Рюкзак - один із небагатьох видів туристичного спорядження, без якого не обійтись в будь-якому виді подорожей. Гірський похід, лижна прогулянка, підходи до початкової точки сплаву по ріці - всюди потрібна емність для переноски речей.Конструкція рюкзака
Форма рюкзака
Форма основної ємності рюкзака визначається його призначенням і законами фізики. Чим вищий центр ваги рюкзака й чим ближче він розташований до спини людини, тим легше нести вантаж. З іншого боку, рюкзак не повинен бути набагато ширшим від плечей, - буде чіплятися за все в лісі, у двері не завжди можна пройти. Тому сучасні рюкзаки переважно високі й вузькі. Можливість "росту" вширину залишається у вигляді кріплення додаткового вантажу збоку.
Об’єм рюкзаків вимірюють у літрах. Однак, все не так просто! Вимірюють ці літри по-різному. Найпростіший спосіб - перемножити висоту, ширину й товщину. Однак, це дає вірний результат тільки при прямокутній формі мішка. Більше просунутий спосіб, яким користуються західні фірми - без жартів! - у тестовий зразок насипають пісок літровими кружками. Скільки влізло "під зав'язку" - такий і об’єм. Ще момент - враховується об’єм кишень і клапана, чи ні. Фірми діють на свій розсуд. Тому, якщо на рюкзаку написано, що його об’єм 60 літрів, то це ще нічого не значить.
Звичайно рюкзаки роблять злегка розширеними догори. Це, з одного боку, полегшує складання речей, з іншого боку - вміст ніби пресується при перенесенні. Крім того, у такий спосіб дещо підвищується центр ваги. Але іноді можна побачити зворотню картину - рюкзаки, що розширюються донизу. Пояснення просте: бувають випадки, коли високий центр ваги небезпечний, - наприклад, при спусках на лижах. Але носити велику вагу в таких рюкзаках набагато важче.
Є ще один варіант - коли ємність рюкзака утворить свого роду напливи на поясний ремінь. Це частково вирішує зазначену вище проблему: центр ваги низько, але однаково максимально сполучений із центром ваги людини. Однак, складати такий рюкзак складніше, і в ці гострі кути покласти вдається тільки якісь м'які речі, що не мають великої ваги й у підсумку маси, що впливають на загальний розподіл.
У перетині рюкзаки бувають круглі (насправді - овальні), і прямокутні. Овальними роблять м'які рюкзаки, це дозволяє більш вдало розмістити згорнутий по колу килимок, що заміняє каркас. Більшість каркасних рюкзаків має прямий край з боку спини.
Рюкзаки середнього (50-60 літрів) і великого (понад 60) об′єму часто роблять із поділом основної ємності на дві частини. У просторіччі нижню частину називають "підвалом". Для доступу в "підвал" вшивається окрема блискавка, а поділяюча перегородка ("діафрагма") застібається або теж блискавкою, або виконана у вигляді тубуса. "Підвал" втрачає зміст у випадку, якщо в м'який рюкзак вставлений по колу килимок - відкривши блискавку, ви не зможете проникнути усередину. У поділу на ємності є прихильники й супротивники. На думку останніх, зручність "підвалу" повністю нівелюється зниженням міцності, - будь-який елемент, що ускладнює виріб, зменшує надійність. З іншого боку, буває досить до речі не розбирати весь мішок для того лише, щоб дістати теплу шапочку або рукавиці із дна рюкзака.
У верхній частині основної ємності рюкзака роблять тубус із більш легкої тканини - це дозволяє при необхідності додатково збільшувати об’єм .
У специфічних областях застосування бувають конструкції з можливістю доступу в основну ємність рюкзака не зверху, а збоку. Наприклад, так роблять упакування для байдарок і інших засобів сплаву; приблизно так само влаштовані рюкзаки для перенесення парапланів і кайтів.
Підвісна система рюкзака
Підвісною системою називають спосіб кріплення рюкзака до вашого тіла - тобто лямки й поясник, їхнє взаємне розташування, можливість регулювання й т.п. У даний момент підвісні системи в основному роблять регульованими, адже фірми шиють рюкзаки на якогось "середнього" покупця, і необхідне індивідуальне припасування під фігуру.
