Екстремалів, які мріють у Новорічну ніч відкоркувати пляшку шампанського під ялинкою в Карпатах або в лісовій хатині, дорогу до якої знають лише одиниці, – чимало.Можуть виникати і непередбачувані, навіть критичні ситуації. Чи можна їх уникнути? Які правила ті, хто мандрує горами вперше, повинні вивчити, наче “Отче наш”? Що робити, коли ви заблукали і ніч застала вас у горах? На ці й інші запитання “Газета” попросила відповісти людину, для якої мандри стали сенсом життя, яка обійшла Карпати вздовж і впоперек у різні пори року, у 30-градусний мороз ночувала в горах у наметі та знає чимало цікавих мандрівних історій про пригоди людей, які полюбляють зимовий екстрим – львів’янина Станіслава Гичку.
Шампанське на Говерлі…
“У горах, та ще й у Новорічну ніч, екстремальних ситуацій вистачає, – каже Станіслав. – Одні підсовує природа, інші мандрівники створюють собі самі.
Скажімо, однієї новорічної ночі в Карпатах сніг випав по груди, а подекуди сягав аж до шиї. А група львів’ян конче хотіла рівно о 24.00 випити ковток шампанського саме на вершині Говерли. Сходження розпочали з Лазещини. Звідти маршрут найдовший, але найбезпечніший, бо з боку Заросляка часто утворюється така льодяна стіна, що без спеціального спорядження по ній не пройти. Крім цих відчайдухів, тієї ночі ніхто не ризикнув піднятися на Говерлу, тож навіть натяку на хоч би якусь стежку не було. Аби менше провалюватися у сніг, мандрівникам довелося йти вперед рачки. Підйом по глибокому снігу дуже складний та виснажливий – сили швидко покидають організм. Підйом і спуск тоді тривав 14 годин, хоча зазвичай цей шлях проходять удвічі швидше. І при тому, що сміливці добре знали всі ходи-виходи на гору. Того дня вони були єдиною групою, яка вночі піднялася на вершину.
Одному есктремалу з групи 31 грудня виповнювалося 50 років. Двоє приятелів хотіли зробити йому сюрприз – прибити до бетонного стовпа на вершечку гори табличку: “Василеві у день 50-річчя!” Для цього вирвалися вперед і дісталися вершини швидше. У горах був 15-градусний мороз, який за вітру 10 м/с тягнув на всі 35. Прибивати табличку в рукавицях незручно, тож один з чоловіків зняв їх. Працював усього кілька хвилин, але встиг обморозити руки. Гурт досягнув вершини перед північчю, взялися відкорковувати шампанське – а корок замерз. Довелося його зрізати. Зробили символічно по ковтку, фото на пам’ять – і мерщій назад, бо стояти спітнілими довше ніж 10 хвилин небезпечно.
Ці львівські екстремали вже 10 років поспіль зустрічають Новий рік у Карпатах. Але на Говерлу піднімаються лише вдень, як правило, 31 грудня, і за дві години до півночі спускаються до хатини”.
Чи страшно взимку підніматися в гори?
“Ні, – каже Станіслав. – Коли є команда, а не випадкова група, коли панує дух єдності, коли знаєш друга і можеш йому довіряти, жодна небезпека не страшна. Як це не банально, але взимку навіть у найпростіших ситуаціях незібрана група може посваритися, розійтися в різні боки. А це небезпечно. Такі випадки траплялися часто. Успіх походу найбільше залежить від лідера. У команді ніхто не повинен сумніватися в тому, що все буде гаразд”.
Темна нічка гори вкрила…
Ночувати взимку в наметі, звісно, мазохізм. А от високо в горах у колибі – це романтика. Колись восьмеро львівських студентів, серед яких і Станіслав, вирішили відсвяткувати Новий рік у стилі “Останній герой”, та ще й запросили чотирьох друзів з Англії. Ще влітку, блукаючи горами, запримітили колибу в найдикішій частині Карпат – Горганах – під горою Яйко-Ілемське (1679 м). Там можна розкласти багаття, а, отже, буде тепло.
Зі Львова добралися до села Мислівка, а тоді йшли пішки 10 км суцільною ковзанкою. Наплічники, в яких умістилися святкові страви, шампанське, спорядження для феєрверку й гітара, ставали дедалі важчими. Поки дісталися до колиби, сили зовсім зникли. Їхнім англійським друзям було вже не до романтики, вони ледь пересували ноги. На щастя, попередні відвідувачі залишили запас дров, тож багаття миттю всіх підбадьорило, і невдовзі невелика холодна халупа, якою видалася спершу, перетворилася на затишне бунгало. Це була справді казкова новорічна ніч.
