До Різдва готуються довго і ретельно. Це єдиний привід, коли навіть найскупіші люди щедро витрачаються на подарунки рідним і близьким. Вулиці і будинки перетворюються на строкаті святкові атрибути зимового свята.За деякими достовірними даними, перші різдвяні ялинки з’явилися в Німеччині у VIII столітті. Однак людство не відразу стало прикрашати це дерево. Та й у дім ялинка прийшла не відразу.
Традиція ставити й прикрашати в домі зрубані ялинки з’явилася дев’ятьма століттями пізніше. А спочатку усе було з точністю до навпаки. Різдво в Німеччині відзначалося саджанням молодих ялин.
Перше згадування про ялину пов’язане з ченцем Святим Боніфацієм. Боніфацій читав друїдам проповідь про Різдво. Щоб переконати ідолопоклонників, що дуб не є священним і недоторканним деревом, він зрубав один з дубів. Коли зрубаний дуб падав, він повалив на своєму шляху усі дерева, крім молодої ялини. Боніфацій представив виживання ялини як диво і вигукнув: «Хай буде це дерево деревом Христа!» Так ялина стала священним деревом Христа, пов’язаним з його народженням.
Тим часом трактування дерева як символу життя – традиція, давніша ніж християнство, і не належить до якоїсь певної релігії.
Задовго до того, як люди почали святкувати Різдво, жителі Древнього Єгипту в грудні, у найкоротший день року, приносили зелені пальмові гілки в свої домівки як символ перемоги життя над смертю. Римляни на честь бога землеробства прикрашали будинки зеленим листям під час зимового свята Сатурналій. Жреці-друїди вішали на дубові гілки золоті яблука під час свята зимового сонцестояння. У Середні віки вічнозелене дерево з червоними яблуками було символом свята Адама і Єви, що відзначалося 24 грудня.
Але повернімося в Німеччину. Вже 1561 року (про це згадується в одному німецькому джерелі) були встановлені обмеження: у Різдво в домі може стояти тільки одна ялинка.
У XVII столітті Різдвяна ялинка вже була розповсюдженим атрибутом Різдва в Німеччині і скандинавських країнах. На той час ялинка прикрашалася фігурками й квітами, вирізаними з кольорового паперу, яблуками, вафлями, позолоченими прикрасами, цукром. Сама традиція наряджати ялинку пов’язана з райським деревом, обвішаним яблуками.
Успіх Різдвяної ялинки в протестантських країнах був чималим завдяки легенді про те, що сам Мартін Лютер започаткував традицію запалювати на ній на Різдво свічки. Одного разу ввечері він ішов додому, складаючи проповідь. Мерехтіння зірок у верховіттях ялин вселило йому благоговіння. Щоб продемонструвати цю чудову картину своїм рідним, він поставив ялинку в головній кімнаті, приладнав на її гілках свічки й запалив їх.
Однак такий вантаж був, безумовно, занадто важкий для дерева, тому німецькі склодуви почали виготовляти порожнисті скляні ялинкові іграшки, щоб замінити фрукти й інші громіздкі прикраси.
Своєю популярністю в Англії Різдвяна ялинка зобов’язана німецькому принцу Альбертові, чоловіку Королеви Вікторії.
У XVII столітті німецькі іммігранти привезли традицію Різдвяної ялинки в Америку.
Перші вуличні Різдвяні ялинки з електричними гірляндами з’явилися у Фінляндії тільки в 1906 році.
Леся КОЗАЧУК, www.obozrevatel.com.ua
