Цими вихідними на гірськолижному курорті Драгобрат випав перший сніг, десь близько 30 см заввишки. Мабуть, для багатьох жителів України до цього байдуже, однак є й такі, кому ця новина гріє душу. «Чому», – ви запитаєте? Та просто тому, що вже скоро можна буде відкривати сезон, а саме сезон катання на сноуборді. А отже, поїхали!Історія однієї дошки
Почалося все в 1929 році, коли австрієць Джек Буртшет вирізав дошку з фанери, прикріпив її до ніг кінськими віжками. Правда, спустився він тоді з гори чи ні – залишається невідомим. Батьківщиною екстремальних розваг на дошках справедливо вважати Гаваї. Саме тут з'явилася дошка – прамати всіх сучасних спортивних дощок. «Хеє-налу», по-гавайськи, або «серф» – по-нашому – так називалася дошка для катання на хвилях. Якщо бути точним, то реальна історія сноуборду налічує від сили чотири десятиліття.
Перший прототип сноуборду з'явився в 1965 р. завдяки інженеру-конструктору газового устаткування і серфінгісту Шерману Поппену. У 1965 році, саме до Різдва, він вирішив порадувати своїх дітей новою забавкою. З'єднавши дерев'яними перемичками пару дитячих лиж і переставивши на них ремінці кріплень, Шерман отримав нове пристосування для ковзання по снігу. Так вперше була реалізована проста ідея катання на снігу боком, подібно до того, як це роблять серфери на хвилях або скейтбордисти на асфальті. Назву винаходу підказала Поппену дружина: «снерф» – від слів сніг та серф. Місцеву дітвору порадувала така іграшка. Це Шермана навело на думку зробити таку ж «забаву» й для дорослих.
У Гудвілле Шерман купив старі водні лижі і спорудив з них одну водну моно лижу. Першим місцем катання на ній стали покриті снігом піщані дюни. Проблемою стало те, що при катанні кромки диво-лижі постійно сточувалися. Довелося укріпити їх смужками металу. Кант (бокова частина дошки), дійсно, почав тримати снерф. Пізніше ідея кантовки пристосувань для спуску була запатентована самим Шерманом Поппеном.
Практично, водночас з Поппеном до створення «сніжної дошки» додумався й американець Том Сімс. Том займався виробництвом скейтборду і не раз експериментував, намагаючись з'єднати дві лижі в одну. На жаль (для американця), зі своїм винаходом він запізнився. На той час Поппен встиг продати права на виробництво снерфів. Новинка мала вигляд формової дошки з багатошарової фанери, що ламінувалася, з рифленими майданчиками для ніг, роздвоєним хвостом і мотузком на носі, замість кріплень.
Снерфи стали бестселером і продавалися сотнями тисяч. Не дивлячись на те, що управління снерфом було вельми складним, а падіння з нього – швидше нормою, ніж винятком, кількість прихильників цього виду розваг зростала. Тоді снерфери змагалися в швидкості, спускаючись засніженою горою прямою трасою. Труднощі, що виникали під час катання на «сніжній дошці», все-таки зробили свою справу: бум на снерфи різко пішов на спад.
Виробниками дощок проводилися масштабні рекламні кампанії. Хоч найвідданіші новому виду спорту все ще організовували змагання, але снерф все ще залишався для суспільства і, особливо, для гірськолижників лише різдвяною забавкою.
Зі снерфа у сноуборд
Поворотним в історії сучасного сноубордингу виявився 1979 рік. На чергових змаганнях снерферів з'явилися хлопці з Вермонта. Їх модернізовані дошки були довші, ширші і забезпечені кріпленнями. Автором удосконалень був випускник економічного факультету Нью-Йоркського Університету, найкращий райдер команди Вермонта Джейк (Карпентер) Бертон. До того ж, у цей час він уже володів власною компанією, що виготовляла сніжні дошки.
Якось, зламавши під час катання на старому зразкові снерфа палець, Джейк серйозно задумався про необхідність модернізації дошки. Шляхом експериментів Бертон зумів поліпшити розмір, форму бічного вирізу, матеріал дошки. Найголовніше – до дошки були додані кріплення для ніг. Тепер снерф став керований. Ті змагання Джейк, звичайно ж, виграв. Снерфи знову почали завойовувати популярність, адже, основні деталі спорядження, нарешті, були придумані. Їх потрібно було лише вдосконалити.
