Шлюб між українцями і громадянами інших держав є досить поширеним явищем. В цьому немає нічого дивного, адже трапляється й так, що доводиться об’їздити весь світ, щоб знайти свою "половинку".Законодавство України не стоїть осторонь цих питань і по-своєму регулює їх із додержанням вимог міжнародного права.
Так, відповідно до ст.2 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов’язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України. Стаття 18 цього ж закону зазначає що іноземці та особи без громадянства мають рівні з громадянами України права і обов’язки у шлюбних і сімейних відносинах.
Що ж стосується вступу до шлюбу, то ст.56 Закону України "Про міжнародне приватне право" зазначає, що форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства визначаються правом України, тобто регулюється Сімейним кодексом. А в ньому зазначено, що іноземцю для вступу до шлюбу потрібно здійснити ті ж самі дії, що й громадянину України.
Отже, щоб зареєструвати шлюб особи повинні подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану заяву про бажання вступити до шлюбу, пред’явивши при цьому свій паспорт, а іноземець повинен пред’явити свій національний паспорт або паспортний документ з відміткою про реєстрацію уповноваженого органу щодо законності їх перебування в Україні. А якщо в паспорті або паспортному документі цієї особи відсутні відомості про сімейний стан, то вона повинна одночасно подати документ про те, що не перебуває у шлюбі (п.4.4. Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні). При цьому слід мати на увазі, що якщо документи іноземців, осіб без громадянства, складені іноземною мовою, то до них обов’язково додається переклад тексту на українську мову, достовірність якого засвідчується консульською установою чи дипломатичним представництвом України за кордоном або посольством (консульством) держави, громадянином якої є іноземець.
Після подачі вищезгаданих документів і спливу одного місяця особи можуть реєструвати свій шлюб.
Що ж стосується громадянства, то відповідно до ст.2 Закону України "Про громадянство України" іноземець чи особа без громадянства не може автоматично отримати громадянство України внаслідок укладення шлюбу з громадянином України. Але те, що у шлюбі знаходяться громадяни різних держав не є для них перешкодою у здійсненні своїх прав та законних інтересів, які гарантуються законодавством України.
Розглядаючи це питання, неможливо не згадати про дітей, народжених у такому шлюбі. Виходячи із ст. 19 Закону України "Про громадянство України" особа віком до 18 років може одночасно зберігати громадянство України та іншої дерави. Але при досягненні повноліття їй доведеться обирати між тим щоб залишитись громадянином України або отримати громадянство іншої держави, що автоматично тягне за собою втрату українського громадянства.
Але бути іноземцем в Україні не стоврює багатьох незручностей, адже по-перше відповідно до законодавста вони мають рівні права з громадянами України, а по-друге обмежень щодо здійснення ними певної діяльності не так вже й багато. Зокрема, ці обмеження полягають в тому, що іноземним громадянам та особам без громадянства земельні ділянки у власність не передаються (ст.11 Закону України "Про власність"), а також вони не мають права перебувати на державній службі (Конституція України).
Питання про те чи варто зупинятись у своїх намірах одружитись з громадянином іншої держави, незважаючи на вищезгадані обмеження кожен вирішує окремо, але можна з впевненістю сказати, що це не повинно бути перешкодою для зближення людей.
http://familytimes.com.ua