Узимку короткий світловий день, це дуже ускладнює зимові походи: якщо добре не знаєш району, легко заблукати. Тому в групі обов’язково мають бути люди з досвідом зимових мандрівок, а її члени повинні триматися купи. Кожен турист, вирушаючи в гори, мусить завжди мати дві найважливіші речі: ніж та сірники. Коли погано вміє розпалювати вогонь, повинен запастися ще й сухим спиртом. Розпалити вогонь нелегко. Він розтоплює сніг, і багаття провалюється у півметрову яму. Дехто розкладає вогнище на спеціальних сітках, але вони важкі, й носити їх немає бажання. Тож мандрівник, який вирушає в гори, мусить уміти розвести вогонь у будь-яку погоду навіть без сухих дров.
“Отче наш” для мандрівників
Найважливіше у горах – сухі ноги. Слід купити спеціальні черевики – вібрами – до того ж на 1,5-2 розміри більші, щоб можна було одягнути прості, а зверху шерстяні шкарпетки. Не можна взувати в гори нове взуття, бо без мозолів не обійдеться, а з ними далеко не зайдеш. Зверху на черевики слід одягнути бахіли, які захищатимуть взуття від снігу.
Рукавиці найліпше взяти синтіпонові, без пальців. Балонова куртка – оптимальний варіант і влітку, і взимку. Наважитися взимку ночувати в горах у наметах можуть лише ті, хто має досвід хоч би одноденних зимових походів. Намети ніколи не слід ставити на хребті, вони обов’язково мають бути двошаровими. Спати обов’язково треба у шапці. Бувало, шапка за ніч примерзала до намету, зате ніхто не підхопив застуди.
Спеціальне спорядження – “кішки”, льодоруби, шнури – може знадобитися лише на відкритих ділянках, наприклад на Чорногорі, коли утворюються льодяні стінки. Та новачкам, які не мають відповідної підготовки, за це братися не слід. Стосовно звірів: вовків і лисиць зустрічали, а ведмедів – не пощастило. Туристська група весела, в ній завжди гамірно, тож тварини не підходять до наметів. Із тваринами в горах зустрічаються ті, хто ходить поодинці.
Чому в Карпатах щороку стаються нещасні випадки? Люди не можуть реально оцінити свої можливості й особливості природи. Одного разу вона піддасться, але нерозумно ставити собі за мету підкорити її. Небезпечні ситуації і прикрі трафунки трапляються нерідко через “героїзм”, спровокований алкоголем. Люди, що діють за принципом: “П’яному море по коліна”, найчастіше потрапляють у різні халепи.
Узимку людям навіть із середньою туристичною підготовкою не варто прокладати маршрут по хребтах або через вершини. Одноденними можуть бути лише сходження на гору. Добрий варіант – ходити на лижах. Не на бігових, а на справжніх туристських, широких, які мають окантовку. Проте без спеціальної підготовки на такі не станеш. Знаю досвідчених туристів, які вперше спробували, – нічого не вийшло: несли лижі і вгору, і з гори.
Іноді взимку у горах можна опинитися без спальника і намету, ще й уночі. Цілком реальна ситуація. Головне – не падати духом. Паніка – перша причина біди, навіть смерті. Алкоголь – також ворог. Він розслабляє. Найліпше – рухатися, продовжувати йти. Важливо контролювати себе й не дозволити настати апатії. Якщо ви знесилилися – залізьте у глибокий сніг. Якщо не знаєте, куди йти – розпалюйте вогнище. Спати навіть біля вогню не можна – ризикуєте не прокинутися. У жодному разі не можна зупинятися без вогню довше ніж на 5 хвилин, бо почнете замерзати разом із одягом.
P.S. У мобільному телефоні мандрівника мають бути три номери. 101 – безкоштовний, якщо хтось потребує допомоги, телефонуєте за цим номером і ваші відомості передадуть рятувальникам. 8(251)42-102 – номер рятувальної служби у Славську, працює цілодобово. 8(0322)39-54-70 – номер гірського пошуково-рятувального загону у Львові.
gazeta.lviv.ua