Фірма Бертона з кожним роком набирала оборотів. Дізнавшись про використання фірмою Burton запатентованої назви, Шерман Поппен звернувся до Джейка з офіційним листом. У відповідь на претензію Джейк змінив назву продукції фірми на сноуборди. Інші виробники підхопили це нововведення.
З того часу катання на сніжних дошках почало називатися сноубордингом. Цікавість до сноуборду продовжує неухильно зростати. Вдосконалення спорядження і техніки катання дозволило райдерам виконувати видовищні трюки і забиратися в найнеймовірніших місцях для екстремальних спусків.
Зараз багато райдерів разом з нами щиро дякують і Поппену, і Сімсу, і Бертону за таке відкриття. До речі, торгівельна марка Burton і в наш час є лідером з виготовлення спорядження для сноубордистів. Дошки цієї марки визнані одними з найкращих у світі.
Щодо одягу для бордистів – то тут безліч варіантів: стильні, молодіжні, зроблені з якісних та нових матеріалів куртки, штани, комбінезони прикрашають вітрини спортивних магазинів. Однак найважливішою перевагою при підборі має бути те, щоб ця одежа не сковувала ваших рухів.
Вбий лижника – допоможи схилу!
Чим же зумовлена така популярність сноубордингу? Мабуть, справа не тільки в гарному одязі для бордистів та розмальованих дошках. Завжди є бажання бути несхожими на інших.
Але новий вид спорту став певною конкуренцією вже відомому – катанню на лижах. Тому прихильники обох видів відчули себе конкурентами: в Америці – в середині 90-х, в Європі – трохи пізніше, і в нас в Україні це сталося на початку XXI століття.
До небезпечних сутичок, звичайно ж, не доходило. Причина дуже банальна: коли лижники гальмують, то залишають сніжні горби, по яких на сноуборді їхати не зручно, однак можна пострибати. Та ретраки ввечері відразу вирішують й цю проблему. Тому штучно не потрібно піднімати це питання, адже завжди в усьому можна дійти згоди.
Поради щодо першого катання на сніжній дошці
Для початку вам знадобиться, звісно ж, дошка. Радимо спочатку взяти на прокат (для проби). Важливо знати: у довжину верхній край дошки повинен сягати підборіддя (плюс-мінус кілька сантиметрів). Взуття для катання повиннепідходити вам по розміру (правий 38, а лівий 41 – не підходить!).
Також потрібно визначитись щодо того, яка нога буде «вести» дошку і вас. А вже потім – до діла! Тобто до фахівця, щоб узяти обов’язково хоча б кілька уроків катання.
Ось що з приводу перших занять говорить Володимир, інструктор по сноубордингу:
«Катання на сноуборді– це справді дуже весело. Для того, щоб навчитись цьому – потрібно спочатку навчитися закривати очі на не зовсім хороші відчуття на початку навчання: на те, що спочатку будуть боліти м’язи стегон (і не тільки), область колінних чашечок буде рябіти синцями, руки будуть збиті в кров. Проте потім на вас неодмінно будуть чекати великі досягнення на високих горах».
Зрозуміло, що навчитися хоча б любительському сноубордінгу, щоб потім отримувати від цього задоволення, не можливо вдома на підлозі. Вам потрібен сніг та гора, на якій цей сніг лежатиме. Якщо ж там ще будуть підйомники, то вам просто пощастило.
Для жителів столиці раджу спочатку податися на гору в Протасовому Яру. Якщо ж хочете справжніх гір – їдьте до гірськолижного курорту.
Куди піти, куди податись, куди поїхати кататись?
Як патріоти своєї держави, радимо підкорювати схили рідної України. Карпати радісно вас зустрінуть, отож:
Буковель
(VIP-клас): найвища точка (1372 м) гора Довга. Також гори: Буковель (1127 м) та Чорна Клева 1(246 м). Оснащений курорт 15 підйомниками: 2 бугельних, інші – двох-, трьох- та чотирьохмісні крісла.
Для відчайдушних: можна поїздити під опорами, які тримають ці підйомники, а потім ще заїхати в ліс. Кожного вечора траси для катання рівняють ретраки (трактор, який рівняє сніг). До речі, можна покататись на останньому та на снігоходах за окрему платню. Проводяться також нічні катання на освічених трасах з 17 до 20 години.
Як їхати: якщо є авто – то на ньому, в іншому випадку – поїздом до міста Івано-Франківська, а потім рейсовим автобусом (близько години) до курорту. Або ж поїздом, що прямує до Ужгорода, але на зупинці Яремча зійти. Далі ще 30 км маршруткою чи таксі до пункту призначення.
