Вони дивляться в обличчя одне одному в очікуванні танцю. Могутня музика бандонеона (інструмент, який акомпанує танго) стає дедалі голоснішою. Чоловік починає рух. Жінка відчуває напрям і темп. Тепер ці двоє – дзеркальне відображення одне одного. Це прелюдія спілкування між Чоловіком і Жінкою. Не обов’язково знати людину чи прагнути пізнати її. З кожним партнером танець інший. Магія танго – почалася.Танго – мова кохання
Про цей танець можна говорити багато і будь-яка розповідь буде цікавою. Можна згадати історію народження аргентинського танго – історію емігрантських кварталів Буенос-Айреса кінця ХІХ – початку ХХ століть, де люди з усіх куточків Європи створювали нову культуру. Згадати бурхливі події, які розгорталися навколо цього танцю в наступні роки.
За свою столітню історію танець пережив багато: ним захоплювалися, а потім забували, канонізували і піддавали анафемі. Можна розповісти про видатних виконавців аргентинського танго – музикантів і танцюристів. Все це не так важливо. Головне – суть: гармонія у стосунках між чоловіком і жінкою, те, що дозволяє їм стати одним цілим, що повертає втрачений рай і мрії про кохання. Танець, який народився в борделях Буенос-Айреса з часом став одним з найбільш респектабельних і навіть аристократичних.
Аргентинське танго ніколи не було просто танцем. Це була ціла культура, яка з часом перетворилася на окрему філософію. «Танго – це діалог чоловіка та жінки, питання і відповідь…» Цей вираз найбільш влучно відображає природу цього загадкового танцю.
Танго повертає нам те, що відібрала в нас жорстока реальність: безпосередність емоцій, безкінечність можливостей, єдину істину і найбільшу таємницю – кохання… Танго — не танець, танго – мова, універсальна мова почуттів, яка вчить нас чути і розуміти одне одного. Тільки тоді, коли ми навчимося цьому, то зможемо танцювати справжнє танго.
Основний принцип танцю – імпровізація. Головний і беззаперечний закон танго – «вести-слідувати». Усе в руках чоловіка. Він визначає картину танцю, приймає рішення про те, що трапиться далі. Партнер — основа танцю, його фундамент. Партнерка завжди слідує за ним, відгукуючись на найменший імпульс. Саме вона творить ту особливу красу, притаманну лише танго, розфарбовує картину. Разом вони повертають втрачену гармонію.
Стилі танго
Подібно до мови з безліччю діалектів, існує безліч стилів танго. Історія танцю не має письмових джерел, тож про еволюцію, виникнення і зникнення тих чи інших стилів ми можемо говорити, виходячи з розповідей старих мілонгеро (танцюрист якогось конкретного стилю танго). До того ж, у кожної пари є свій стиль. Основним у виборі стилю є місце, де ви танцюєте: клуб, сцен або інший просторий майданчик. Виходячи з цього, стилі можна умовно поділити на клубні і сценічні. До клубних відносяться: орільєро, танго де салон, мілонгеро, танго лісо, танго нуево. До сценічних: танго «на експорт» і танго «фантазія» або шоу-танго.
Танго канженге
Належить до стилів 20-х – 30-х років. Танцювали його переважно в закладах з сумнівною репутацією. У сорокових роках, з появою клубів, стиль канженге практично зник, поступившись місцем клубним стилям танго. Далі танго почали ділити на салонне (танго де салон), апіладо, лісо, конфітерія і орільєро. Апіладо, лісо, конфітерія і орілльєро характеризуються закритою позицією. Партнери нахилені одне до одного, при цьому відчувається невеликий тиск партнерки на груди партнера.
Танго орільєро
Стиль, який зародився на околицях Буенос-Айреса, «орільях». Таким чином він знаходився «за межами» поширеного в той час стилю танго. Сьогодні орільєро притаманні швидкі рухи і велика кількість прикрас, для виконання яких необхідний вільний простір.
Танго де салон
Стиль 40-х років. Цей період вважається Золотим Віком танго. Розроблений Петролео (справжнє ім'я Карлос Альберто Естевес). Характеризується повільними виваженими рухами. Має всі основні кроки і фігури танго. Акцент робиться на точність виконання. В танго де салон кожний партнер знаходиться на своїй вісі. Є відкритий і закритий салон, які танцюють у відповідних позиціях. У наш час стилі салон і орільєро об'єдналися в салонний стиль танго. Салонне танго в свою чергу, частіше називають стилем мілонгеро. Але і танго де салон і танго мілонгеро протилежні до сценічного танго.
Танго лісо
Характеризується відсутністю вишуканих фігур і фантазійних зв'язок. Використовуються лише основні кроки і фігури танго. Вправно закручені фігури, наприклад, стрибки та інша атлетика, не виконуються.
