Звичаї колядувати, готувати традицiйнi страви церква пiдтримує, але нагадує, що зовнiшнi атрибути Рiздва – другорядніРіздвяні свята тривають три дні. І щоби радість народження Христа не перемагалася мирською радістю, у ці дні навіть не дозволяється влаштовувати весілля.
У святi Різдва християнськi традицiї переплелися з давнiми дохристиянськими вiруваннями. Виявляється це, зокрема, у звичаї Святвечора.
Дванадцять страв – це не християнський звичай
– Атрибут Святого вечора має стосунок до Рiздва в тому, що готується вечеря, – розповiв Митрополит Чернiвецький i Буковинський Української православної Церкви Київського патрiархату ДАНИЛО. – Дванадцять страв – це не християнський звичай. Це дохристиянський слов’янський звичай вечерi, яку готували для вшанування бога Коляди. А християнський звичай – це тiльки пшениця, зерно. Десь на Святвечiр беруть рис, десь пшеницю, десь iнше зерно. Воно означає воскресiння. Так як зерно, кинуте в землю: гниє частина, а решта проростає i приносить плоди. Так само тiло зiгниває, але душа людська потрапляє в загробний свiт i там приносить результати для царства Небесного. Пшениця, зерно було харчем бiднякiв, якi подорожували. Вони брали з собою сухе зерно, яке зберiгалося довго. А для вживання в їжу його замочували у водi. Воно набухало, ставало м’яким, проростало, i його споживали з медом, сiллю чи ще чимось. I ось Богородиця, вирядившись у дорогу, мабуть, взяла з собою зерно, яке сьогоднi символізує кутя.
Свято Різдва набуло традицiй вiтання пiснями, вiршами, побажаннями. Хтось вносить снiп з колоссям у дiм, мабуть, на спомин про народження Христа в яслах, де було сiно. Христос народився в печерi, куди заганяли худобу. I там народжується Месiя, щоб показати, що вiн прийме всiх простих людей. Бо якби Вiн народився в царських палатах, то бiдняки не вiдважилися би до Нього наближатися. А так Вiн доступний усiм.
Треба зазирнути у своє духовне життя
– На жаль, роки атеїзму далися взнаки, – вважає Преосвященний МІЛЕТIЙ, Єпископ Хотинський Української Православної Церкви. – Люди за другорядним часто не хочуть бачити основного. Рiздво Христове – це насамперед церковне свято. Доки людина захоплюється зовнiшнiми атрибутами i не вiдвiдує церкву, вона багато втрачає. Церква пiдтримує i заохочує звичаї коляди, вертепу, святкових страв, але попереджує, що це – другорядне. Сьогоднi спостерiгаємо, що суспiльство розцерковлене. Вiруючим людям слiд дотримуватися порад священика: перед Рiздвом Христовим пiд час багатоденного посту зазирнути у своє духовне життя, вдосконалитися, бажано причаститися i висповiдатися, i в такому станi зустрiти свято.
Отець Валерій СИРОТЮК, Буковинський вікарій Коломийсько-Чернівецької єпархії Української Греко-католицької Церкви, радить християнам Буковини напередодні Різдва думками відвідати тогочасний Віфлеєм:
– Похмура ніч. Зазвичай цієї пори року там ідуть холодні дощі, кам’яна печера – місце для спочинку худібки. Породілля зі святим хвилюванням. Обійми євангельської убогості…Ще хвилю, другу і на похмурому нічному небі зіронька – єдиний свідок Різдва – поклониться Цареві, народженому Месії. Без пишних палаців, пологового будинку, без батьківського даху… Народжується Христос. Приходить Спаситель, аби послужити кожній людині. Бог приходить, щоб нам послужити!
Кожен буковинець, котрий вважає себе дитиною Христа (християнином), має відродити в собі почуття потреби служити іншим. Церква служить вірним , держава – громадянам, військо – охороні народу... Тому наша найвища мета – служити іншим, цього нас навчає Віфлеєм.
А буковинським газдиням отець Валерій Сиротюк дарує свій рецепт до різдвяного столу:
12 РЯДКІВ ДО РІЗДВЯНОГО СТОЛУ
Збирає газда п’ятаки,
Газдиня крутить галушки,
Посивів у макітрі мак,
Від хрону зашарів буряк.
Набухли в черепку боби,
В намисті сушені гриби,
Карасик пудриться в муці,
Сушені фрукти у глеці.
Не встиг на другий бік млинець,
В закутку стигне холодець,
У пляшці свячена вода,
Українська коляда!
molbuk.cv.ua
