Як це буває?Зрада – що це?
Людина народжується безпорадною: вона не здатна підтримувати своє життя сама. Вона може лише повірити світу, що той залишить її в живих. Спочатку ми шукаємо підтримку у матері і довіряємо їй. Нам потрібні тепло, їжа і любов як відчуття упевненості в тому, що нам допоможуть. Близько двох років соціальні зв'язки дитини розширюються і вона виходить у Великий Світ. Вона вчиться взаємодіяти, встановлювати відносини з друзями, перехожими, з тіткою на лавці, з дядьком на зупинці, цікаво роздивляється собаку, визначаючи – друг або ворог? У когось це виходить краще, у когось – гірше. Але кожний з нас, рано чи пізно, знаходить себе таким, що от так стоїть перед дзеркалом і бачить там порожнечу. І здається, що світ відвернувся.
Як це відбувається? По-різному. І завжди несподівано. Адже суть зради – порушення нашої довіри в найбільш важливих для нас речах, і початок тому – саме там, де закінчується наша віра. Висновок сумний: зраду неможливо передбачати. Марно ворожити, де впадеш і наперед стелити там соломку. Кожного разу ми абсолютно несподівано і наново, зі всією можливою гостротою стикається з руйнуючими нас відчуттями.
А потім?
У психології на сьогодні досить інтенсивно досліджується проблема ефективної поведінки в складних ситуаціях. Найбільш багатообіцяючий напрям в цій області - теорія копінга. Термін введений американським психологом Абрамом Маслоу в 1987 році, і маються на увазі під копінг-поведінкою (від англ. to соре – справитися, упоратися) розумові і поведінкові спроби справитися із зовнішніми або внутрішніми проблемами, що виникають перед людиною, що постійно змінюються. По суті, копінг-поведінка відрізняє готовність людини вирішувати життєві проблеми. На протилежній стороні полюса - експресивна поведінка «скривдженого» і «зрадженого» – поведінка, при якій вчинки людини продиктовані лише «голими» емоціями. У такому разі «зрадницьки» покинута коханим пані з ранку упивається власною провиною, після обіду гнівається на «негідника», а ближче до ночі впадає в депресію. Далі – більше. Наша героїня почне діяти під впливом цих емоцій! Тобто – благати і проклинати, сварити і вибачатися, і таким чином остаточно все заплутає і сама заплутується. Чим поганий цей дивний, випробуваний століттями спосіб? Тим, що проблема таким чином не розв'язується. Адже наша обдурена героїня займається лише собою, а не проблемою. Ефективний зовсім інший шлях: вирішити проблему і таким чином позбавитися негативних переживань.
А якщо заспокоїтися?
Яким чином слід поводитися в такій ситуації? Відповідь до смішного проста. Спочатку заспокоїтися, а потім вирішувати, що саме зробити. А не навпаки – спочатку розхвилюватися і «нагородити зайвого», а потім – «чесати ріпу» над наслідками власної емоційної бурі. Заспокоїлися? А ось тепер варто подумати, що ж ви самі зробили для того, щоб вас зрадили.
Зрадити, як можна здогадатися, здатний лише близький. Адже саме до нього ми «поверталися спиною», саме він володіє «секретною інформацією», саме на нього покладалися якісь надії. А чи варто було покладати? Відмічено, що тим сильніше наші переживання з приводу чийогось віроломства, ніж більшу частину відповідальності за власну долю ми встигли передати «обманщику» до того.
Набагато простіше зрадити людину, яка залежна і психологічно безпорадна (як немовля), ніж – того, хто важливі питання залишає собі, а не дозволяє вирішувати їх комусь. Горезвісний відхід чоловіка – в одному випадку прикрий укол долі, а в другому – крах картини світу. І якщо ваш випадок другий, вважайте, що чоловік зробив вам подарунок. Своїм відходом він дав вам можливість переконатися, що ви можете прожити і без нього. Картина світу відновиться. Тільки вже будьте люб'язні, наступного разу не відводьте в ній так багато місця новому чоловіку. Такий вантаж не кожному під силу. Та й вам жити веселіше.
