «православ'я» спочатку належав... також рідновірам. І означає «славлення богів Прави». Прав — закон, який керує всесвітом, а славлення — ритуал, урочисте богослужіння. «Християнство, будучи досить молодою релігією, запозичило велику кількість свят і обрядів, які переробили на свій копил, — розмірковує волхв Твердислав. — Так, свято Купала поєднали з народженням Іоана Хрестителя, зимове сонцестояння — Різдво Божича Коляди — з народженням Ісуса Христа, хоча він народився у вересні...»
Православна церква з деякими висловленими думками все ж таки згодна... «Частка правди в цьому є. Але обрядам надано зовсім іншого значення, більш духовного і піднесеного. Все інше — натяжка, щоб привернути до себе увагу», — вважає протоієрей, благочинний центральної округи міста Києва, глава всеукраїнського православного педагогічного товариства Анатолій Затовський. Взагалі, за словами священика, православна церква до рідновірства ставиться негативно, але не вороже. «Скоріше вельми стримано», — пояснює отець Анатолій.
РІДНОВІРИ «БЕРУТЬ» ФЕМІНІЗМОМ
У рідновірів є один головний бог Рід і багато інших, які відповідають за різні функції — Боги води, сонця, вітру і так далі. «Вони діють як єдиний організм, але в кожного органу своє призначення», — пояснює Борей. Рідновіри прагнуть обожнювати природу, і багато з фахівців вважають, що саме це спонукає сучасних людей змінити віросповідання. Та й, окрім того, в рідновірських громадах жіноче та чоловіче начало рівні. «Старі вірування дійсно повертаються. Вони локальні — начебто прив'язані до місцевості. Вони за духом відповідають впливовим соціальним рухам — регіоналізму, екологічному руху «зелених» та фемінізму. І ще — вони плюралістичні. Це особливо важливо для суспільств із високим культурним різноманіттям. Сьогодні неоязичництво в цивілізованих країнах може здатися екзотикою, але важко заперечувати те, що споконвічно європейські, політеїстичні релігії шанування природи, які визнають як богів, так і богинь, з'явилися знову й посіли своє місце в сучасному світі, — розповідає філософ Володимир Шкода, — цікаво, що матеріалісти та неоязичники, при всіх їхніх відмінностях, зближуються в розумінні статусу природи. У тому сенсі, що перші виходять із принципу «природа сама собою» (не створена й не залежить від свідомості людини), другі розглядають її як теофанію, чи маніфестацію божества, власне, ототожнюючи божество з природою».
І, до речі, фахівці впевнені, що рідновірство та поклоніння природі в Україні збереглися краще, ніж у будь-якій іншій країні. У нас навіть можна перейняти знання предків як бути здоровим, щасливим і управляти стихіями. Для цього рідновіри створили Академію розвитку людини «Родосвіт» і Православну академію вірознавства. Зараз же рідновіри мріють втілити в життя проект «Острів богів». На Замковій горі в Києві вони планують облаштувати духовно-просвітницький парк відпочинку та місце поклоніння всіх слов'ян.
http://www.day.kiev.ua
