Наскільки спосіб життя впливає на агресивність? Іноді самотній волоцюга буває сумирним і намагається не вплутуватися в конфлікти, а патріарха великого сімейства тим часом милостивим аж ніяк не назвеш. Та все ж між стилем поведінки і способом життя існує певний зв’язок.У деяких видів піщанок і полівок молодняк, ледь ставши дорослим, залишає рідну нору. Інші види живуть великими родинами, що складаються з кількох поколінь. Але життя скрізь боротьба. Претензії на певний ієрархічний статус у родині чи серед сусідів, територію або самку неминуче призводять до суперництва між тваринами. З’ясовуючи стосунки, гризуни найчастіше кидаються в бійку (або в погоню, якщо суперник позадкував і тікає). Але у звірків є можливість і себе показати, і кровопролиття уникнути. Це досягнення називається ритуалізованою агоністичною поведінкою. Замість нападу гризуни часто приймають характерну загрозливу позу — бічну стійку. Звірок повертається боком, витягуючи у бік суперника задню лапу, а одну чи обидві передні іноді піднімає. Якщо така погроза не зарадила, противники сходяться, стають на задні лапи і починають відштовхувати один одного, а потім і боксувати. За такого обміну ударами укуси та травми надзвичайно рідкісні. Втім, усі ці дипломатичні хитрощі поширені в основному серед видів, які ведуть сімейне життя. Решта віддають перевагу в разі потреби покладатися на грубу силу. Це особливо помітно, коли суперники зустрічаються на межі ділянок. Спроби мирного врегулювання трапляються в десять разів рідше, ніж агресивні сутички, причому починають їх в основному дорослі самки. Але представники великих осілих сімейств, наприклад, монгольські піщанки або полівки Брандта, йдуть на переговори набагато частіше. Демонстраційні пози приймає навіть молодь, а дорослі вирішують із їхньою допомогою до 42% прикордонних конфліктів. Прикордонні ритуалізовані демонстрації зазвичай відбуваються в строго визначених місцях поблизу спільного кордону сусідніх ділянок, хай то будуть території сімейних груп чи гніздові ділянки самок. Окрім серії загрозливих бойових стійок, тварини вдаються до випадів і пробіжок у бік суперника з повертанням назад, збудженого підтупцювання і посмикування хвостом, а також риття і відкидання землі. За поведінкою звірків, яка залежить від того, на чиїй території вони знаходяться, можна дуже точно встановити, де проходить межа між двома захищуваними територіями.
Однак, хоч як би суворо охоронявся кордон, самцям у період розмноження доводиться його порушувати. Вони блукають по поселеннях і розшукують самок. Щоб схилити самку до інтимних стосунків, слід спочатку придушити її опір, і в цих випадках самці іноді виявляють делікатність. До ритуалізованої демонстрації сили частіше вдаються самці «сімейних» видів, оскільки самки цих видів активніше охороняють територію і протидіють вторгненню.
Поводитися пристойно спонукає і вимушене сусідство. В експериментальних умовах, коли гризуни перебувають на невеличкій обгородженій ділянці або їх поміщають попарно, вони вдаються до ритуалізованої поведінки частіше, ніж на волі. Дорослі особини навіть використовують ще один, виключно лабораторний, спосіб демонстрації своєї сили і високого соціального стану — примусове чищення. Ініціатор заходу різко й агресивно вилизує і вичісує шерсть на спині партнера, одночасно утримуючи його передніми лапами і не дозволяючи вирватися. Можливо, примусове чищення походить від чищення батьківського, коли гризуни вилизують своїх дитинчат. Навіть коли молодь підростає і може самостійно доглядати за шерстю, батьки час від часу чистять їх насильно, нагадуючи, хто в сім’ї головний.
На думку В.Громова, ритуалізована агоністична поведінка гризунів відіграє більшу роль під час створення шлюбних пар і становлення територіальної структури поселень. Особливо це виражено у видів із сімейно-груповим способом життя, які мають досить складну соціальну організацію. І ритуалізована агоністична поведінка відіграє не останню роль у розвитку та підтримці цієї організації.
http://www.zn.kiev.ua/