Зрада як помилка
Дуже часто перестати переживати з приводу чийогось віроломства допомагає перегляд ситуації, в якій опинився ваш «обманщик». Адже набагато простіше пробачити людину, якщо вона помилилася, ніж, якщо ви точно знаєте, що чоловік - лиходій з холодним серцем!
Повірте, лиходіїв з холодними серцями дуже мало. І навряд чи саме вам повезло витягнути таку згубну карту. Як показує практика, у будь-якого непривабливого вчинку, як правило, сумний мотив. Найкрупніші підлості зсередини нерідко відчуваються як слабкість. А далі – втручається нещадний фатум і довершує чорну справу. Так, у вашого коханого виключно симпатична секретарка. Швидше, він просто спасував, ніж хотів зачепити вас. Пробачте його, як прощають слабких. Адже слабких прощати легше, ніж злих.
Тут, між іншим, є цікавий нюанс, який може допомогти. Вам важко визнати лиходійство помилкою? Ви вважаєте за краще продовжувати викривати? Ви, ймовірно, вважаєте, що «лиходій» зобов'язаний понести стовідсоткову відповідальність за скоєне? Відмінно. А як щодо вашої стовідсоткової відповідальності? Адже саме ви дозволили ситуації відбутися. Саме ви дали зраднику карти в руки. Саме ви довірилися! Ви, а не хтось інший дозволили зловжити вашою довірою.
Ах, це ви помилилися? Звичайно, ви помилилися. І він – теж.
Як прощати непробачне?
На жаль, буває і таке.
Вас зрадили настільки жорстоко, що про прощення не може бути й мови. Про що ж тоді мова? Ймовірно, про помсти. Ви мучитеся, не знаючи, як відповісти кривднику. Ви вините себе за зайву довірливість. Ви знов і знов вражаєтеся, як можна було зробити таке – вам? Адже ви – така особлива!
На жаль, різноманітні сумні події погані ще і тим, що віднімають у нас ілюзію власної винятковості. Ще її називають "ілюзією новобранця". Описати цю ілюзію можна простою фразою - "зі мною нічого такого не може трапитися, адже це ж я!". Крах цієї ілюзії вельми хворобливий. Виявляється, таке трапитися може: зраджують і одурюють – не когось і десь. Виявляється, це можливо тут і зараз, прямо з вами, такою унікальною і неповторною. І тепер потрібно мстити: щоб довести йому (їй або їм), що вони помилилися, змішавши вас з натовпом.
Можливо, ви здивуєтеся, але помста не допоможе. По-перше, «в запалі» образи мстити хочуть абсолютно всі. Тобто, і в цьому ви не унікальні. А по-друге, помста зовсім не відміняє того, що зробили вам. А тому, ви знов в натовпі.
Пробачити непробачне можна лише єдиним способом. Він працює не дивлячись на свою парадоксальність. Постарайтеся зрозуміти, що ж змусило кривдника поступити так, а не інакше. Особливе це важливо у разі навмисних лиходійств у вашу адресу. Подумайте: що ж ви зробили такого, що примусило вам так жахливо нашкодити? Уявіть собі, як погано повинно було бути людині, яка пішла на такий непривабливий вчинок. Не думаєте ж ви, що близький міг ударити вас не замислюючись? Отже, були причини? І, ймовірно, вони були серйозні. І, як це не сумно, ця причина – ви. І ви, ймовірно, заподіяли йому не менше зло. І як же вам це вдалося? Це і найцікавіше. А коли знайдете відповідь – вибачитеся за свою частину зробленого зла. Обіцяю – вам стане легше.
Плюс на мінус
Наприкінці хочу подарувати вам один трюк. Він допоможе якщо не прибрати, то зменшити біль від неприємності, що відбулася. Просто подумайте ще раз, що ж дійсно є проблемою, коли вас зрадили? Саме те, що зрадили? Або - відчуття, які на вас налинули? Це важливе питання. Уявіть: з ранку від якоїсь жінки «підло» пішов чоловік, а після обіду вона дізналася, що чудовим чином є власницею вілли на Канарах, нового Ламборджіні і шлюбного контракту з Леонардо ді Капріо. Чи буде їй сумно до вечора? Складне питання.
Тепер-то ви розумієте, що будь-яка зрада – всередині нас, а зовсім не зовні?
http://www.terrawoman.com/
Переклад: http://www.buket.ck.ua