Саморобні рюкзаки, що зшиті "під себе", часто не мали регулювань підвісної системи - автор і так знав (методом проб і помилок) на якій висоті повинні бути пришиті лямки і яка в нього ширина плечей. Такий підхід дозволяв домогтися економії ваги й збільшення міцності - оскільки конструкція простіша.
Однак, повернемося до регульованих систем. Найчастіше регулюється тільки один параметр - висота точки кріплення лямок щодо поясного ременя. Іноді регульованою роблять також точку кріплення до лямок верхнього відділення (в одній старій книжці це називалося "ремені противідкидания верху рюкзака"). Зовсім рідко зустрічається регульована висота точки кріплення поясника щодо дна рюкзака.
Багато фірм дають своїм підвісним системам незрозумілі абревіатурні імена, типу "ABS-system" або просто якісь гарні словечка а-ля "Ergo Back System". Насправді всі підвісні системи приблизно однакові, і значення мають лише міцність і якомога менші розміри. Погодьтеся, що якщо яка-небудь "system" буде впиватися вам між лопаток, то звучність імені відійде на задній план. Для того, щоб цього не відбувалося, конструктори придумують усілякі подушки-накладки в області попереку.
До підвісної системи віднесу також вантажну петлю рюкзака. Це ручка зі стропи, за яку рюкзак можна підвісити або просто підняти. Звичайно її роблять із боку спини, іноді – і зі зворотної сторони, і з боків. Головне, щоб вона була дуже міцною й добре (читай - правильно) пришитою. Наприклад, під час одного зі складних альпіністських сходжень на моїх очах така вантажна петля зненацька відірвалася, коли рюкзак висів на карабіні на точці страховки. Підсумок - політ рюкзака з багатьма корисними речами з висоти 300 метрів. Добре ще, що це трапилося на спуску... Багато "добрих" слів було сказано на адресу виробника того рюкзака. Цілком зрозуміло, що така ситуація просто неприпустима!
У саморобних моделях, спеціально спроектованих для лижних походів, пришивають ще одну вантажну петлю на поясник з боку спини. Петля спрямована вниз, і до неї чіпляють санки-волокуші. Якщо пришити таку петлю просто на рюкзак, то санки будуть тягти його назад, порушуючи центр ваги системи "людина-рюкзак". При правильному розташуванні на пояснику все навантаження покладається на стегна людини, і тягти санки набагато легше; крім того, можна зняти поясник з рюкзака й використовувати повністю незалежно, просто як упряжку, а рюкзак покласти на санки. Так поступають на простих ділянках, наприклад при підйомі по рівних полоах сибірських річок .
Лямки рюкзака
Лямки повинні відповідати основній вимозі - бути зручними. Саме в конструкції лямок закладено 80% зручності носіння рюкзака.
Насамперед, лямки повинні бути пришиті по фігурі, або ж повинна бути передбачена можливість їхнього регулювання. Це стосується й висоти точки кріплення, і відстані між лямками. Надто широко розсунуті лямки будуть спадати із плечей. Проблема частково компенсується грудною стяжкою між лямками, але вона може стискувати подих. Це скоріше атрибут маленьких рюкзаків для змагань, де доводиться бігати або робити різкі рухи.
Форма лямок - серповидна, або S-подібна. Прямі лямки менш зручні, вони неминуче мнуться, приймаючи форму плечей .
Лямки рюкзака в місцях зіткнення з тілом людини повинні бути м'якими. Звичайно для цих цілей використовується поліетиленова й поліуретанова піна. Сучасна конструкція лямок являє собою багатошаровий сендвіч із різних матеріалів.
Дуже відповідальний вузол конструкції лямок - точка їхнього кріплення знизу. Існує декілька варіантів: до місця стику спини й бічних сторін, до дна рюкзака, на поясний ремінь... Кожен спосіб має свої переваги й недоліки. Зараз найпоширеніше кріплення лямок на стику спини й боковин. Це місце повинно бути укріплене додатковим шаром тканини.
