Візитівкою цієї країни вже давно став далеко не прохолоджувальний напій "Vanna Tallin", як і далеко не гарячий темперамент її мешканців. Для тих, хто хоч раз тут побував, або має хоч трохи клепки у голові, цих двох підказок має бути вдосталь, аби вони здогадалися, що мова йде про Естонію.Естонія - невелика країна. Мало чисельне її населення - естонці. Національна валюта - естонська крона (приблизно - 1 грн.=2,4 Eek на січень 2007)... Здавалося б все. І дійсно все, для зануд. А далі, далі буде розповідь (хай не дуже повна, місцями не дуже цікава) для тих, хто не байдужий до подорожей, для тих, хто спраглий до нових відкриттів і почуттів. Далі - розповідь про дивовижну, казкову країну - Естонію.
Хм, ну чесно кажучи, не про всю Естонію, це я щось вже занадто замахнувся. А от про дві столиці Балтійської держави, я вам дещо розкажу. Кажучи "дві столиці" я не помилився і не обмовився (чи то пак, "обписався"). Справа в тім, що в Естонії дійсно дві столиці, офіційна - Таллін, а також, усіма визнана, літня - Пярну.
Так от про Пярну
Звісно, до цього, безумовно дуже цікавого містечка, ми потрапили не просто так. Ні мова не про те, що прилетіли ми туди на літаючому килимі, чи якомусь там казковому драконі. Діставалися - автівкою. Але повірте мені на слово: це не менший подвиг ніж політ на килимі чи драконі. Самі подумайте, близько 1000 км (Москва - Пярну) сидіти в автівці не такий вже й кайф. Спина і ноги німіють, ниють і затікають... дорога "вражає одноманітністю". Словом, хто їздив той знає і може сміливо вважати себе героєм. Отже ми у Пярну... Зупинилися у "готелі сімейного типу", у комфортабельному номері. Сніданок входив у вартість апартаментів. За все про все - 1000 крон на добу (мінус 10% знижка - за не сезон). Досить небагато, якщо зважати на те, що за 500 крон можна ДУЖЕ непогано попоїсти у одному з чисельних містечкових кафе (kohvik естонською) сім'ї з чотирьох осіб. Знову щось відволікся...
Так от про Пярну: ну, спершу для "годиться" трішки занудства. У 2001 містечко приймало участь у конкурсі міст-курортів, що відповідають вимогам Євросоюзу і було визнане одним з найкращих. Підтвердженням тому - блакитний прапор на центральному пляжі.
У тому ж таки 2001 відгуляли 750 ювілей містечка...
На ознайомлення зі старим містом ми витратили десь зо два дні. Чого, в принципі, і вистачило.
Пярну - одне з небагатьох міст на нашій грішній землі, котре зберегло свою велич старовини і без шкоди увібрало в себе елементи сучасності. Доступною мовою кажучи, Пярну - це місто в котрому по сусідству існують середньовічні будівлі, сучасні вілли з чепурними садочками і совкові п'ятиповерхівки.
Дещо про визначні місця. З оборонних споруд 17 століття збереглися лише Таллінські ворота, будівництво котрих було завершено лише у 1678. Варто згадати про такі архітектурні пам'ятки, як лютеранська церква Св. Катерини (1747 р.) та православний храм тої ж таки Св. Катерини (1768 р.)
Історичною візитівкою Пярну можна сміливо вважати Червону вежу - найстарішу споруду у місті - це єдина вціліла частина старовинного міського муру, що був зведений ще в 15 сторіччі. Старовина старовиною, але от сувеніри у Червоній вежі!.. Ой, як не вигідно і, ой, як не дешево. Судіть самі: Простенька ручка з логотипом міста, або прапором Естонії аж 70 крон...
Життя у цьому приморському містечку вражає своєю розміреністю і спокоєм взимку, та імпульсивністю та енергією влітку. Місцеві казали, що влітку сюди приїздять тисячі туристів.
