Букет
      
  Реєстрація або вхід Головна    
Букет
Головна
Новини
Статті
Опитування
Анекдоти
Галерея
Погода на тиждень
Свята на тиждень
Святковий довідник
Файли
Друзі та партнери
Звязок з нами
Гумор

— Коли мати Дункана Маклауда дізналася, що її син безсмертний?
— Після третього аборту.

Google рекомендує


Закордонний туризм

Загублений світ


 Навряд чи можна назвати подорож до Абхазії екстремальним туризмом. На прикордонному пункті доводилося чути вигуки туристів про те, що це востаннє вони перетнули кордон благословенної абхазької землі і ні за які гроші більше сюди не приїдуть. Але я б не казала так категорично — країна живе звичайним життям, діти ходять до школи, наречених так само викрадають, а інжир так само росте прямо при дорозі...



Їхати до Абхазії треба потягом через Сочі й Адлер, а від Адлера маршруткою до Псоу, де знаходиться кордон з невизнаною республікою. Вже у маршрутці нас почали розпитувати, куди саме їдемо, хто ми за національністю, до абхазів їдемо чи до когось іншого. Усім без винятку попутникам доводилося пояснювати, чого нас понесло сюди, що ми тут забули і що тут можна робити тепер, коли тієї, колишньої, Абхазії вже немає? Немає тих романтичних краєвидів, які можна побачити на чорно-білих фотографіях у батьківських фотоальбомах. Натомість залишилися міста зруйновані і некрасиві, і вже майже забулися радянські кінематографічні асоціації, пов’язані з Піцундою і Гагрою...


А колись і тут «запалювали вогні»...

Мода серед російських студентів на «дикий» туризм до Абхазії навряд чи була справжньою мотивацією нашої подорожі. Швидше — бажання відкриттів. Адже саме в Абхазії можна побачити померлу цивілізацію: для відкриття загубленого світу не треба їхати до якихось африканських джунглів або мексиканських долин. У Новому Афоні збереглися залишки сталінських палаців і паркової архітектури. Там стоять занедбані альтанки, гідроелектростанція початку минулого сторіччя, на залізничній станції, що не функціонує, є порожні павільйони з бетону і скла, прикрашені символікою вже неіснуючої імперії... Цей загублений світ має моторошний вигляд. Але він прекрасний у своєму занепаді, і від тієї мертвої краси стає ще моторошніше. У таку хвилину розумієш, що насправді нічого не знав ні про крах імперії, ні про загибель цивілізацій... Ти нічого не знав про післявоєнне десятиліття...

Уздовж дороги нерідко можна побачити скелети великих і красивих споруд придорожніх барів колишнього найкращого радянського курорту. Здається, їх не так уже й важко відновити: пофарбувати іржаві залізні конструкції, вставити вікна, повиривати бур’яни. Але натомість поряд із понівеченим гігантом стоїть маленька ятка, з якої ведеться торгівля.

У містах чимало будинків, що стоять пусткою. Вигорілі вікна полишених багатоповерхівок... Забиті двері головного вокзалу, біля якого однаково збираються маршрутки й автобуси... Ніби життя і триває, але воно проходить якось збоку, при вокзалі, біля будинків, поблизу барів. Таке враження, що люди ще не відійшли від післявоєнного шоку й існують у якомусь паралельному світі, ще не почуваються у своїй відвойованій країні господарями, не насмілюючись зайняти покинуті будинки і вокзали.

Моя подруга Амра працює кореспондентом на абхазькому телебаченні. Вона закінчила журфак Московського державного університету і повернулася додому на зарплату, в десять разів меншу від середньої московської. На запитання «Чому?», Амра відповість не відразу. «Ти розумієш, — каже вона, — перетинаючи кордон, я фізично відчуваю, як у моїй країні стає на одну абхазку менше. А коли повертаюся додому, розумію, що нас стало на одного більше». Амра відчуває, що потрібна своїй країні. Відчуття, якому важко не позаздрити...

По всій столиці Абхазії висять вигорілі рекламні плакати російських миротворців. Напис «12 років без війни» свідчить про те, що самим плакатами понад чотири роки. Але з меседжем на плакаті важко не погодитися. Кожен рік, кожен місяць без війни — це справді достатній привід для вдячності. Інша річ, що відчуття передвоєнного стану і невідворотності нового конфлікту також присутні у свідомості мирних жителів. «Нам нікуди з нашої землі відступати, ми боронитимемо її до останнього», — каже Амра, спокійно розмірковуючи про те, що, ймовірно, слід найближчим часом очікувати воєнних дій, і що ми вчасно приїхали навідати її і подивитися її країну.


Будні Сухумі

...Сухумі викликає суперечливі почуття. Поряд із надзвичайно гарним ботанічним садом стоїть понівечений під час війни і досі не відновлений пам’ятник політичному діячеві і революціонеру Єфрему Ешбі. Пам’ятник письменникові перетворився водночас й на пам’ятник війні... Проїжджаючи через міст над річкою Гумиста на в’їзді до столиці абхазці обов’язково розкажуть вам, що тут точилися бойові дії, і хтось із їхніх родичів або друзів тут воював. У Сухумі вас поведуть на солдатський меморіал до пам’ятника загиблим воїнам, а у Новому Афоні запропонують відвідати музей бойової слави. Абхазці шанують своїх героїв, а до музеїв і меморіальних комплексів ставляться зі справжнім пієтетом.

