Віруючі люди дотримувалися Великого посту, намагаючись не вживати скоромних страв.

Перший понеділок Великого посту звуть поминальним — справляють поминки по покійниках. На Закарпатті в цей день жінки намагалися добре помити посуд, а чоловіки сходилися в корчмах, щоб скріпити спілку, хто з ким разом працюватиме. У давнину на поминальний понеділок ґазди налаштовували взаємини з ковалями. Оскільки цим ремеслом займалися переважно цигани, то їм давали, коли кололи свиню, безкоштовно голову. Той, хто знехтував цим звичаєм, позбавлявся права звертатися до коваля.

За першим тижнем Великого посту передбачали погоду на літній період. А ще вважали, яка погода в понеділок, таким буде врожай на яровину. За вівторком завбачували початок процесу посіву, за середою — копання, за четвергом — сінокосу, за п'ятницею — жнив, за суботою — брання конопель.

Про піст у народі створено чимало прислів'їв.

Великий піст усім прижме хвіст.

Піст — не міст, об'їхати можна.

Прийшов Великий піст — тягни дзвони за хвіст.

Прийшов Великий піст — підігнув собака хвіст.

У Великий піст не ходи в гості.

Четвертий тиждень Великого посту називається середопістя, середу звуть середохресною, а неділю — христопоклонною, оскільки віруючі в цей день намагаються якомога більше "бити поклонів".

На середохрестя з пшеничного борошна випікали пісне обрядове печиво у формі хрестиків і називали його "хрестами". Тримали це печиво до того часу, коли їхали в поле сіяти яровину. Перед тим як зробити засів, сівачі з'їдали по коржику, а один коржик клали на ріллю й обсівали "на добрі сходи і щедрий врожай".

Джерело:
Скуратівський В.Т. Український народний календар. - 2-ге вид., стереотип. - К.: Техніка, 2005. - 384 с. - (Народні джерела).