Рукавички закладають таємницю паняночки. Українські дівчата дедалі частіше звертають увагу на подібні аксесуари, яким завжди раді чоловіки. Здавалося б, що в тих рукавичках весільних, а в них захований шарм, мрії, почуття та загадковість панянки. Доповнюючи одяг рукавичками, жінка почувається вишуканою і дорогою.Рукавички – аксесуар, пошитий таким чином, аби повністю закривати кисть руки, кожний палець окремо, від зап’ястка і вище. Вони підкреслюють красу жіночих рук.
Як прикраса і захист рук рукавички стали знаменитими в стародавні часи. Вони були знайдені в єгипетських пірамідах епохи XXI династії.
Розвиток форм рукавичок був направду еволюційним. Спершу їх створювали у вигляді мішечків без отворів для пальців, потім рукавиці (відповідник російською «варежки»). Власне, відомо, що паняночки Єгипту та Риму носили рукавиці з пальцями, вони захищали руки протягом роботи та їжі.
Особливості значення рукавичок
Рукавички мали символічне значення, особливо права. Їх потрібно було знімати при наближенні до особи, що займає високу посаду, чи при наближенні до вівтаря. В цьому звичаї є подвійне символічне коріння: захисне вдягання – знята рукавичка свідчить про роззброєння перед старшими, в той час цей жест – знак відкритості і щирості задумів.
А от сьогодні, якщо пані, що подає руку чоловіку, знімає рукавичку, це каже про її прихильність до нього. Тож тримайтесь чоловіки, якщо жінка наважилась зняти рукавичку, отже ви їй до вподоби і маєте шанс.
Культ рукавиці
В епоху Середньовіччя та Ренесансу існував культ рукавиць. Отримували рукавички рицарі при освяченні в звання, єпископи при отриманні сану, міщани на знак привілеїв. Іменем королівської (єпископської) рукавиці дозволялось торгувати, чеканити монети, збирати податки. Нарівні з печаткою рукавиця засвідчувала волю влади заможних. Суддя вершив правосуддя тільки в рукавицях. Багато прикрашена рукавиця із червоного сукна була символом Священної Римської Імперії.
Цікаво
Виклик – рицарі кидали рукавицю до ніг.
Ганьба – рукавицею били по обличчю, подібна неслава змивалася тільки кров’ю.
Панянки дарували рукавичку рицарям – своєму обранцю. Він у відповідь прикріплював її до поясу чи шлему, готовий на подвиги та будь-які божевілля заради коханої.
Етикет, або Ні хвилини про себе
В побутовому етикеті XIX ст. вмінню користуватися рукавичками (правильно обрати колір, відповідний матеріал для ситуації) надавалось велике значення. Це дозволяло визначити місце людини у суспільстві, зрозуміти, чи особа знайома з холодними правилами етикету, оцінити виховання і належність до того чи іншого кола. В той час рукавички формували певну думку про людину. Все було суворо і стримано, але кожен невірний крок, що стосувався носіння рукавиць, ретельно фіксувався.
Правила поведінки панства
*В XIX ст. були особливі правила при вбиранні рукавиць.
*Вживаючи їжу, рукавиці залишались на руках. Навіть, якщо ставався такий трафунок, що тріснули, доводилось терпіти і не знімати цей особливий аксесуар.
*Багатим людям не пасувало у вищому колі з’являтись без рукавиць.
*Візити супроводжувались носінням рукавиць у тон костюму.
*Білі рукавички вбирали на особливі події, якими були – весілля, причастя, бал, великий вечір, панське відвідування театру. На ці події носили лайкові рукавиці. *Білі рукавички були винятковим додатковим елементом для жінок, що займали ложу у театрі. В інших випадках колір рукавиць залежав від вбрання слабкої статті, у чоловіків – від ситуації: прогулянки, візити, мисливство, клуби.
*У день було прийнято носити світлі рукавиці, а ввечері – темні.
*Вдягати рукавиці дозволялося вдома. На вулиці – вершина непристойності.
*Чоловіки та жінки не виходили з дому без рукавиць.
*В багатьох випадках панство залишалось у рукавицях і в приміщенні.
*На запрошених обідах рукавиці знімали тільки сідаючи за стіл. Потім їх ховали у кишені або ж залишали на колінах. Ставити рукавиці біля свого прибору вважалося неприпустимим.
*Вдягали рукавиці знову після обіду. Раніше провівши цю процедуру, панство давало сигнал господині, що час вставати з-за столу.
*Якщо на званому вечорі знайшовся бажаючий зіграти на фортепіано, то і тут були свої правила. Знімати рукавиці вартувало, сівши за інструмент, а вдягати – після закінчення гри.
*Танцювати без рукавиць або ж в одній – вважалось вкрай непристойно.
Гарний час був у XVIII ст.. Тоді театральні, весільні рукавиці шили із лайки, шевро, шеврету, в’язали із пряжі та ниток (мереживні весільні рукавиці, в’язані рукавиці). Шилися тільки з певною вимогою - щільне облягання ніжної руки жінки і підкреслювання її краси протягом церемоній. Гарно облягаючи, рукавиці придають елегантність ансамблю одягу, тому майстри слідкували за розміром руки.
Стільки часу минуло, але рукавички залишаються чудовим аксесуаром на свята чи будні. Ця прикраса невід’ємна на твоєму весіллі. Рукавиці звичні, якщо звертати увагу на крій, який витончено обгортає руку жінки. Довжина їх може змінюватись, а тому створюють різні моделі: класичні – трішечки вище зап’ястка, укорочені – до долоні, вечірні – до ліктя і вище аж до плеча, а також модель з урізаними пальцями.
Вибір цих особливо вишуканих аксесуарів залежить від пори року та моделі плаття. Влітку почуватимешся чудово в мереживних чи тонких ниткових варіантах. Взимку тоді підійдуть рукавиці з лайки, шевро і шеврету.
Таємниці рукавичок на вушко
*Довгі рукавички підуть до весільних суконь, в яких відкриті плечі.
*Тканина рукавичок не може мути товстіша від матеріалу сукні.
*Вони повинні гармоніювати за стилем та кольором з сумкою, взуттям.
*Вибирай рукавички до плаття, а не навпаки.
*Рукавички до ліктя створюють зоровий ефект трішки повнішої та коротшої руки, ніж зазвичай. Маленькі, що ледь закривають ніжну долоню, роблять руку довшою та тоншою.
Створи свою загадку на весіллі!
Автор: Ірина Новоставська
http://www.para.te.ua/
