Повертається чоловік додому.
Бачить, з-під штори біля вікна голі чоловічі ноги. Дивиться на дружину.
Дружина оправдовуючись:
— Ти хіба не пам'ятаєш, хто надав нам цю квартиру, хто допоміг купити меблі,
хто влаштував сина в інститут?
— Так, люба. Але ж чому ти допускаєш, щоб наш годувальник ходив босий?
- Вовочка! Ти чому не вивчив вірш Сергія Проніна "Життя Прекрасне"?
- Марь Іванна! Вчора після уроків я відразу хотів узятися за вірш, оскільки знав що в холодильнику порожньо і жерти все-рівно нічого було, коли батько повернувся додому в нашу маленьку коммуналочку засмученим з приводу його звільнення з роботи, довелося його підтримати - роздавили пляшку на двох... Потім прийшла додому мама, у якої у нас у дворі відібрали всю зарплату і преміальні. Вона все плакала, довелося її теж заспокоювати - випили другу пляшку на трьох... Коли в будинок зайшов мій старший брат з фінгалом під оком і який недавно тільки вийшов з СІЗО, мені довелося його утішати і ми довго розмовляли за цигаркою... А коли моя маленька сестричка ридаючи принесла додому нашу роздавлену кішку, я був вже настільки емоційно нестійкий, що навіть не став її втішати. Після чого вірш мені показався трохи черствим.
Використання матеріалів цього сайту тільки за умови вказання прямого гіперпосилання на першоджерело та сайти, що виконали суттєві допрацювання матеріалів (переклад, доповнення довідковими даними, тощо).
Якщо першоджерело не вказано - важати першоджерелом і вказувати пряме гіперпосилання на сайт https://buket.ck.ua