Ще не так давно в галицьких селах весілля відбувалися ледь не впродовж усього тижня. І кожен з днів мав своє значення і логічно продовжував попередній: заручини, вінки, саме весілля, перепій, гостина, поправини. Усе це вкладалося в якесь магічне ритуальне коло, у якому брало участь зчаста ледь не півсела. Тепер усе спростилося. Час пришвидшився, ціни зросли, життя стало іншим. Весілля — коротшими. Здебільшого вони відбуваються впродовж однієї доби. І в цій сконденсованості важливо, щоб не була втрачена жодна деталь. Адже молодята за століття не змінилися: усі вони прагнуть звичайного і такого важливого сімейного щастя. Саме тут усе на весіллі значною мірою залежить лише від однієї людини — весільного старости. Як він забаву поведе, такою вона і буде. Він, як капітан на кораблі, перший заходить на весільний майданчик і останній покидає його, завдаючи бубон на плечі музикантам. У його кишені незмінна чарка, з якою він встигає випити з усіма і водночас ніколи не буває підпилим. Він, мов чарівник, зринає то тут, то там, сипле жартами. Він усюди. Часом видається, що довкола нього крутиться усе весілля. Але досвідчений староста в останню мить уміє зробити так, що всі розуміють: головні персонажі весільної вистави — наречений і наречена, їхні батьки, друзі, гості.
Весільний староста — це унікальна професія. Якщо поділити її на дві умовні категорії, то тут є свої аматори та професіонали. Аматори, як правило, працюють у селах. Весільним старостою часто стають по спадковості. Скажімо, батько старостував на кількох десятках весіль. Він визнаний авторитет у цьому жанрі. Тому в селі сподіваються, що й син буде таким самим. Випробовують його на кількох забавах, і він в результаті зчаста старостує, аж доки має силу і бажання. Бути старостою непросто. Адже це повинна бути шанована в селі чи місті людина. Розумний, дотепний, веселий чоловік, який добре знає весільний обряд і може легко знайти вихід із непередбачуваних ситуацій, без яких не обходиться жодне весілля. Він пильнує музик, зчаста є ще й комірником і загалом провадить усю забаву. Починаючи від самого ранку, староста керує обрядом благословення батьками молодят, відпровадженням наречених до церкви та "загсу". У церкві під час шлюбу саме він тримає перед священиком якусь мить Євангеліє. Він зустрічає з молодятами всіх гостей. Розсаджує їх у весільній залі, дає команду до початку забави, керує поданням страв, а водночас і кухнею на чолі із старшою кухаркою. А потім цілу ніч сипле дотепами. І жваво, не виказуючи жодної втоми, на відміну від запрошених, організовує танці та забави на зразок голубки, паска, мітли. Зрештою, у кожному селі сотні своїх особливих звичаїв, і їх обов'язково знає весільний староста. Коротко кажучи, староста на весіллі знає все. Він може залагодити будь-який конфлікт і поговорити на будь-яку тему. Він уміє розспівати гостей, які не надто люблять цю справу. Він перший з кухаркою піде до танцю, якщо цього не хочуть робити молодята. І цей перелік можна ще продовжувати і продовжувати. Платою старості за таку справді сподвижницьку і віддану роботу на селі переважно є пляшка доброї горілки і один з весільних калачів. Коли молода обдаровує молодого, то старості часом випадає подарунок, скажімо, сорочка чи светр.
Усе те саме робить і професійний староста. Але його майстерність, на відміну від аматора, відточена до автоматизму. Такі весільні старости-професіонали завжди мають кілька козирів у рукаві: заготовлених комбінацій розваг, які навіть найнудніших гостей на весіллі перетворюють у веселих балакунів, що не хочуть розходитись до ранку. Професійні старости, як правило, працюють з одними і тими самими музикантами. Це вже відлагоджена група, яку запрошують з весілля на весілля, як правило, за кілька місяців наперед. Вони пишаються своєю справою та вмінням, як і належить справжнім майстрам. Не завжди цю думку поділяють їхні родини. Але весільний староста — це як доля, її не уникнути. Професійними старостами дуже часто стають актори, журналісти, вчителі. Цікавим штрихом до такої праці є те, що на відміну від аматорів, професіонали отримують платню за свою роботу. Тут усе залежить, як-то кажуть, від кон'юнктури ринку та авторитету виконавців. Можна отримати за добу роботи сто доларів, а можна заробити і в кілька разів більше. Адже, як відомо, щедрість та фінансові можливості окремих господарів справді не мають меж. І вони готові добре заплатити тому, хто організує свято, яке запам'ятається їхнім дітям та гостям дійсно на все життя.
Весільним старостою бути нелегко. Але виконання таких обов'язків ніколи не цуралися не лише аматори та професіонали, але й найвідоміші люди, яких запрошували побавити весілля. Свого часу весільними старостами були та є чимало українських письменників та діячів культури. І жоден з них не лінувався працювати задля веселості громади і радості молодих. Мабуть, усвідомлювали, що ця професія — особливий обов'язок та місія дарувати щастя людям.
http://buket.ck.ua