У Сухумі їздять тролейбуси, багато інтернет-кафешок, магазинів і кав’ярень. Люди тут ходять просто по дорозі, а це вже дещо небезпечно. Адже слід остерігатися автомобілів... місцевих військових, а також ООНівських миротворців. І ті і ті гасають містом дуже швидко, нехтуючи правилами дорожнього руху.

Окрім традиційних туристичних маршрутів, які можна оглянути, приїхавши з Росії на туристичному автобусі, — храм у Новому Афоні, мальовниче озеро Ріца, старе місто у Гагрі, — існує ще й «неофіційна» Абхазія, яку можна ще довго і цікаво відкривати. Для цього варто приїхати сюди машиною і заручитися підтримкою місцевих жителів, які залюбки покажуть давні християнські святині у віддалених селах, церкви й монастирі, буквально загублені у горах. До них ще не прокладено туристичних маршрутів, але у цьому, безперечно, їхня величезна перевага.

Звичайно, перебуваючи у Абхазії, гріх не скуштувати найвідоміших страв національної кухні. Зокрема абхазьку мамалигу, яку у жодному разі не можна плутати з мамалигою молдавською. Кукурудзяні крупи варять, додають солоний сир, а далі їдять руками з курятиною. До того ж усе треба споживати у строгій послідовності: спочатку саму мамалигу з курятиною і тхемалі — соусом із аличі. Потім, ніби на десерт, з’їдається м’який теплий солоний сулугуні, а вже далі до мамалиги, яка залишилася, додають мацоні — кавказьку ряжанку. Чарівний ефект останньої полягає в тому, що після такої кількості з’їденого зникає відчуття важкості.

Але справжнім відкриттям особисто для мене стала кава по-турецьки, яку тут вміє готувати кожна господиня. П’ють її з шоколадом або ліщиною, зазвичай на веранді біля будинку з подругами або сусідками, котрі приходять обговорити останні сухумські новини.

Допиваючи таку каву аж до гущі, смакуєш її, ніби шоколад. Потім абхазки зазвичай гадають на кавовій гущі. Я не погодилася на гадання, бо й так знала, що мені випаде. Звісно, далека дорога, бо вже час було збиратися додому.

http://www.dt.ua/

Дата публікації: 07.09.2007
Прочитано: 2137 раз





Додатково на дану тему
Подорож до ПарижуПодорож до Парижу
Відпочинок у ХорватіїВідпочинок у Хорватії
Романтична подорожРомантична подорож
Край світу. Марокко.Край світу. Марокко.
Подорожуємо світом. ІталіяПодорожуємо світом. Італія
Карлові-Вари (Чехія)Карлові-Вари (Чехія)
АнталіяАнталія
Країна мрій. Мальовнича ШвейцаріяКраїна мрій. Мальовнича Швейцарія
Все що вам варто знати про подорожі літакомВсе що вам варто знати про подорожі літаком
Домінікана. Країна морського вітру і прекрасних квітівДомінікана. Країна морського вітру і прекрасних квітів


[ Назад | Початок | Наверх ]
Немає коментарів. Чому б Вам не залишити свій комертар?
Ви не можете відправити коментар анонімно, будь ласка зареєструйтесь.
Останні статті
Halloween
10 ідей для ідеального Хеловіну
Подарунки на День Валентина за знаком зодіаку
Ідеї для валентинок та святкування дня свято...
Як День Святого Валентина відзначають у різни...
Де краще зустрічати Новий рік?
У чому зустрічати новий рік 2010
Тіло - це годинник
Як запобігти курортних пасток
Здорове чи дешеве: як правильно обирати дитяч...
Новини партнерів
Завантаження ...
Галерея
Картинка з галереї

Картинка з галереї

Картинка з галереї

Посміхніться

Буратіно тиждень поспіль брехав тату Карлу. Від цього у нього ріс ніс, який тато Карло періодично спилював. Стос дров ріс-сім'я готувалась до зими...

Реклама
Опитування
У вас є друзі протилежної статі?

так, у нас гарні відносини
ні, але не маю нічого проти
дружба між чоловіком і жінкою? Не вірю!
якщо друзі - то сплять
така дружба може перерости у кохання
така дружба найміцніша
інший варіант (описати в коментарі)



Результати
Інші опитування

Всього голосів: 221
Коментарів: 2
Головна |  Вверх
статистика  користувачів онлайн: 59 | користувачів сьогодні: 504 | переглянуто сторінок сьогодні: 7204 | всього сторінок переглянуто: 57932039





Використання матеріалів цього сайту тільки за умови вказання прямого гіперпосилання на першоджерело та сайти, що виконали суттєві допрацювання матеріалів (переклад, доповнення довідковими даними, тощо).
Якщо першоджерело не вказано - важати першоджерелом і вказувати пряме гіперпосилання на сайт http://buket.ck.ua



© 2006-2008 студія GVM
рекламна підтримка: черкаська рекламна мережа

Генерація сторінки: 0.010 сек. і 10 запитів до бази даних за 0.002 сек.
Web site engine code is Copyright © 2006 by SLAED CMS. All rights reserved.