Чимало з нас, наслідуючи давні традиції, в цей день прикрасять свої житла зеленим віттям, клечальним зіллям, і навіть ті, хто нечасто відвідує храм Божий, підуть до церкви. Але чи задумаємося ми хоча б у цей день, у чому полягає глибинна суть П'ятдесятниці, чому це свято, нарівні з Різдвом Христовим чи Водохрещем, має таке значення для вірних?На десятий день після вознесіння Христа, під час іудейського свята П'ятдесятниці, яке відзначалося на п'ятдесятий день після Пасхи, учні Його і апостоли разом з Матір'ю Божою прийшли в той самий дім, де відбувалася Таємна вечеря. Там вони, молячись, чекали на зішестя на них Святого Духа, як їм обіцяв Христос. Аж ось "роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з'явилися їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. Усі вони сповнилися Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти" (Діяння апостолів).
Цей вогонь, який мав тільки його видимість, але не обпікав, і був тим самим Божественним вогнем, що розгорівся в душах вірних, тим Святим Духом. І кожен з присутніх почав промовляти вдячні молитви до Господа на мовах, досі ними не знаних, - це було необхідно апостолам для євангельської проповіді в усьому світі. Люди, які на той час зібралися біля будинку, були вкрай вражені і навіть нажахані, почувши навколо таке різномов'я, деякі почали висловлювати невдоволення діями проповідників.
Тоді святий апостол Петро виступив зі своєю першою промовою, в якій означив у цій події здійснення давніх пророцтв і завершення великої справи спасіння людей, яке виконав на землі розіп'ятий і воскреслий Христос. Після цієї проповіді всі, хто її слухав, покаялися, увірували і охрестились. Того дня нова Церква, яка налічувала 120 вірних, зросла до трьох тисяч. На честь цієї події день П'ятдесятниці називається також днем зішестя Святого Духа на апостолів.
А Трійцею це свято зветься тому, що з появою Святого Духа для людей, наскільки це можливо, відкрилося таїнство Святої Трійці. Щоправда, усвідомити суть цього образу людському розумові надзвичайно складно. Про це розповідає така притча.
Одного разу блаженний Августин, великий учитель церкви, захотів осягнути таїну Святої Трійці. Розмірковуючи над цим, він зустрів на березі моря хлопчика, який жменями носив воду з моря в ямку, яку вирив. Блаженний Августин з подивом запитав дитину: "Що це означає?" У відповідь хлопчик з усмішкою сказав: "Хочу море перенести в ямку". "Але ж це неможливо", - каже блаженний. На що хлопчик йому відповів: "Але швидше мені вдасться це зробити, ніж тобі до кінця осягнути таїну Святої Трійці". Як неможливо в краплині води вмістити воду океану, так неможливо людському розумові вмістити тайну Божества.
Церква вчить, що ця таїна пізнається всім життям людини завдяки зусиллям і релігійному досвідові. З часом людина усвідомлює, що Бог є Дух, що Він - Єдина істота в трьох іпостасях - Отець, Син і Дух Святий. Образ Отця є Син, і образ Сина є Дух Святий. Кожен з нас носить у собі образ Святої Трійці, впевнені церковнослужителі. Коли Бог створював Адама, Він сказав: "Сотворімо людину на Наш образ і на Нашу подобу". Адам завдяки єднанню з Богом-Світлом був за благодаттю триєдиним: складався з тіла, душі і благодаті Божественного Духа. У нашій душі, яка за своєю суттю є образом Бога єдиного, є розум - образ Бога Отця; є пізнання, яке походить від розуму - образ Сина; є любов, яка походить від розуму, - образ Святого Духа. Людина - це образ Святої Трійці, наше тіло - храм Божий.
У православних існує звичай прикрашати на свято Трійці храми і житла зеленим гіллям, травами і квітами. Ця традиція перейшла від церкви Старого Завіту. Напевне, і той будинок, в якому на апостолів зійшов Дух Святий, також був прикрашений зеленим віттям. Окрім того, на звичай прикрашати на свято будинки і храми зеленню могло вплинути також явлення Бога у вигляді трьох подорожніх патріархові Аврааму в Мамврійській діброві. Тож давні християни вносили в храми зелене віття, щоб прикрашений ними храм якнайповніше символізував ту діброву.