Пряжки регулювання довжини лямок повинні затягуватися донизу, щоб можна було підігнати лямки, уже одягнувши рюкзак. Пряжки на лямках повинні витримувати більше навантаження .
Як уже було відзначено, сучасна конструкція лямок припускає наявність відтягнення, що йде від верху плеча до верхньої частини основної ємності рюкзака. Це ремені, які не дають рюкзаку відкидатися від спини. Положення лямок і точка пришиву цих ременів повинно мати таке взаємне розташування, щоб ремені ніби продовжували нагору лінію лямок від плечей, починаючись в області ключиць.
Ширина самих лямок у середньому близько 7-8 см. Це достатньо для комфортного перенесення навіть дуже важких вантажів; ширші лямки спадають із плечей або, навпаки, врізаються в шию .
Поясник рюкзака
Поясний ремінь дозволяє перенести частину навантаження із плечей на поперек, на стегна. Це виправдано анатомією людини. Але важливо, щоб пояс сидів саме на стегнах (а для цього вони повинні бути, так що варто сісти на дієту).
Поясники бувають пришиті й знімні. Другий варіант трапляється частіше. Ширина поясного ременя - не менше 10 см, бажано анатомічної форми, що облягає стегна. Всередині пристрій поясника аналогічний конструкції лямок.
Часто поясний ремінь постачають додатковими відтягненнями на боковини рюкзака - це дозволяє притягти ємність до стегон, рюкзак більш щільно сидить на людині, не бовтається. Зручно, якщо пряжка поясника легко затягується в рукавиці - пояс защібають, а потім уже затягують, при одягнутому рюкзаку.
Шви рюкзака
Важливо, якими швами і як зшитий рюкзак. Існує багато типів швів, вони відрізняються міцністю й трудомісткістю у виготовленні. По зрозумілих причинах, виробники прагнуть до компромісу між міцністю й складністю технології (читай - до зменшення собівартості).
Найправильніший" шов для основної ємності рюкзака - білизняний або "запошивний", він повинен працювати на зрушення, а не на відpив. Всі силові елементи (точки кріплення лямок, пояса, стяжки, pyчки) повинні пpишиватися на yсиления (стpопy, додатковий шар тканини), і в жодному разі не просто в шов!
Тpадиційно слабкі місця - веpхня й нижня точка кpіплення лямок, пришив бічних стяжок. Часто відриваються пришиті "не на місці" кишені. У каркасних рюкзаках металеві панцирі можуть прорвати тканину й вилізти назовні.
Клапан рюкзака
Клапан зверху рюкзака - неодмінний атрибут будь-яких моделей об’ємом понад 40 літрів (крім специфічних рюкзаків типу чохлів для байдарок). Він не тільки закриває верх мішка від дощу або снігу, але також є додатковою ємністю, дозволяє покласти в нього речі першої необхідності, щоб вони увесь час були під рукою.
По своїй конструкції клапани бувають пришиті й "плаваючі". У другому випадку можна регулювати розташування клапана на рюкзаку залежно від його висоти. Можна й взагалі відщіпити клапан і використати його окремо як поясну сумку або невеликий рюкзачок (якщо таке передбачено конструкцією клапана).
Об’єм клапана може коливатися в досить широких межах. У будь-якому випадку важливо, щоб блискавка дозволяла широко розстібати клапан і вільно класти або діставати речі, - наприклад, фотоапарат .
До основної ємності рюкзака плаваючий клапан кріпиться на пряжках, яких може бути 2-3 з боку спини й 1-2 зі зворотньої сторони (залежно від ширини рюкзака). З боку спини ставлять звичайно "трьохщільні" пряжки, а з лицевої сторони - фастекси або самоскидання. На старих саморобних рюкзаках клапан часто кріпили просто на гумках-еспандерах, защіпаючи металеві гачки за спеціально пришиті кільця.
На клапані може бути один або декілька додаткових кишень, як зовні, так і із внутрішньої сторони.