Де жити: люди в прикурортних селах Паляниця, Яблуниця, Татарів, Микуличин будуть вітати вас з великою радістю та дуже гостинно зустрічати. Можете зупинитись як у приватній хаті, так і у великому готелі, яких найбільше в Яремчі. Ціни починаються від 75 грн. за добу проживання без харчування і закінчуються непристойними сумами. Чим далі від Буковеля – тим дешевше.
Нічні розваги: каток, нічний клуб Бугель (в самому Буковелі), багато колиб (ресторани в народному стилі), лазней тощо.
Порада: брати з собою щось перекусити, бо біля підйомників дуже дорого все коштує.
Драгобрат
(Cтандарт): гори: Жандарм (1 1800 м) та Стіг (1707 м). 4 бугельних підйомники, можливість поїздити по цілині та проїхатись поміж ялинками. Через значну висоту гір – часто спостерігаються погані природні умови (снігопади тощо). Оснащений курорт 24 міні-готелями і все.
Як їхати: на авто – не рекомендуємо через високий підйом на саму гору, можна «сісти» в сніг. А ось поїздом до Івано-Франківська чи до Чернівців – без проблем. Звідти на автобусі до села Ясені. Ось тут і починаються справжні пригоди. Підіймають на гору ВАЗи «з затриманням подиху» та «додаванням адреналіну в кров».
Де жити: у приватних готелях, заздалегідь домовляючись. Ціни від 120 грн. на добу зі сніданком та вечерею. Кожного року найбільший готель курорту «Приют Драгобрат» пропонує акції (знижки на проживання та харчування).
Нічні розваги: прогулянки під зоряним небом, лазні (їх, до речі, не дуже багато) та, звичайно ж, настільні ігри. Якщо приїхали самі – шукайте однодумців.
Порада: хоч раз випийте в колибі гарячого вина, дуже смачно. Також ще при бажанні можна поїздити на ретраку, політати на вертольоті або сходити пішки на сусідню гору Близнеці, щоб проїхатись на дошці з шаленим драйвом по цнотливим місцинам.
Славсько
(Економ): найвища гора Тростян. Селище міського типу оточили різні по складності гори для катання, з бугельними підйомниками та навіть з одним крісельним. Інші гори: Погар, Менчул (так звана гора Політехнік), Захар Беркут та Тростян. На останній для екстрималів можна проїхатись на сноуборді по трасі для снігоходівК5. Особливість в тому, що лише на частині цієї траси їздять скідушники (від марки снігоходу – skidoo). Однак, якщо вони трапляться на вашому шляху, то ваша пригода може недобре закінчитись.
Як їхати: хочете автівкою – їдьте, не хочете – тоді фірмовим поїздом «Закарпаття» до зупинки Славсько (зважте, що не всі поїзди зупиняються на цій зупинці). Або спочатку поїздом до Львова, а потім електричкою до потрібної станції. Доїхати до підйомників і назад з вітерцем можна на ВАЗах та ЗІЛах.
Де жити: ось тут вибирайте все, що заманеться: велика кількість затишних приватних будиночків задовольнить вимоги найвибагливіших відпочиваючих. Ціни від 50 грн. без їжі за добу.
Нічні розваги: кілька барів-ресторанів, де грає музика, боулінг-клуб, колиби, лазні тощо.
Порада: пильно слідкуйте за тим, якої якості ви берете їжу на самій горі, що готують місцеві жителі. Були випадки не засвоєння її організмом.
Тим, хто хоче поїздити вільними трасами (не завантаженими великою кількістю людей), радимо приїжджати на гору раніше, тільки-но відкривають підйомники. І найголовніше: на горі рекомендується вживати спиртні напої. Бо були випадки, що курортників «під градусом» садили до крісельного підйомника та спускали до підніжжя гори.
Нарешті!
Встановлена офіційна дата Міжнародного Дня Сноуборду – це 23 грудня! Статус тільки європейського дня – в минулому! В 2007 році йому надали звання міжнародного свята. Свято засноване Європейською Асоціацією Сноубордиського спорту для поширення улюбленого заняття: всюди, де падає сніг, люди радіють святу дошки. Приєднуємось!
Чи сприймати близько до серця цей вид спорту, чи ні – то ваша справа. Але варто спробувати, щоб об’єктивно оцінити.
Між іншим, з 1998 р. сноубординг увійшов до програми зимових Олімпійських ігор і для чоловіків, і для жінок: слалом-гігант і змагання в halfpipe (катання на дошках в напівтрубі, яка покрита снігом).
http://www.lady-m.com.ua