Не знаю правда чи ні, але до Пярну ми приїхали саме взимку. Одразу після Нового року. Відверто вам скажу, що враження просто казкові. І зовсім не від відвідин Червоної вежі та інших архітектурних перлин міста, зовсім не від надзвичайно приємної атмосфери місцевих чисельних кафе та ресторанчиків.
Ні, дух захоплює від того почуття розміреності і спокою, що наче літають і розчиняються у повітрі. Ви ніби потрапляєте на острівець спокою у бурхливому морі життя. Ніхто нікуди не поспішає, не біжить, ніяких пробок на дорозі, ніяких гудків, ніякого крику. Життя тихо і мирно протікає вузенькими вуличками і не змушує замислюватися, що чекатиме вас за наступним рогом. Ви і так знаєте, або просто впевнені в тому, що знаєте, що нічого геть незвичайного там не буде. Таке собі естонське dolche vita, тільки от без італійського темпераменту. Після гамірного мегаполісу - Пярну наче рятівне коло.
Tervise Paradiis
У зимовий час Tervise Paradiis - місце паломництва туристів і не тільки туристів. Ні, ніяких там архітектурних перлин, вишуканості стилю, історичних подій, казок і легенд. Усе до банальності просто. Т.Р. - це готель. Готель, просто сучасний готель. Звичайний набір - казино, боулінг, більярд, кафе, ресторан...
Але не цим славиться Tervise Paradiis на всю Прибалтику і практично всю Скандинавію. Головне - це його аквапарк. Найбільший у цьому регіоні.
Особисто я налічив цілих 6 басейнів, не вважаючи суміжного басейну з вулицею, басейну для профі та VIP басейну. Плюс до всього 4 водяні гірки (особливо прикольна "чорна"), дві вежі для стрибків, стіна для "водяного альпінізму", водоспад, водяний вир. А ще - мало не справжня гірська річка під дахом - з порогами і стрімкою течією, де не лише гострих відчуттів можна набратися, а й синців при необачності.
Словом усе чого душа забажає: хочеш з гірки гасай, хочеш з вежі стрибай, хочеш під водоспадом розслаблюйся, або у фінській бані. Я, здається, усе спробував і лишився цілком задоволеним.
Ціни не такі вже й високі. 3 години "релаксу" в аквапарку у вихідні дні коштують 425 крон (сімейний квиток для 4-ох осіб). В будні ціна набагато нижча і складає 320 крон.
Будете у Пярну, обов'язково відвідайте Tervise Paradiis. Розчарованими не залишитеся. Я особисто ставлю цьому аквапарку "5+" - і ціна, і якість.
"Далеко ли до Таллина?"
Від Пярну - 125 км. Нагулявшись вузенькими вуличками, зборознивши Пярну вздовж і впоперек, ми вирішили відвідати естонську столицю. Ну як це так, - думали ми, - побувати у Естонії і не відвідати Таллін? Неподобство!
Сказано - зроблено. 1,5 години на авто по рівненькій і з гарною розміткою магістралі і ми - у Талліні. У нас усього один день, а стільки усього хочеться побачити.
Багато хто у своїх нотатках описує старе місто і сам Таллін зокрема. Тому я навіть не робитиму спроб. Ліпше спробую передати колорит естонської столиці.
Кам'яні будівлі, що наче повростали одна в одну і стали єдиним цілим. Дахи з червоної черепиці. Вузенькі покручені вулички вимощені бруківкою. Квіти на підвіконнях. Знаєте, "старий" Таллін мені чимось нагадав наш Львів. Той яким би він був, якби збудували його десь у центрі Європи.
На кожному кроці кафе, кав'ярня, ресторанчик, сувенірна крамничка... Причому ціни досить демократичні у порівнянні з західноєвропейськими. Вся індустрія старого Талліна спрямована на забезпечення потреб туристів. Оцьому навіть львів'янам у талліннців варто повчитися.
В цілому день, ба, навіть півдня, у маленькій столиці подарували нам незабутні враження!
