Фестиваль ґаучо > Новини

Ґаучо - латиноамериканські ковбої. У багатьох країнах, зокрема в Уругваї, ще можна зустріти представників цієї давньої професії.

Ґаучо їздять верхи, носять пончо, крислаті капелюхи та пасуть овець і корів. Колись більшість чоловічого населення Уругваю називали себе ґаучо. Однак сьогодні залишається дедалі менше охочих пов'язувати своє життя із виснажливою працею та постійними мандрами у пампасах - уругвайських преріях.

Щороку уругвайські ґаучо приїжджають до містечка Такуарембо, де відбувається фестиваль "Патріа Ґауча". Мандрівні пастухи збираються тут, аби підтримати старі традиції, поділитися досвідом і просто весело провести час у колі колег. Упродовж фестивалю, місто Такуарембо ніби переноситься на сто років назад. Знову з'являються низенькі хатини, збудовані з глини та очерету, зводяться дерев'яні сторожові вежі, розпалюються вогні численних багать.

Сібіліно Матос (ґаучо): “Ми повинні якось підтримувати свої традиції - чи не так? Багато речей відходять у минуле, але традиції слід берегти. У нас розказують історію про чоловіка, який носив культуру у своїй валізі з книгами. А ми возимо культуру на наших конях“.

Слово "ґаучо" походить із індіанської мови кечуа і перекладається як "сирота" чи "волоцюга". Уніформа ґаучо - капелюх, пончо, широкі шкіряні штани "бомбачас" та низькі чоботи зі шпорами. Традиційна їжа - смажена телятина та гарячий чай з листя дерева "мате". А все майно - довгий ніж та вірний кінь.

Альберто Медіна (ґаучо): “Для ґаучо коні - це все. Вони годують ґаучо і завдяки ним він живе. Тому ми любимо коней і ставимося до них як до людей. В пампі ми проводимо з ними цілі дні, працюємо один біля одного. Коли ми приїжджаємо на якийсь парад чи такий фестиваль як оцей, то слідкуємо за тим, щоб коні були чистими і добре осідланими. Як їдеш на доглянутому коні, то й настрій покращується“.

Колись ґаучо вважалися найнижчою суспільною верствою. Однак, під час воєн за незалежність від Іспанії у ХІХ столітті ґаучо проявили неабияку хоробрість та витривалість, за що заслужили всенародну повагу“.

Випасання корів у пампасах завжди вважалося виключно чоловічою працею. Та сьогодні, романтика вільного життя та далеких подорожей вабить не лише чоловіків.

Надя Брага (ґаучо): “Колись жінки, на відміну від чоловіків, рідко десь виїжджали. Вони залишалися вдома, доглядали за дітьми, готували їжу, доїли корів - і це була їхня основна робота, вони займалися практично лише цим. Сьогодні ситуація трохи змінилася. Зміни приходять до жінок в усьому світі“.

Найяскравіша подія фестивалю "Патріа Ґауча" - грандіозний кінний парад. Майже 4 000 святково вбраних вершників проїжджають вулицями містечка Такуарембо. Святкування тривають до глибокої ночі.

http://www.24tv.com.ua