Вислів, який на перший погляд є неважливим, насправді криє за собою загрозу конфліктуПроілюструємо прикладом з психологічної практики. Одного разу до мене на консультацію прийшла сімейна пара і прохання їх було досить серйозне. Вони попросили навчити їх сперечатися і вирішувати конфлікти без постійних посилань на те, що “я такий є”, “сприймай мене таким”, “я який є, таким і буду”, “я такий був все життя і не змінюся” і т.п. Справа ускладнювалася тим, що обоє партнери вважали, що те, якими вони прийшли у сім’ю, те, яке вони отримали виховання, має залишатися незмінним все життя. Внаслідок такого ставлення вони не просто не могли дійти до спільної згоди, але ще більше сварилися, ображалися один на одного і вже назло не хотіли прислухатися до партнера. Таким чином сім’я потерпала від постійних нерозв’язаних конфліктів та скандалів.
Що ж криється за цими словами під час сварки? Як зрозуміти їх правильно? Як прислухатися до партнера з такою реплікою, але водночас розв’язати суперечку? Чи можна взагалі вимовляти їх під час загострення стосунків? У цих питаннях ми спробуємо розібратися.
Спочатку давайте звернемося до самого вислову: “Сприймай мене таким, який я є”. Що це може означати? По-перше, звичайно, ці слова буквально пронизані проханням розуміння. Тут промовисто “крик душі” натякає на те, що співрозмовник не побачив суті, істинної справжності партнера. Може бути і другий варіант. Можливо, людина знає і сприймає себе з однієї конкретної сторони. Тут вже неважливо, чи вважає вона ці свої недоліки перевагою над іншими, але вона хоче, щоб про ці особливості характеру знали і інші люди. По-третє, ця фраза означає небажання змінюватись. Людина виробила для себе певні стандартні для неї стратегії дій у певних ситуаціях і не бажає їх ні позбуватись, ні доповнювати.
Так наприклад, жінка скаржиться, що у суперечках чоловік завжди розвертається і йде (буває, навіть з дому). Чоловік не розуміє, чому дружина під час зауважень з його боку одразу починає плакати. Ні того, ні іншого це не влаштовує (а, інколи, нервує). Але і той, і другий із заздрісною постійністю твердять один одному: “Сприймай мене таким, який я є. Я все одно не буду змінюватися”. Буває, що ця фраза виринає із пам’яті дитинства. Досить часто мама і тато розказують дитині “якою вона має бути”. Кожен з батьків хоче бачити свою дитину тільки у кращих рисах, але інколи такі “заповіти минулого” можуть суттєво зіпсувати життя.
Наприклад, мама довго говорила своїй дочці (коли та увійшла у життєвий період побачень): “Ти повинна бути такою дівчиною, яка ніколи перша не дзвонить хлопцям”. Колись це, можливо, було правильним, але зараз, коли дівчинці за тридцять, а її чоловік запрацювався в офісі і забув про час, звичайно, правильнішим було зателефонувати і запокоїтись. Що ж робить жінка? Вона постійно твердить собі: “Я така, яка є. Хай сприймає мене такою, яка є. Він же знає, що я не телефоную перша, а сам не дзвонить. Він спеціально знущається з мене” і т.д. У кожному індивідуальному випадку можна відшукати ще безліч причин виникнення фрази, над якою ми сьогодні роздумуємо. Але знати причину – мало. Треба знати, що з цим робити.
У першому випадку краще зробити паузу у суперечці і спробувати зрозуміти саму суть партнера, його прохання. Другий варіант поведінки говорить про те, що людина не знає, яка вона багатогранна. Людина вміє бути тільки “однією, однаковою”. Зосередьтесь на тому, що ви можете бути одночасно у різних своїх проявах: і сумним, і веселим, і романтичним, і жорстким і т.п. Отже, не робіть свою особистість однобокою, говорячи, що “я тільки такий”, дозвольте собі бути різними.
Лише з цієї позиції ви навчитеся краще розуміти партнера і себе, прислухатися до його прохань. У третьому випадку намагайтесь пам’ятати про те, що зміни в житті і самій людині є корисними. Не примушуйте партнера миттєво реагувати на ваші пропозиції. Почекайте, дайте йому час, і він побачить, що існує безліч поведінкових реакцій, які можна застосувати у подібних ситуаціях.
І, нарешті, що робити з тим, чого вас навчили у дитинстві дорослі? Просто зрозумійте, що це “не ваше, а батьківське”, що ви “виросли” з цих концепцій і прийшов час виробляти своє бачення ситуацій. У цих і подібних випадках корисно працювати двом партнерам. Пригадуєте сімейну пару? Так от, тільки в процесі довготривалої роботи вони змогли навчитися розуміти справжні смисли, які стоять за “кинутими” репліками під час сварки. Усвідомлюючи зміст і бажання сказаного партнером, ми намагаємося залагодити, а не розпалити конфлікт.
І ще одне: я порадила б обом партнерам дозволити собі змінюватись. Зміни неминучі у будь-якому випадку, адже життя не стоїть на місці і не існує нічого постійного. Як тільки ви погодитесь на зміни, як тільки почнете працювати над змінами собою, одразу ж відчуєте себе не “таким, який я є”, а ”різним і багатогранним”.
Підготувала кандидат психологічних наук, практичний психолог Наталія Ханецька
http://20minut.ua