Особисто я наче прогулявся у середньовіччі. Чимчикуєш бруківкою. І здається тобі, що от-от з-за рогу виїде кінний лицар. А може і не один. А он з тієї кав'ярні вийде дівчина у сукні від середньовічного Армані. А далі, за рогом, повз тебе процокотить підковами по бруківці конячка, що везе на підводі бочки з вином або пивом.
(Ліпше таки з пивом, адже, до речі, в Естонії варять приблизно 20 (!!!) сортів пива, найсмачніше з яких, як на мене - Sacu Originaal).
Словом, кожен камінчик старого Талліна просто дихає історією.
Як же швидко промайнули ті півдня. Жаль звичайно. Та нічого, я просто чомусь упевнений, що повернусь сюди. З чого б це... а Бог його знає...
Шопінг
Шопінг - це як не як, неофіційно міжнародно визнаний, вид спорту. Ну а якщо ви потрапили у нову для себе країну, то не важливо: шопоман ви, чи ні, а по крамничках ви ой як попоходите! (Власні спостереження, ба, навіть народна мудрість).
Отже шопінг. Основні ресурси і цілі: 1) мати за що купувати, 2) мати що купувати.
Перше - не проблема зовсім. Естонські крони можна отримати у будь-якому обміннику. Звичайно, якщо попередньо ви просунете туди долари, фунти, євро, а чи навіть українські гривні (!!!). Зручно також використовувати кредитку: банкомати практично на кожному кроці.
А от з другим ("що купувати") виникають певні проблеми. Просто очі розбігаються: тут тобі і різноманітні прикольні в'язані речі, і усілякі там значки-магнітики, і картини, і картиночки, і поштові картки, і чашки, і ложки, і ручки, і футболки. Мав би гроші, усе б викупив би і вивіз. Таке воно все цікаве і блискуче.
Будете у Талліні, обов'язково пошукайте поблизу міської ратуші возика, хазяйки якого продають усім бажаючим, здається за 20, а може 30 крон, приправу для справжнього глінтвейну (особливий спосіб приготування вина, смачнюча, треба визнати, штука).
Ось що іще скажу: якщо ви приїхали до Талліна і плануєте відвідати іще якісь міста Естонії, не поспішайте закуповуватися сувенірами, не виключено, що в тому ж Пярну або Тарту ви знайдете такі самі сувеніри але за набагато меншою ціною.
А, ще одне згадав: обов'язково зверніть увагу на в'язані речі. Вміло зв'язана естонськими рукодільницями шапочка із цікавим візерунком, може вберегти ваші вуха навіть у 40-градусний мороз (Я особисто шапочку придбав, та інформацію перевірити не встиг, дуже вже зима несніжна).
Взагалі, "середньостатистичний" (якщо можна так висловитися) сувенір в Естонії коштує 60-70 крон, що, чесно кажучи, не дуже і дешево, але воно того варте. Просто повірте на слово.
Замість епілогу
Чотири дні в Естонії. Чотири дні у казці. Незабутні враження.
Побувавши у цій дивовижній країні залишаєш у ній часточку своєї душі. А найголовніше, розумієш, що Естонія це дійсно не лише широко відомий лікер "Vanna Tallin" і гальмівний (а насправді зовсім не такий) характер її мешканців.
Естонія - тиха гавань у шаленому вирі життя.
Естонія, по при будь-які думки і судження - це не пострадянський простір. І коли бачиш на кордоні табличку "Естонія" сам того не помічаючи, підсвідомо читаєш "Європа".
Ех, замало це, чотири дні.
P.S.
Коли поїдете в Естонію, раджу: знайте і обов'язково виконуйте ПДР, а ще - вчасно платіть за паркінг. У разі "неприслуховування" до поради ризикуєте сплатити кругленьку суму штрафу (Як і ми змушені були віднести у сусідній банк 480 крон лише за те, що вчасно не сплатили за користування паркінгом біля невеличкого ресторану).
Естонські полісмени, наче полтергейст. Я особисто жодного не бачив. Але місцеві запевняли мене, що вони таки існують.
Сплативши штраф, у їх існування повірили й ми. Ось так. Європа, як не як...
http://ostriv.in.ua