Стяжки рюкзака
Стяжки потрібні для регулювання об’єму рюкзака. Відразу обмовлюся, що частіше все-таки стоїть зворотня проблема - зробити з великого рюкзака ще більший, а не навпаки. Але все-таки стяжки необхідні, оскільки дозволяють стягнути весь об′єм, перетворивши складений рюкзак у монолітну "цеглу", яку набагато легше носити.
В ідеалі стяжки повинні утворювати замкнутий ремінний "каркас" навколо рюкзака, і все навантаження повинно покладатися саме на ремені. Так була зшита більшість гарних саморобних рюкзаків. Зараз виробники заощаджують на стропах, і часто вшивають їх прямо в бічний шов. Така конструкція виходить ненадійною, оскільки навантаження прикладене до однієї точки й "працюють" на відривання. Більш вдалий варіант - якщо стропа пришита через додатковий трикутник щільної тканини, що розподіляє навантаження на більшу площу.
Інший, трохи застарілий, тип бічних стяжок - це шнурівка. На мій погляд, шнурівка менш зручна. Єдиний її плюс - це деяке зниження ваги, але воно незначне, особливо при використанні пластикових пряжок .
Крім бічних і вертикальних стяжок на просунутих рюкзаках ставлять також додаткову стропу, що дозволяє затягти основний об’єм зверху, але під клапаном. Це дуже зручно, якщо ви запихаєте у вже набитий до відмови рюкзак пушок або іншу м'яку річ. Додаткова стропа дозволяє спресувати об’єм під клапаном.
Кишені рюкзака
Кишені зручні для зберігання дрібних предметів. У саморобних рюкзаках розмаїтість форм кишень і місць їхнього розташування не піддавалося опису: були кишені, що спеціально зшиті під вітіювату форму улюбленої миски, кишені для карт (гральних), потайні внутрішні кишені для грошей і документів...
У промислових моделях розташування кишень більше стандартизовано. Звичайно їх розташовують на задній стороні, але це не дуже зручно, оскільки рюкзак кладуть на землю (у бруд, на мокрий сніг) саме кишенями вниз. Якщо ще й сісти на рюкзак, то тендітні речі можна роздавити. Блискавки на кишенях будуть швидко виходити з ладу. Багато виробників відмовляються від кишень, обмежуючись клапаном .
До кишень відносять і планки для вставки вантажу внизу з боків рюкзака. Ці кишеньки допомагають переносити зовні весла, вудки, сокири, пилки та ін. У цьому випадку кінець стерпного предмету вставляється в кишеньку, а сам предмет притискається до рюкзака бічними стропами. Гарні конструктори вставляють у таку кишеньку додатковий елемент - наскрізний отвір, декорований люверсом. Зміст його в тому, щоб сніг, який набився у кишеньку, при таненні стікав назовні.
Іноді роблять кишені на поясному ремені, на лямці (для рації або приладу GPS ).
Навіска рюкзака
Раніше вважалося, що зовні мішка нічого бовтатися не повинно, і якщо рюкзак виглядає як новорічна ялинка - хазяїн просто не вміє його укладати. У принципі, це вірно, але все-таки бувають випадки, коли рюкзак фізично не здатний вмістити всі предмети, та й не всім речам на маршруті місце усередині - мотузку, льодовий інструмент та деякі інші речі зручніше носити ззовні.
Сучасні експедиційні й штурмові рюкзаки мають цілий ряд традиційних місць для кріплення зовнішніх вантажів. Мотузку, намет, вузький килимок можна прикріпити ззаду рюкзака, під дном, для чого там також пришиті ремені із пряжками. Якщо на рюкзаку немає задніх кишень, то зручно кріпити килимок ззаду вертикально вздовж рюкзака. Для перенесення льодорубу на стику задньої стінки із дном пришиті петлі зі стропи, за них заводиться льодовий інструмент дзьобом униз, а рукоятка фіксується стропою з "ліпучкою" або пряжкою.
Додаткові ємності - крайній варіант кишень. Їх навішують позаду або з боків .
Зустрічаються різні півкільця й карабінчики для кріплення предметів на лямці - від рукавиць до ножа й фляжки .
