Для одних засмага голяка — злиття з природою і рідкісний кайф, для інших — непристойність або збочення. Але нудистські пляжі поблизу “розкручених” курортів є практично всюди. Як кажуть: хто хоче, знайде.Вздовж прогулянкових алей росли високі пальми, олеандри та рівненькі кущі. Пишно цвіли агави та юки, посеред вулиць стояли квіткові горщики та клумби.
Наче рай на землі! — ділиться враженнями дівчина. – З готелю до пляжу було рукою подати – якихось 10 кроків. Зате спускатися доводилось із височезних сходів.
“За скелю кортить, та й усе!”
Хоч прибережна смуга з дрібною, наче просіяною крізь сито, галькою простягалася на сотні кілометрів, більшість туристів з пляжних бунгало й готелів відпочивали на одному клаптикові пляжу. Вода у цій частині острова була спокійною, наче у склянці, і настільки прозорою, що на дні виднілися малі та великі перламутрові рибки. Із традиційних “морських” розваг на пляжі були яхти, парашути, надувні “акули” і “банани”. Крім того, невеликі сніжно-білі теплоходи.
На шляху до іншої частини пляжу була перепона: невисока, але грізна скеля. Дістатися туди було проблематично, та що нам, молодим і незаміжнім? Кортить, та й усе! — розповідає дівчина.
У готелі Вікторія з подругою познайомились з молодими москвичками. З'ясувалося, що ті уже два роки поспіль засмагають в Коста-Браві і знають узбережжя як свої п'ять пальців.
Якось, збираючись на пляж, росіянки запропонували приєднатися до них. Дівчата були дуже товариські, тому такій компанії ми тільки зраділи, — продовжує Вікторія.
На подив українок, уже “освоєний” туристами клаптик пляжу їхні нові знайомі-москвички минули. Попрямували далі, аж за скелю.
“Ви не дивуйтеся, бо пляж трохи незвичайний. З туристів — переважно німці...”, — обмовилась одна із росіянок. Ці слова ми чомусь пропустили повз вуха. “Ну що такого може бути з пляжем? Напевно, не доглянутий, а дикий, для місцевих” — перше, що спало на думку, — пригадує Віка. — А не тут-то було! Обминувши скелю, ми побачили, куди прийшли...
І ходять тут, як мати народила
Групки оголених і напівоголених людей абсолютно природно відпочивали на узбережжі Середземного моря: приймали сонячні ванни, хлюпалися у воді, навіть грали в пляжний волейбол. Серед дорослих були й діти. Ніхто нікого не соромився і не показував пальцем, наче дикун.
“Оце так треба, пляж нудистський! І ходять тут, як мати народила!” — крутилося безперестанку в голові. Я ледь не згоріла на місці від сорому, однак дітися було нікуди, — сміється дівчина. — Ми опинилась перед вибором: або іти вперед, або накивати звідти п'ятами. Цікавість перемогла.
Подруга Вікторії була шокована не менше і, як розповідала потім, почувалася незручно — це ж треба, така несподіванка! Тим часом росіянки уже встигли повністю роздягтися і влаштуватися на піску недалеко від двох симпатичних іспанців у костюмах Адама. Москвички “муркотіли” від задоволення і казали, що така засмага їм “у кайф”.
Глянувши на сусідів, я пригадала анекдот: “— Дівчино, а ви знаєте, що мені треба? — Та бачу...” і ледь не приснула зі сміху, — зізналася вона. — Порадившись, ми з подругою вирішили не вести себе, наче інопланетяни, і трохи позасмагати... топлес — зняли ліфчики і плюхнулися якнайшвидше на живіт. Так пролежали хвилин десять — не більше.
Нещадне сонце стало припікати, і дівчата пішли до води.
Ми “застрягли” у морі надовго. А коли вийшли, то сказали, що спеклися, розпрощалися з москвичками і повернулися на звичайний “текстильний” пляж. Вражень для одного дня і так було достатньо, — каже Вікторія. — Потім з'ясувалося, що й самі “текстильники” не проти підглядати за “топлесом”. Зі спеціального майданчика з залізними поручнями відкривалась панорама нудистського пляжу. Одного чоловіка настільки захопило “видовище”, що він ледь не зірвався вниз зі скелі.
З тих пір, відпочиваючи на зарубіжних курортах, вона по декілька разів перепитує місцевих: “А що то за пляж?..”
“Звичайний пляж – не моє”
Натомість Денис давно забув про відпочинок на “текстильних” пляжах. Каже, що любить повністю “зливатися з природою”, чого одягнутим зробити неможливо. Для цього їздить у Крим, Хорватію та Болгарію.
Натуристи не збоченці. До того ж значно терпиміші за “текстильників”, — ділиться спостереженнями чоловік. — Той, хто не хоче роздягатися, може залишатися на пляжі у купальнику. На нього не будуть озиратися, не стануть тикати пальцем, глузувати чи висловлювати вголос незадоволення. Роздягатися чи ні — це особиста справа кожної людини.
Перший похід на пляж для нудистів став для Дениса справжнім потрясінням.
Раніше я не уявляв, наскільки легко і комфортно, коли ти без плавок. Якби не Коктебель і тамтешня атмосфера, не знаю, чи наважився б на це взагалі! — зізнається, посміхаючись, він. — Спочатку, звісно ж, були комплекси і крутилася нав'язлива думка: “Ну як я з'явлюся на публіці в голому вигляді? Та це ж верх непристойності.” Потроху друг мене переконав. Сказав: “Нічого такого у цьому немає. Ти спробуй, а там буде видно...”
Для “голої практики” чоловіки обрали пляж у районі Лисої Бухти, який за розмірами може позмагатись з європейськими.
Зробити половину справи, тобто роздягтися привселюдно, виявилось дуже просто. Я полежав, перевернувся. Після того наважився встати, — пригадує чоловік. — Від “голого” пейзажу навкруги хотілося заритись головою у пісок. Не викликало це й еротичних фантазій.
Але вже після першого сеансу у воді молодому нудисту-початківцю стало легше. А всі комплекси — надумані і справжні — полетіли “кудись у трубу”.
На звичайний пляж мене тепер і шнурком не затягнеш, — сміється чоловік. — Нудизм —для мене — спосіб відпочинку, стиль життя. Хоча і моя дівчина, і більшість знайомих таких переконань не поділяють.
http://20minut.ua
