В давні часи до Різдва готувалися заздалегідь — ще від дня Спиридона (25 грудня). Мили і прибирали в хатах, упорядковували в хлівах, білили, прали, заготовляли дрова і корм для худоби. Адже всі господарські роботи мали закінчитись до настання святвечірнього дня.До хати заносили необмолочений пшеничний чи житній сніп, що спеціально зберігали від часу обжинків. Його ставили на найпочесніше у хаті місце — під образами. Ялинка, прикрашена іграшками, увійшла в наш побут значно пізніше. Цей святковий сніп називали «дідом», «дідухом», «колядою», «колядником». Стіл тоді посипали сіном, стелили скатертину, у центрі столу ставили блюдо із кутею та інші страви, яких повинно було бути рівно дванадцять (по числу апостолів).
Потім господиня готувала стіл до вечері. Помолившись і згадавши усіх покійних родичів, сідали до столу. Своєрідним сигналом до вечері була поява на небі першої зірки, яка сповіщала людям про велике чудо — народження Божого дитяти.
До дванадцятої години вечора їли тільки пісні страви, їх повинно бути 12. Найголовніша кутя. Зараз в різних регіонах варять її за різними рецептами. Але справжня - то з пшениці з маком.
Кутя
З чистих цілих зерен пшениці, які на Сході країни називають горновкою, а на Заході – огоркою, варять на воді звичайну розсипчасту пісну рідку кашу, прохолоджують, підсолоджують за смаком. Краще використовувати для цього тільки мед, але частину його з метою економії можна замінити і цукром. Окремо, у спеціальному посуді, в макітрі, розтирають мак до одержання макового молочка, додають мед, перемішують до однорідної маси і додають до каші. Зараз можна розтерти мак і в м´ясорубці, або в ручній машинці «Мрія».
Якщо пшенична каша густа, її треба розбавити охолодженою кип’яченою водою. В останню чергу додають подрібнені ядра волоських (грецьких) горіхів.
Обов’язковими в цей день є пісний борщ з грибними вушками, жарений короп і вареники з картоплею та грибами. Але моя західноукраїнська мама варила вареники з картоплею, а до них робила спеціальну підливу, ну просто цимес. Продаю секрет.
Підлива з грибами та оселедцем
50 г білих сушених грибів помити, вимочити кілька годин, відварити їх в тій же воді. Потім нарізати дрібненько. Одну нарізану цибулину підсмажити до золотистого кольору, можна разом з грибами, але не пережарити. Потім окремо підсмажити півтори ложки борошна без жиру до коричневого кольору. Коли вистигне, розбавити грибним відваром.
Нежирний оселедець очистити від кісток, дрібно нарізати. Всі продукти покласти в сковороду, залити борошняним соусом. Варити 10-15 хвилин. За 2 хвилини до кінця додати один зубчик товченого часнику, посолити і поперчити. Цією підливою полити вареники.
Можна сушені білі гриби замінити свіжими шампіньйонами або консервованими без приправ. Але то вже не справжній рецепт. І смак не той.
А коли після дванадцятої ночі можна розговітися, тоді їдять смаженого гусака або індика, та й свинина теж буде «не тупою». В давніх російських кулінарних книгах подають традиційне різдвяне меню: крім куті були млинці з ікрою, холодець, заливна риба, окіст, буженина, баранячий бік з кашею, домашня ковбаса, смажене порося, порося, начинене гречаною кашею, гусак або качка з антонівськими яблуками, качка з капустою і таке інше.
В інших країнах свої традиції. Та й Різдво у них в Європі відзначають по-своєму за іншим календарем, 25-го грудня, на два тижні раніше, ніж у нас.
В Бельгії традиційними стравами вважаються протертий суп з лобстера, начинена каштанами індичка, смажені свиняча і кров’яна ковбаски.
Традиційними блюдами вважаються також смажена чи фарширована індичка (в Англії), смажений (у Шотландії) чи копчений (в Ірландії та Уельсі) гусак. А ще у жителів Британських островів на Різдво була на столі особлива каша - "плум поррідж", зварена на м’ясному бульйоні. У неї додавали хлібні крихти, ізюм, мигдаль, чорнослив, мед і подавали її дуже гарячою.
Традиційна їжа французів на Різдво - кров’яні ковбаси, смажений гусак чи індичка, запечена свиняча голова, бобові, горіхи, каштани. Основний французький (у тому числі різдвяний) делікатес - гусяча печінка.
В Італії у святвечір на столі повинно бути сім страв, серед них макарони із сардинками в соусі з волоських горіхів, стави з тріски, устриць і інших дарунків моря, а також "морські фрукти" - різні молюски впереміш із традиційними спагетті. У різдвяну вечерю за традицією їдять освяченого гусака.
Різдвяна вечеря по-німецьки - це смажений гусак і пиріг з горіхами, марципанами та родзинками.
В Австрії за різдвяною вечерею їдять національний суп-локшину, а на друге - запеченого з кмином коропа. У меню новорічної вечері входить заливне порося. Відповідно до звичаю, треба на обід їсти свинину (на щастя), хрін (на здоров’я) і зелений горошок (щоб гроші водилися).
У народів Скандинавії ввечері їдять різдвяний окіст, кашу, рибу та особливий хліб з олією. Прикраса різдвяного столу - варений шпигований язик і смажена свиняча голова. На вечерю - смажений гусак з яблуками і сливами, смажена свинина, тушкована картопля.
В зимові свята у фінів на столі звичайно юшка зі свинини, яловичини і кров’яної ковбаси, варена в´ялена тріска з картоплею, ячмінна або рисова каша на молоці, запечена бруква і неодмінно - запечене з розтопленим свинячим жиром картопляне пюре.
В Швейцарії на будь-якому святковому столі - традиційний лосось і за спеціальним рецептом приготовлена печеня.
Скільки народів – стільки і страв. Вони можуть бути всілякі, але обов’язково повинна бути центральне - гусак, індичка, качка, курка, риба. Це - символ єдності всіх тих, що зібралися за святковим столом. Найголовніше: Різдво – це сімейне свято, на різдвяну вечерю не запрошують чужих. Хай вони приходять на Новий рік.
Оскільки на нашій землі живуть люди різних релігійних переконань, різдвяні свята в нас тривають 2 тижні. 25 грудня Різдво Христове святкують українські католики, а 7 січня - православні і греко-католики. Але незважаючи на різні дати, навіть різні трактування, Різдво - свято, яке поєднує наші родини за святковим столом. А тому, хоч і зарані, всіх зі святом. Буде час приготувати традиційні страви. Христос рождається!
http://h.ua
