Аматори сполучати новорічні свята із сексуальними подвигами часто потрапляють у курйозні ситуації. Принаймні, про це сигналізує Інтернет. Варто лише кинути клич, як бажаючі поділитися своїми новорічними секс-пригодами сотнями повідомлень обрушаться на вашу бідну голову. Переглянувши всю цю кореспонденцію, проситься однозначний висновок: людська фантазія - невичерпна, а жарти долі - неминучі."Після того як мене кинув мій хлопець, я поринула в депресію й довго боялася зав'язувати які-небудь відносини із чоловіками. Подруга порадила для початку обзавестися віртуальним коханцем, мовляв, подумки потренуєшся, а потім й у реал не так важко буде перейти. Я так і зробила. Познайомилася із чоловіком 36 років, юрист, без шкідливих звичок і матеріальних складностей.
Ми листувалися з ним більше року, і треба сказати, за цей час я до нього дуже звикла, до його листів, розрад, компліментів і розуміння. І от у переддень Нового року він запропонував мені перевести наші відносини з віртуальних у цілком реальні. Йому не було з ким відзначати свято, у мене теж нічого цікавого не передбачається. Я погодилася.
Вирішили зустрітися на нейтральній території. Він замовив столик у ресторані, я купила нове плаття. І от увечері 31 грудня при повному марафеті відправилася на своє перше за два роки справжнє побачення. Під'їхала до ресторану, серце колотиться, а раптом він виявиться зовсім не таким, яким я його придумала? Раптом буде маленьким, товстим і лисим?
Заходжу, дивлюся, сидить такий імпозантний чоловік у бежевому піджаці, як ми й домовлялися. Я підійшла до нього й говорю: "Це я". "А це я", - відповів він, і чарівна ніч почалася. Після опівночі ми цілком дозріли для більш серйозних відносин... А вранці з'ясувалося, що мій візаві ніколи в житті не виходив в інет". ( Юля К., 22 роки).
Ніч в готелі
"Мама мого хлопця як новорічний подарунок синові запросила мене поїхати разом з ними в новорічний тур у Чехію. Так що святкову ніч ми провели в чудовій Празі. Все було по вищому класу: вечеря, шоу-програма, ігри, танці, феєрверк. Десь до третьої години ночі море шампанського остаточно підігріло наші почуття, ми з все більше обмінювалися гарячими поглядам і шкодували про присутність мами.
Мама, до речі, щоб уникнути непорозумінь, помістила сина в номер поруч із собою, а мене відправила в інше крило, щоправда, на цьому ж поверсі. Пояснила вона цей маневр відсутністю третього номера поруч. Остаточно упокорившись із сумним фактом пуританської ночі, я ще більше "вдарила" по шампанському.
О четвертій ранку всі розійшлися по своїх кімнатах. А там мені в голову прийшла "чудова" думка: на зло пильній неньці відвідати таки свого бойфренда й логічно завершити святкову ніч. Надягла розкішний пеньюар і погойдуючись від вируючих у голові градусів, навшпиньках відправилася в дорогу. Абияк добралася, ну, думаю, тільки б цей дурень не замкнув двері. Не замкнув. Прошмигнула всередину, вислизнула з пеньюару й пірнула під ковдру... Через годину швиденько погнала назад.
За пізнім сніданком так грайливо запитую свого хлопця: "Ну, як спалося?". Він весь такий зеленуватого відтінку, відповідає: "Даремно я вчора цих омарів їв, до шостої з туалету не вилазив". Мені стало погано. Згадала, що за весь статевий акт мій милий і слова не вимовив, все "ммм" та "ммм". У який номер мене по нетверезій справі занесло, з'ясовувати не стала, і з радістю покинула чудову Прагу. А от через два роки згадала цю історію, смішно стало..." (Аліна В., 27 років).
Блакитні погони
"Перед самим Новим роком шеф відправив мене у відрядження в Новосибірськ. Справи затяглися, і у зворотну дорогу зібралася тільки вдень 31 грудня. Як це звичайно буває, трапилася нелітна погода. Хоча в мене склалося враження, що просто перед святом летіти ніхто нікуди не хотів. Я сиділа в залі очікувань й розуміла, що Новий рік для мене безповоротно загублений. Кривдно було до неможливості.
Пішла в кіоск, купила собі купу детективів, сиджу, читаю. Дивлюся, через зал іде льотчик, високий, гарний, із синіми-синіми очима, у формі. Я поплила, і видко таке замилування виходило від мене, що він теж глянув у мою сторону. Глянув і пішов далі, я ж, зітхнувши, прийнялася за свої детективи. Десь через дві години пролунав голос: "І довго ви збираєтеся тут кукувати?". Серце підстрибнуло до самого горла - ВІН! Придушено відповідаю: "Ну, тож літака немає". "І не буде, - говорить він, - до Нового року вже точно. Пропоную повірити на слово й відправитися зустрічати Новий рік".
Я відправилася. Ми здали сумки в камеру схову, поїхали гуляти містом, накупили всякої всячини й годині об одинадцятій повернулися в аеропорт, де він мене повів у якусь кімнатку й ми разом зустріли Новий рік. Погляд його синіх очей був настільки відверто закличний, що я не зробила опори й здалася на милість наших повітряних сил. О третій годині ночі нарешті-то оголосили реєстрацію, і як з'ясувалося, саме мій льотчик поведе цей літак. Я летіла, дивилася на досвітнє небо, і так добре мені було, так надійно, так спокійно й щасливо..." (Світлана Р., 32 роки).
Поверненню не підлягає
"Напередодні свят моя подруга Свєтка познайомилася із хлопцем. Новий рік вони вирішили зустріти разом. А щоб не було нудно, Свєтка запросила мене, а він обіцяв привести друга. Друг мені не сподобався відразу, сиділа як на голках, думала - ну, чого прийшла, треба було вдома залишатися, хоч телевізор би подивилася. А так... Подруга зі своїм хлопцем то танцюють, то курити на балкон ходять. А я сиджу, нудьгую, відбиваюся від млявих приставань трішки перебравшого друга.
Дотерпіла до двох ночі й зазбиралася додому. Йти далеко було, страшнувато, але й залишатися не хотілося. І раптом Свєтин хлопець так категорично заявляє: "Я тебе проводжу, а то мало що"! Свєтка знехотя відпустила його. Вийшли ми з під'їзду, навколо така краса, сніг, зірки. Ми йшли, говорили, сміялися, і так чудово все було, так чарівно.
Коли дійшли до дому, Вадик (так його звали) сказав, що замерз, і не проти б випити чаю. Чому, думаю, і ні? Все-таки хлопець відірвався від своєї дівчини, пішов мене проводжати, може ж він як подяку одержати чашку чаю? А за чаєм він сказав, що Свєтка йому зовсім не подобається й повертатися туди він не буде, піде додому або... Я вибрала "або" й от уже рік ми з ним зустрічаємося. Готуємося відзначити річницю нашої любові й дуже радіємо, що Свєтка нарешті нас вибачила". (Каріна В, 21 рік).
От такі історії трапляються в новорічну ніч...
http://20minut.ua