... І народні традиції
В Україні свято Трійці тісно переплелося з язичницькими віруваннями і традиціями. Тиждень перед Трійцею називається "зеленим", "клечальним" або ж "русальним", а три останні дні цього тижня і три перші дні троїцького тижня називаються Зеленими Святами. Зелений тиждень починається з четверга. Колись у цей день дівчата йшли в поле чи ліс і там "завивали вінки - на всі святки". У давнину довго зберігався звичай завивати березу. Гурт хлопців та дівчат зі співом прямував до лісу. Там вони вибирали одну з берізок, і кожна пара з гілля берези вила вінок. А в неділю дівчата йшли до тієї берези, щоб розвивати вінки. За виглядом вінка судили про свою долю.
А ще в неділю дівчата ворожили про довговічність своїх близьких. Коли розвивали вінок, дивилися: якщо не засох -тому довго судилося жити. Зів'ялі вінки кидали у воду: як попливе - щастя, а потоне - біда.
Напередодні дня Святої Трійці, в суботу рано, до схід сонця дівчата і молодиці йшли на левади або в поле рвати запашне зілля: чебрець, полин, любисток, канупер, татарське зілля. Увечері заквітчували свої хати зеленим гіллям клену, липи, ясеня та осики, а перед дверима будівель, на воротах, а також біля хлівів ставили гілля осики. Це віття називається клечальним. У клечальну суботу вносили до хати на ніч зрубану осичку, а ранком дивилися: якщо листя залишилося зеленим, нехай хоч і зів'яло за ніч, - усі в родині доживуть до наступної клечальної суботи, а якщо почорніє - в хаті з'явиться небіжчик.
А ще в Україні існував звичай - у день П'ятдесятниці після літургії йти хресним ходом до криниць і кропити їх свяченою водою, а загалом і сільські будівлі. Таке освячення будинків, криниць і господарських будівель було пов'язане з віруваннями селян в існування русалок, які виходять з води, коли поля вкриються травами й зазеленіють верби. На березі русалки сідають і розчісують своє довге волосся або водять хороводи. Іноді вони гойдаються на гіллі дерев, співаючи пісень. Горе тому, хто їх почує. Зачаровані їхнім співом, вони не зможуть утекти, а русалки братимуть їх у своє коло, бавитимуться, а потім залоскочуть і затягнуть у воду.
У русалчин тиждень ніхто не відважується купатися в річці, а в четвер, за давніми віруваннями, не можна працювати, щоб не розгнівити русалок, бо інакше вони попсують домашню худобу, птицю і все господарство. Цей день називається Русалчин Великдень. А ще в цей день дівчата ходили таємно в ліс, маючи при собі полин та любисток, бо цього зілля бояться русалки, і там кидали завиті вінки русалкам, щоб ті насилали їм багато женихів.
Здавна на Зелені Свята встановився звичай поминати мертвих родичів. О цій порі починають квітувати жита, а за народними віруваннями, в час квітування хлібних злаків прокидаються мерці. Мертві предки - це охоронці інтересів свого роду, і саме до них зверталися люди, просячи уберегти від усього злого, в тому числі і захистити їхні поля від напасті. Померлих родичів поминали, приносили їм жертву, влаштовували тризни. Традиція поминати померлих батьків збереглася і донині - у Зелену суботу в церкві правиться служба за небіжчиками.
А закінчити цю статтю хотілося б словами з настанови Святого Іоанна Златоуста: "Святкування наше (дня Святого Духа) повинно бути згідно з достоїнством подарованих нам благ і полягати не в квітчанні дверей, але в досконалості душ, не в прикрашанні завісами торжища, але в прикрашенні душі шатами доброчинності, щоб, таким чином святкуючи, ми могли удостоїтися благодаті Духа і отримати плоди Його".
http://www.kmu.gov.ua