Танго «на експорт»
Зразок негативного ставлення мілонгерос Буенос-Айреса. Це танго без душі, яке виконують у кабаре Парижа, Нью-Йорка, Берліна або Токіо. Воно позбавлене всього того, що робить його близьким до душі аргентинця. Виконавці демонструють видовищні па та штучну пристрасть, щоб принести більше задоволення публіці, яка прагне екзотики.
Танго – «фантазія» або шоу-танго
Гібрид кількох стилів. Як балет чи фламенко, це особлива форма мистецтва. Виконується професійними танцюристами. Об’єднує традиційні кроки танго і фігури балету, бальних танців, елементи гімнастики, фігурного катання. Це танго можна побачити, якщо придбати білет на танго-шоу. Серед основних рухів використовуються стрибки, оберти – все, що хореограф та виконавці вважають за потрібне продемонструвати публіці. Музика, яка при цьому не обов’язково має бути «справжнім танго», а наприклад, джазом чи аранжуванням класичної мелодії.
Танго нуево
«Нове танго», якому надає перевагу молоде покоління танцюристів. Вимагає хороших фізичних даних. Популярне в Європі. Характеризується аналітичним підходом до розробки варіантів кожного кроку і виконуваних фігур. Останні вимагають дотримання відкритої позиції і вільного простору. Рухи широкі. На мілонгах у Буенос-Айресі танго нуево не танцюють.
Клубні і сценічні стилі танго
Відрізняються вони не тільки за місцем виконання і технікою, але й за характером. Для клубних стилів притаманна камерність, щирість, імпровізація. Для сценічних – віртуозна техніка виконання, демонстративність рухів і фігур.
Основи аргентинського танго
Аргентинське танго – імпровізований танець, який складається з таких елементів: прогулянка, оберт, зупинка і прикраса. Танго нагадує мозаїку, яка кожного разу складається по-різному, але в результаті являє собою постійну красу. Жінки і чоловіки урізноманітнюють танець за рахунок власних стильових рішень, які надають кожному танго унікальність і непередбачуваність. Не зважаючи на те, що тангерос (танцюристи танго) дотримуються певних правил побудови танцю, вони ніколи не знають напевно, яке танго вийде сьогодні, які прикраси вони будуть використовувати, як сприйматимуть музику. Саме несподіванки надають танго такої привабливості.
Танго танцюють проти годинникової стрілки. Танцюристи намагаються триматися краю танцполу. Якщо б ви мали змогу подивитися на танцюристів згори, помітили б, що вони рухаються подібно річці – плавно і швидко, іноді зупиняючись для кружляння у вирах.
Відвідування уроків танго
«Якщо ви тільки починаєте вивчати танго, відвідування групових занять – найкращий спосіб познайомитися з цим танцем. Запишіться на уроки і регулярно їх відвідуйте. Вчитися танго непросто. Періодичність, з якою ви будете це робити, впливає на результат», – пояснює Вікторія, яка викладає аргентинське танго в танцювальному кварталі «Фіделіо».
На уроках вас мають навчити усіх класичних елементів. Танго – це танець, який побудований на кроках, тому в першу чергу необхідно тренувати саме цю його складову. Оскільки просто крокувати ви вже вмієте, тож тепер необхідно навчитися робити це разом із партнером. Один з найкращих компліментів, який може отримати танцюрист – «О, в тебе такий класний крок!». Хороший вчитель танго завжди дає на заняттях серію вправ на ходу.
Після того, як ви зможете крокувати, будете вчитися повертати, раптово зупинятися, танцювати в умовах переповненого танцполу, розпізнавати різні види музики танго. Вас будуть вчити імпровізувати. «Танго – це танець, що твориться саме в цю мить, саме з цією людиною. Це не згадування па, які кожного разу виконуються в однаковій послідовності. Імпровізація – одна з найкращих преваг танго, яка робить цей танець нескінченно цікавим, - каже Євген, партнер Вікторії з викладання танго в танцювальному кварталі «Фіделіо».
Чи потрібен партнер?
Ганна, викладач танго в школі танцю «Tango Del Alma» зауважила: «Щоб почати вчитися танцювати танго, постійний партнер не потрібен. На заняттях присутні багато людей, і, зазвичай, далеко не кожен має пару. Тих, хто прийшов сам навіть більше ніж тих, хто прийшов з парою. Якщо на заняттях спостерігається різниця в кількості чоловіків і жінок, тоді ми просимо наших учнів танцювати один з одним по черзі. Нехай відсутність партнера не стає перепоною вашому навчанню — приходьте на заняття і партнер неодмінно знайдеться».
http://www.lady-m.com.ua
