Новий рік – чудове сімейне свято, але масове вирубування ялинок заради кількаденної насолоди запахом, образом та духом святкової ялинки – це більше, ніж я здатна зрозуміти.Ялинка вносить особливий колорит, особливий дух, національну навіть рису. Ця беззахисна рослинка стала символом домашнього затишку, єднання сім’ї, символом благополуччя та щастя.
Проте цей символ є своєрідним жертвоприношенням – зрубане, помираюче єство стало символом життя і сімейного повноводдя.
За?
Мене досить довгий час турбує проблема вирубування ялинок. Вже безліч разів я перебирала в голові аргументи противників масового вирубування ялинок до Нового року та прибічників цієї традиції.
Любителі зелених новорічних красунь першим своїм аргументом висувають, здавалося б, непоборне твердження, що ялинки спеціально висаджують для того, щоб зрубати на продаж. Величезні плантації пухнастих зелених дерев висаджують навмисне, щоб зрубати і продати, плекають, доглядають і самі ж знищують.
Ліси для сокири
Скажу по-перше – ці ялинкові плантації займають значні площі, при цьому вони виробляють кисню в десятки тисяч разів менше, ніж це зробив би ліс, простий хвойний, листяний чи змішаний ліс на їх місці.
На перший погляд здається, що деревце, яке було зрубане, до того переробляло вуглекислий газ на кисень не гірше лісу. Але ж молоденьке деревце не виробить стільки кисню, скільки може зробити доросла хвойна особина з розвиненою гілковою структурою! Крім того, коли вирубані ялинки, ці плантації взагалі стоять порожні, поки не будуть засіяні наново.
Можна заперечити, що так само відбувається із іншими сільгоспземлями – поля пшениці, кукурудзи, буряків... Вирощування продуктів харчування критично відмінне від вирощування символічного продукту поклоніння – без їжі ми поки не навчилися обходитися, так само як і без чистого повітря, яке могли би давати наші ліси.
Лісові масиви, які висаджують заздалегідь, плануючи розпродати на новорічні дрова, використовують ресурси ґрунтів – поживні речовини, щоб вирости на метр-два і покинути свою галявину, щоб бути ефемерною прикрасою чиєїсь домівки, яка затишною стане все одно лише від теплоти сердець та радості любові, а не від символу, який несе в собі не більше значення, ніж вкладає у нього віра.
Звичка сильніша за аргументи
Проте не так просто спростувати цей перший, найвагоміший аргумент прибічників новорічного живохвою.
На усі мої розпинання і детальні пояснення пропорційного збільшення крони дерева з роками, яке продукує більше кисню, ніж навіть кілька маленьких паростків ялин, мені відповідають, що ялинки все одно ж продовжуватимуть вирубувати! І далі продаватимуть на кожному повороті біля зупинок громадського транспорту, на базарах, під заборами.
Зменшимо попит?
Так, вирубуватимуть, але є просте економічне правило – попит формує пропозицію. Якщо цього року зменшиться потреба у живих ялинках, тоді наступного року наступного року ялинок зрубають менше. І з кожним роком все менше. Плантації поступово скоротяться за непотрібністю. Так, повільно, але і так само неухильно скоротяться.
Хтось заперечить, що краса вимагає жертв. І тут можу заперечити – часто невелика, вже декоративно оформлена дизайнером ялинка з сусіднього супермаркета набагато естетичніша за самостійні спроби прикрасити лісових красунь.
А вже за тиждень після свят шановна громадськість може не сумніватися у тому, що зможе любуватися такими картинами прямо з власного вікна.
Думаймо про майбутнє!
Отож, давайте ще раз подумаємо про те, якою ми хочемо бачити Україну, якою хочемо лишити її нащадкам. Споживацьке ставлення до природи – це самознищення. І купивши сьогодні маленьку синтетичну ялинку за 13 грн. 40 коп., ви робите внесок у майбутнє.
Ні, не завтра чи наступного тижня ялинок продаватимуть і вирубуватимуть все менше, але ж і нові ліси не виростуть до завтра. Варто подумати про майбутнє покоління наших мабуть уже не дітей, а онуків та правнуків, які гулятимуть по лісах, які ми зможемо для них виростити, та дихатимуть тим повітрям, яке ми зуміємо їм зберегти, а не лише їздитимуть на машинах, які ми зможемо їм купити.
sian-ua.info
