Рівно 140 років тому, в ніч з 11 на 12 жовтня 1868 року, в сім'ї німецького коваля Хорьха, чия сім'я ледь-ледь зводила кінці з кінцями, народився хлопчик. Сина назвали Августом, навіть не підозрюючи, що в майбутньому він і справді стане імператором – імператором автомобільного бізнесу. 
Ця операція виходила у нього дуже добре, а тому через чотири роки, накопичивши грошенят, хлопець вступив до Саксонського інженерного училища, де дуже полюбив такий неприємний (для ліриків) і копіткий (для фізиків) предмет, як креслення. Йому дуже подобалося викреслювати все до останньої найдрібнішої деталі.
Після закінчення училища Август влаштовується спочатку на ливарний завод, а потім у конструкторське бюро суднобудівної фірми в Лейпцигу. У його задачу входила розробка двигунів для річкових суден. Молодий інженер уважно придивляється до роботи досвідчених майстрів, підмічаючи тонкощі. І хоча робота, на перший погляд, здається рутинною, але він знаходить у ній свою красу.
Одного погожого осіннього дня Хорьх прогулювався Лейпцигом, як раптом йому назустріч викотився красивий автомобіль «Бенц-вело». Він справив на інженера таке враження, що він, повернувшись додому, написав листа Карлу Бенцу з проханням прийняти його на роботу інженером на завод. Як не дивно, але цей лист не залишився без уваги. Незабаром він переступав поріг автомобільного заводу.
Август показав себе цікавим, мислячим інженером. Він постійно вигадував якісь удосконалення, добиваючись злагодженої роботи кожного механізму. Незабаром старанність і винахідливість Августа були помічені, йому почали довіряти найскладніше. А трохи пізніше призначили навіть керівником виробництва. Але у Бенца була одна біда: він був дещо скупуватий, а Хорьх, переконавшись в тому, що він «незамінний», почав вимагати надбавку до зарплати, причому, вагому. Закінчилося це тим, чим і повинно було закінчитися: їх шляхи розійшлися.Можливо, якби Бенц бачив трохи далі, він би не ризикнув «розплюватися» з Хорьхом. Але він і припустити не міг, що людина, яку він, на своє переконання, витягнув з болота, так швидко підніметься і розкрутиться. Але сталося саме так: Хорьх заснував своє підприємство, і вже наступного, 1900 року з воріт його заводу виїхав перший автомобіль «Хорьх», який мав двоциліндровий двигун, що працював ледь чутно, на відміну від «молотарки» Бенца. Крім цього було ще кілька особливостей: двигун розташовувався спереду, привід на задні колеса здійснювався за допомогою шкіряного ременя, а коробка передач блокувалася з головною передачею.
Але Хорьх не був би Хорьхом, якби заспокоївся на досягнутому. Він почав розробляти шестициліндровий двигун і ледве не розорився. Зрозумівши, що на деякий час він виявився «слабкою ланкою», Август приймає дуже незвичайне (особливо для сьогодення) рішення – він покидає своє рідне дітище, завод «Хорьх», і засновує нове підприємство.
Існує красива легенда, як було придумано назву нового автомобіля. Мовляв, у розпалі жарких дебатів хтось вигукнув фразу латинською мовою: «Аудіатур ет алтера пас!» – вислухайте іншу сторону! Так народилася назва «Ауді», виробництвом яких Хорьх незабаром і зайнявся.
Це був скоріше гоночний автомобіль (на фоні інших). Не дивлячись на те, що зір у Августа був не дуже, він особисто взяв участь в Альпійських гонках і назвав одну з моделей «Завойовник Альп» (Alpensieger). Випускалася вона до 1922 року.
Але, заради Бога, не подумайте, що Хорьх був милим диваком – дуже педантичний і акуратний, він не любив нехлюйства і непунктуальності: на заводі Хорьха завжди панував культ жорстких штрафів, кожне запізнення обов'язково каралося пфенігом. Причому, зі збільшенням часу запізнення, розмір штрафу зростав.
Він був педант, зануда і дуже сварлива людина. Що дивно – ні перед ким не знімав капелюха і не кланявся. Коли до влади в Німеччині прийшов Гітлер, його прибічники зробили все можливе, щоб «тато Хорьх», який відзначив на той час 65-річчя, обов'язково вступив в НСДАП, що, безсумнівно, підняло б авторитет нацистської партії. Але переконати Августа так ніхто й не зумів, він так і залишився безпартійним.
Це, в якійсь мірі, врятувало його від переслідувань у післявоєнний період. Але на той час характер Хорьха остаточно зіпсувався. Його перестали взагалі куди-небудь запрошувати, боячись зіпсувати урочистість, і він відійшов від активного життя. Помер Август 3 лютого 1951 року на 83-му році життя.
А його дітище – «Ауді» – чудовий пам'ятник своєму творцеві.
http://shkolazhizni.ru/
